Рішення № 65649701, 28.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 184/668/16-ц 22-ц/774/52/К/17

Справа № 184/668/16-ц Головуючий у першій

Провадження № 22-ц/774/52/К/17 інстанції ОСОБА_1

Категорія 27 (ІV) Доповідач Бондар Я.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар: Євтодій К.С.,

за участю: відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 20 липня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості ,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі- ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 08 жовтня 2008 року ОСОБА_2 уклала із позивачем кредитний договір №254469-СRЕD, за умовами якого їй надано кредитні кошти у розмірі 6000 дол.США зі строком повернення до 08 жовтня 2010 року.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 укладений договір поруки 08 жовтня 2008 року, за умовами якого він зобовязався відповідати за належне виконання умов кредитного договору солідарно разом із боржником.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором станом на 15 лютого 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 22868,17 дол.США, з яких заборгованість за кредитом 5995,52 дол.США, заборгованість по відсотках за користування кредитом 16872,65 дол.США. Від якої позивач відрахував розмір заборгованості стягнутий судовим рішенням від 04.02.2011 року у розмірі 9089,99 дол.США. Різницю заборгованості у розмірі 14476,65 дол.США, що за курсом НБУ 26,14 у гривневому еквіваленті -378419,71 грн. просить суд стягнути солідарно з відповідачів.

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 20 липня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Посилаючись на те, що суд не врахував, що дія кредитного договору не припинилась ухваленням судового рішення про стягнення з боржників заборгованості за кредитним договором, яке не виконано, тому вважає, що Банк має право стягнути заборгованість за відсотками і штрафних санкцій за 5 річний строк.

Відповідно до вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3В не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2008 року ОСОБА_2 уклала із ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір №254469-СRЕD, за умовами якого отримала у кредит кошти у розмірі 6000 дол.США зі строком повернення до 08 жовтня 2010 року ( а.с.8-10).

У звязку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором станом на 15 лютого 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 22868,17 дол.США, з яких заборгованість за кредитом 5995,52 дол.США, заборгованість по відсотках за користування кредитом 16872,65 дол.США. Від якої позивач відрахував розмір заборгованості стягнутий судовим рішенням від 04.02.2011 року у розмірі 9089,99 дол.США. Різницю заборгованості у розмірі 14476,65 дол.США, що за курсом НБУ 26,14 у гривневому еквіваленті -378419,71 грн. просить суд стягнути солідарно з відповідачів.

Відповідач ОСОБА_2 свої зобов`язання перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за вказаним кредитним договором не виконала, що призвело до виникнення заборгованості.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався ч.4 ст. 267 ЦПК України й виходив з того, що з урахуванням строку дії договору до 08.10.2010 року, та дати звернення позивач до суду із позовом у квітні 2016 року, пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у справі.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) якаправова норма підлягає застосуваннюдо цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогамзакону судоверішення в оскаржуваній частині не відповідає.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Як видно з матеріалів справи рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2011 року задоволено позов ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4. ОСОБА_3 Стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №254469-СRЕD від 08 жовтня 2008 року у розмірі 9089,99 дол.США. що за курсом 7,99 складає 72628,99 грн. ( а.с.3).

З довідки управління пенсійного фонду України в м.Орджонікідзе Дніпропетровської області від 16 травня 2016 року видно, що у порядку примусового стягнення зі ОСОБА_2 в рахунок виконання рішення суду відраховано 1019,30 грн., залишок боргу становить 71609,69 грн ( а.с.75).

Оскільки відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконувала свої зобовязання за кредитним договором, в частині вчасного повернення кредитних коштів, позивач має право вимоги на відсотки за користування кредитними коштами у строк позовної давності визначеної сторонами в п.5.7 договору протягом 5 років ( а.с.10).

Матеріалами справи доведено та не оспорювалося відповідачем ОСОБА_2А факт не повернення кредитних коштів, який виконується в порядку примусового виконання рішення суду, а отже Банк має право стягнути відсотки за користування коштами до повного його погашення.

Крім іншого, спір між сторонами виник з приводу наявності підстав для застосування строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якої заявлено в письмових запереченнях ОСОБА_2 під час розгляду справи судом першої інстанції.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк позовної давності позивачем пропущено.

Однак, колегія суддів не може у повному обсязі погодитися із даним висновком суду, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із чч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Верховний Суд України в постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами загальної юрисдикції, зробив висновок про те, що за умовами кредитного договору, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.

Оскільки, укладений у справі кредитний договір передбачає щомісячне погашення відсотків по кредиту, то перебіг позовної давності починається після несплати кожного чергового платежу.

Разом з тим, ч. 1 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а в силу ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2011 року, яким стягнуто заборгованість за даним кредитним договором перервано строк позовної давності, відповідно до ч.ч.2 ст.264 ЦК України.

З урахуванням дати звернення до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» із зазначеним позовом, згідно штампу вхідної кореспонденції суду 07 квітня 2016 року та заявлених уточнених позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами , до позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до 07 квітня 2011 року необхідно застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та суд першої інстанції вірно відмовив в задоволенні цих позовних вимог.

З урахуванням наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за відсотками за період з 04 листопада 2011 року по 15 лютого 2016 р. у розмірі 9742,96 дол.США, що за курсом НБУ 26,14 складає 254681,24 грн. ( виходячи з розрахунку 16872,65 7129,68).

Предявивши 07 квітня 2016 року позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, позивач подав його в межах строку позовної давності, передбаченої умовами договору до вимог за період після квітня 2011 року, що вказує на відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

Отже, на підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про обовязок відповідача ОСОБА_2 нести відповідальність перед банком щодо погашення заборгованості по відсоткам за період з 04 листопада 2011 року по 15 лютого 2016 року у розмірі 9742,96 дол.США.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав, передбачених п.1, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно матеріалів справи, позивачем за подання позовної заяви до суду першої інстанції сплачено судовий збір на суму 2546,81 грн., а за подання апеляційної скарги 2801,49 грн., всього на суму 5348,30 грн. (а.с. 24, 132).

Отже, на думку колегії суддів, судовий збір за подання позовної заяви підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог у розмірі 5348,30 грн.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1, 4 ч. 1 ст.309, ст.ст.313, 314, 316 ЦПК України,колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 20 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами до кредитному договору №254469-СRЕD від 08 жовтня 2008 року за період з 04 листопада 2011 року по 15 лютого 2016 року у розмірі 9742,96 дол.США, що за курсом НБУ 26,14 складає 254681,24 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 5348,30 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Я.М.Бондар

Судді: А.П. Барильська

ОСОБА_5