Ухвала суду № 65649283, 28.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1921/17 Справа № 195/1351/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Кондус Л. А. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року м. Дніпро

28 березня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства

комерційний банк «ПриватБанк»,

на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ КБ «ПриватБанк» у листопаді 2016 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача виниклу заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами, за період з 25 жовтня 2011 року по 25 жовтня 2016 року /а.с.2-4/.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2016 року в задоволені позовних вимог відмовлено /а.с.33-36/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог банку в повному обсязі, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права /а.с.37-40/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Положеннями ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов'язки виникають у кожного контрагента.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно із частиною першою статті 259 ЦК України позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Судом встановлено, що 13 вересня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № ZPXRRX05470561, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 8 544 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, на термін 24 місяця, тобто по 12 вересня 2009 року включно. Між тим, відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява позичальника разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»), Тарифами складає між ним та Банком кредитно-заставний договір, що підтверджується підписом у заяві /а.с.7/.

Відповідно до умов спірного кредитного договору відповідач повинен був надавати грошові кошти (щомісячний платіж) в період з «13» по «18» число кожного місяця у сумі 506, 39 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами.

Пунктом 5 кредитного договору сторони погодили відповідальність за неналежне виконання зобов'язань і порушення позичальником умов щодо повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом.

У порушення умов спірного кредитного договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість по процентам за користування кредитними коштами у розмірі 43 659, 84 грн., яка нарахована банком за період з 25 жовтня 2011 року по 25 жовтня 2016 року, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості /а.с.5-6/.

Пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) передбачено, що терміни позовної давності до вимог про стягнення кредиту, процентів за користування ним, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором установлені сторонами тривалістю в п'ять років.

З позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_2 банк звернувся до суду 07 листопада 2016 року.

Судовим наказом Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2010 року (справа №2-н-6/10) стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 13 вересня 2007 року у розмірі 25 992, 41 грн. Судовий наказ набрав законної сили 24 січня 2010 року /а.с.23/.

Під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, представником відповідача у судовому засіданні заявлено вимогу про застосування позовної давності, що підтверджується технічним записом засідання. Дані обставини також були досліджені колегією суддів при апеляційному розгляду справи та у судовому засіданні представник відповідача підтвердив заявлене клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності до даних правовідносин.

Встановивши зазначені обставини та враховуючи наведені норми закону, колегія суддів приходить до висновку що суд першої інстанції належним чином перевірив фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку про застосування до даних правовідносин норм матеріального права, а саме статей 257, 267 ЦПК України за наслідками яких відмовив в задоволені позовних вимог ПАТ КБК «Приватбанк» в повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції при ухвалені спірного рішення було порушено порядок, встановлений для вирішення питання, допущено однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Свою апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що початок перебігу позовної давності не повинен пов'язуватись з датою видачі судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості, а він визначається саме з факту несплати нарахованих відсотків, оскільки саме таке свідчить про порушення прав банка, посилаючись на положення ст. 261 ЦК України, проте дані твердження не можуть бути прийняті до уваги оскільки спростовуються матеріалами справи. Так частиною 1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, отже враховуючи виданий судом 14 січня 2010 року судовий наказ, який набрав законної сили 24 січня 2010 року колегія суддів приходить до висновку, що на момент звернення позивача до суду 07 листопада 2016 року, минув 5-ти річний строк позовної давності обумовлений сторонами при укладені кредитного договору.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення є правильним по суті, постановлене з дотриманням вимог матеріального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, ст.307, 308 ЦПК України, колегії суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Демченко Е.Л.

Максюта Ж.І.