Рішення № 65649006, 28.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1544/17 Справа № 201/12228/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 50

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2016 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про збільшення розміру стягуваних аліментів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року позивач звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 про збільшення розміру стягуваних аліментів.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2016 року відмовлено у задоволенні позову.

У апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 26 серпня 2000 року перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають спільну неповнолітню дитину: сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. У серпні 2012 року шлюб між сторонами було розірвано, питання щодо розподілу спільного майна на цей час між сторонами не вирішувалось. Сторони стали мешкати окремо: позивач виїхала до м. Дніпропетровська разом з сином, відповідач мешкає окремо (с. Великомихайлівка Покровського району Дніпропетровської області). У звязку з тяжким матеріальним становищем позивач 18 квітня 2013 року звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання їх неповнолітнього сина. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2013 року позовні вимоги були задоволені частково: стягнуто з відповідача на користь позивачки на утримання їх сина аліменти у твердій грошовій сумі 600 грн. щомісячно до повноліття дитини. Це рішення не оскаржено, набрало законної сили, видано виконавчий лист, який предявлено до виконання.

На теперішній час, позивач ОСОБА_2 звернулась з позовом до суду про збільшення розміру стягуваних аліментів через зміну сімейного і матеріального становища, хворобу сина. Підставами даного позову зазначила, що вона народила ще одну дитину і знаходиться у декретній відпустці, не працює, змінився її матеріальний і побутовий стан, тобто має на утриманні вже двох неповнолітніх дітей, а їх з відповідачем син хворіє і знаходився на стаціонарному лікуванні, потребує додаткових витрат, крім того, відповідач не сплачує стягнуті аліменти у зв»язку з чим утворилась заборгованість, у зв»язку з чим не вистачає коштів. Крім того, зазначала, що відповідач фактично у вихованні та матеріальному забезпеченні їх спільного сина участі не приймає. Тому, просила змінити розмір стягнутих аліментів шляхом збільшення їх розміру з 600 грн. до 1000 грн. щомісячно до досягнення сином повноліття. Зверталася до відповідача з питанням про погашення заборгованості по аліментам і збільшення розміру стягуваних аліментів, але той заперечує. У добровільному поряду спір не вирішено і позивачка вимушена була звернутися з позовом до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 180 СК України покладено обовязок на батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з положень вищезазначених норм Закону, підставою для збільшення розміру аліментів є зміна матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я когось із них та інші випадки, передбачені СК України.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів змінилося, що дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів, що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї.

Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан йогоздоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у звязку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоровя когось із них.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що при винесенні рішення 13 травня 2013 року при визначенні розміру стягуваних аліментів суд вже врахував і стан здоровя позивача та її сімї, і матеріальне становище дитини і самої ОСОБА_2, наявність у платника аліментів інших дітей чи непрацездатних дружини, батьків і інших осіб та інші обставини, що мають суттєва значення для вирішення спору і стягнення конкретної суми аліментів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 01 березня 2013 року. У зазначеному шлюбі народився син - Дмитро, ІНФОРМАЦІЯ_2 і дана обставина була врахована судом при ухваленні рішення про стягнення аліментів від 13 травня 2013 року. Зазначене рішення сторонами не оскаржено, набрало законної сили. Тобто, під час ухвалення рішення суду від 13 травня 2013 року вже було враховано сімейний стан як позивача так і відповідача, наявність у них інших неповнолітніх дітей, стан здоровя і матеріальне положення сторін і їх дітей та інше.

Жодного належного та допустимого доказу у розумінні ст.ст. 57-60 ЦПК України, того, що після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів,змінився матеріальний, сімейний стан чи стан здоров'я позивача або ж покращення матеріального стану, сімейного стану чи стану здоров'я платника аліментів, відповідача по справі, ні суду першої ні апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Колегія суддів погоджується з висковками суду першої інстанції що посилання апелянта на те, що у неї є ще одна інша неповнолітня дитина не може бути підставою для задоволення цього позову, оскільки, відповідач не є батьком вказаної дитини, в передбаченому законом порядку не оформлював стосовно неї своє батьківство, опіку чи інш., юридичних прав на неї не має, та за законом не зобовязаний утримувати цю дитину, в цієї дитини є свої батьки.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновким суду першої інстанції що стан здоровя неповнолітнього сина сторін свідчить про можливу необхідність залучення відповідача до участі в додаткових витратах на його утримання, а не про збільшення розміру стягуваних аліментів.

Однак, судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За вимогами статті 182 СК України, - при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей; непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.183 Сімейного Кодексу України, - частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися, як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до вимог ч.1 статті 184 СК України (визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі) - якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

У відповідності до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоровя когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи відповідач не працевлаштований, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, стабільного заробітку не має. В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідач працевлаштований.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2017 року 1 689 гривень.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обовязок утримувати дитину є рівною мірою обовязком як матері, так і батька.

З наданих матеріалів справи вбачається, що дитині - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на теперішній час виповнилося 11 років.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зміни розміру стягнутих аліментів слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Змінивши розмір стягнутих аліментів з 600 грн. до 845 грн. щомісяця, починаючи стягнення від дня набрання чинності рішення суду та до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Виконавчий лист виданий Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська по справі № 201/4628/13-ц провадження № 2/201/1594/13 27 травня 2013 року підлягає відкликанню.

Крім того, у разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу, а тому, додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2016 року підлягає скасуванню.

Крім того, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати понесені сторонами підлягають відшкодуванню, а тому, підлягає стягненню зОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 606,32 грн.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2016 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про збільшення розміру стягуваних аліментів - задовольнити частково.

Збільшити розмір стягнутих зОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) аліментів на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, з 600 грн. до 845 грн. щомісяця, починаючи стягнення від дня набрання чинності рішення суду та до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути зОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) судовий збір на користь держави у розмірі 606,32 грн.

Виконавчий лист виданий Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська по справі № 201/4628/13-ц провадження № 2/201/1594/13 27 травня 2013 року відкликати.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді Т.П.Красвітна

ОСОБА_6