Вирок № 65647540, 31.03.2017, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/7038/16-к

1-кп/264/175/2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2017 р. колегія суддів Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Кузнецова Д.В., суддів Харитонової Г.Л. та Литвиненко Н.В., при секретарі Мащенко Д.О., за участю прокурора Ганзулі М.Р., захисника ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3, її законного представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2, який народився 08 квітня 1991 року в селі Трудове Волноваського району Донецької області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, не одруженого, не працюючого, який має на утримання малолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимий 30 березня 2015року Волноваським районним судом Донецької області за частиною 1 статті 263 КК України до 4 років позбавлення волі з випробуванням терміном 2 роки, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В:

30 серпня 2016 року приблизно о 17:00 годині ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, знаходячись у дальній від входу в будинок кімнаті за адресою: с.Трудове. вул.Ілліча, 8, Волноваського району Донецької області, помітивши малолітнього сина своєї співмешканки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, на ґрунті особистих неприязних відносин до малолітнього сина своєї співмешканки, який справив природні потреби на підлогу в зазначеній кімнаті, почав бити дитину, а саме: наніс тильною стороною руки не менше 14 ударів в область спини, чим спричинив синці передньої поверхні грудної клітини справа та зліва, правої поперекової області, садно задньої поверхні грудної клітини справа, закриті переломи ребер справа ІV, V, VII, VIII, IX без зміщення, забій нижньої долі правої легені з крововиливом у тканину легень, травматичний розрив правої долі печінки, крововилив у черевну порожнину, крововилив у правий наднирник, які за ступенем тяжкості мають ознаки тяжких тілесних, як небезпечних для життя, і мають прямий причинний зв'язок із настанням смерті, що привело до настання смерті, чого не передбачав ОСОБА_2, хоча повинен був і міг передбачати, так як наносив тілесні ушкодження малолітній дитині. Продовжуючи нанесення ударів, наніс тильною стороною правої руки 13 ударів по голові, чим спричинив синці обличчя, крововилив у мякі покрови голови в лобно-тімяну область справа та зліва, які утворились не менш ніж від тринадцяти травматичних впливів тупими предметами, незадовго до смерті та за ступенем тяжкості мають ознаки легких тілесних ушкоджень, причино-наслідкового звязку із настанням смерті не мають. Згідно з висновком експертизи від 04.10.2016 року смерть ОСОБА_6 настала в проміжок часу між 22-23 годиною 30 серпня 2016 року.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчинені інкримінованого йому злочину не визнав та в судовому засіданні пояснив, що 30 серпня 2016 року він разом із своєю співмешканцею ОСОБА_3 за місцем проживання в с.Трудове, 8, зранку прокинулися, поснідали, вона почала займатися своїм справами, а він в будинку дивився телевізор. Потім поїхав за бензином у м.Волноваху, звідки повернувся приблизно о 12:00 годині. Перевдягнувся, заїхав до магазину, купив пиво та поїхав до свого знайомого в село Іванівка. Приїхав до вказаного села та із знайомим вжив пиво. ОСОБА_2 вжив приблизно 0,5 літра пива. Після цього поїхав додому, куди прибув приблизно о 14:00-14:30 годині, та почав чіпляти на мотоцикл коляску. В цей момент вийшла ОСОБА_3 з дитиною та посадила ОСОБА_6 до пісочниці, яка знаходилася неподалік від нього на відстані 35-45 метрів. Приблизно через 10 хвилин ОСОБА_2 почув плач дитини та одразу підбіг до неї і побачив, як малолітній ОСОБА_6 лежить на землі і на ньому брикається бичок, який наніс дитині 2-3 удари копитами в грудну та пахову область тіла. Бичок був невеликий, приблизно 1 метр заввишки, із розміром копит 10 сантиметрів. Під час нанесення ударів бачив, як дитина намагалася перевернутися та піднятися, але теля скакало на ньому. ОСОБА_2 підняв дитину із землі, дитина була забруднена, але будь-яких тілесних ушкоджень на ній він не побачив, отрусив, і в цей момент до них підбігла ОСОБА_3, на що ОСОБА_2 їй сказав, що недоглядів дитину. Вона одразу взяла дитину та пішла у будинок, а ОСОБА_2 далі продовжив займатися мотоциклом та згодом поїхав у центр села Трудове, де спілкувався із своїми знайомими. Ближче до вечора приблизно о 18:00 годині він зайшов у будинок, взяв речі, побачив як малолітній ОСОБА_6 з іграшкою лізе до обличчя молодшого брата, на що ОСОБА_2 його посварив та двічі вдарив по сідницях. В цей момент зайшла ОСОБА_3 та запитала, що трапилось, але ОСОБА_2 не відповів, взяв риболовні снасті та пішов до ставку. Перебував на ставку цілу ніч, і наступного дня, 31 серпня 2016 року, його затримали працівники поліції.

Також відзначив, що мав конфлікти із ОСОБА_3 з приводу методів виховання дитини, але дитину бив нечасто. Теля, яке було на їхньому подвірї, належить його рідній сестрі та зятю ОСОБА_7, які проживають поруч через один будинок та тримають господарство, а маленького теля постійно залишають на їхньому подвірї.

Не дивлячись на невизнання ОСОБА_2 своєї вини, його вина в інкримінованому злочині стороною обвинувачення доведена в повному обсязі та знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи, виходячи з наступного.

Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що 30 серпня 2016 року вона прокинулась разом із своєю дитиною ОСОБА_6, нагодувала його, та він вийшов на вулицю у двір будинку. Біля літньої кухні лежали запчастини від транспортних засобів, якими малолітній ОСОБА_6 забруднився та у звязку з чим у неї із ОСОБА_2 виникла сварка, та він пішов, а ОСОБА_3 зайшла у будинок. Згодом вона вийшла із будинку та направилася за водою, а обвинувачений зайшов до будинку. Через 5-7 хвилин, повернувшись до будинку, в сусідній кімнаті вона почула звук ударів та дитячий плач, зайшовши у кімнату вона побачила, як обвинувачений бє малолітнього ОСОБА_6 по задній частині. На це ОСОБА_3 зробила зауваження обвинуваченому, але він, не пояснюючи причин побиття, вийшов із будинку. Дитина була заплакана, перевдягнувши та помивши дитину, вони вийшли на вулицю у двір. ОСОБА_2 був випивший, та в цей час у дворі ремонтував мотоцикл. Вона попросила доглянути ОСОБА_6, посадивши його у пісочницю, а сама пішла на город. За літньою кухнею розташований сад, на якому було привязане сусідське теля. Рідна сестра проживає поруч та не має свого сараю, а тому привязує теля на їх подвірї. Приблизно через 10 хвилин ОСОБА_3 почула плач малолітнього ОСОБА_6, наближаючись до якого побачила, як ОСОБА_2 поруч із телям піднімає дитину з землі. На запитання, що трапилось, обвинувачений сказав, що він не встежив, дитина пішла за нею, і теля збило з ніг або затоптало малолітнього ОСОБА_6. Дитина в цей час була заплакана та налякана, і у неї були тілесні ушкодження: синяк на лобі та передній частині грудної клітини, на ребрах, на вусі гематома, пухлина. Після цього ОСОБА_3 принесла дитину додому, помила та перевдягла. Приблизно о 17:00 годині дитина стала себе погано почувати, стала вялою, неактивною, просилася спати та почала рвати. ОСОБА_2 в цей час вдома не було. Коли дитині стало зовсім погано, приблизно о 20:30-21:00 годині ОСОБА_3 викликала швидку допомогу, яка прибула через 40 хвилин, але на момент її приїзду дитина вже померла. Після цього були викликані працівники поліції.

Законний представник потерпілої ОСОБА_3 ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що 31 серпня 2016 року приблизно о 02:00 годині ночі її рідна сестра ОСОБА_3 подзвонила та повідомила, що помер її син ОСОБА_8, але як, вона не знає. Сказала, що захлинувся кровю та вночі помер. Як причину смерті указувала, що дитину потягала собака. В той момент ОСОБА_2 вдома не було, він знаходився на рибалці. Наступного дня ОСОБА_3 та ОСОБА_2 затримали. ОСОБА_2 вона знає приблизно сім місяців до смерті ОСОБА_8. ОСОБА_2 почав проживати з її сестрою ОСОБА_3 приблизно з літа 2015 року. Спочатку він добре відносився до дитини, а потім менше став приділяти уваги, казав не балувати дитину. До цього декілька разів бачила на лобі дитини синці, але ОСОБА_3 казала, що він впав. Бачилися з сімєю сестри нечасто, приблизно 1 раз в два місяці. Останній раз бачила малолітнього ОСОБА_6 навесні 2016 року, він був дуже спокійним хлопцем. Із ОСОБА_2 були непорозуміння з приводу методів виховання дитини. За своїм характером та відношенням ОСОБА_2 міг так сильно побити дитину. Незадовго до смерті ОСОБА_8 вона зверталася із письмовою заявою до голови сільради щодо поганого ставлення до дитини з боку батьків. Будь-яких бичків або телят на подвірї ОСОБА_2 вона жодного разу не бачила.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 пояснив, що в той день приблизно на початку вересня 2016 року він спілкувався із ОСОБА_2, який прийшов до них у двір забрати електричний кабель. Зранку того дня ОСОБА_7 також був у них у дворі. Ближче до вечора того ж дня ОСОБА_2О подзвонив йому, але суть розмови він не памятає. ОСОБА_2О проживав із ОСОБА_3 поруч у сусідньому будинку, та у них були нормальні стосунки. Неподалік від будинку ОСОБА_2 проживає ОСОБА_7, який має власне господарство корів, тримає їх у сараї. А в день випасає на пасовищі, яке знаходиться приблизно 1-2 кілометри від будинку. Того дня зранку корів вивели на зазначене пасовище, а маленьких телят або залишили у власному сараї, або разом із великим скотом на пасовище. Жодного разу на подвіря ОСОБА_2 свого теля він не приводив та не залишав. Свого господарства обвинувачений не мав. Вночі стало відомо, що малолітня дитина померла від нещасного випадку, оскільки у дворі затягала собака.

Окрім вказаних пояснень вина обвинуваченого ОСОБА_2 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні також підтверджується наступними доказами.

Згідно з письмовою заявою від 31 серпня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до відділення поліції із проханням притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_2, який 30.08.2016 року заподіяв тілесні ушкодження малолітньому сину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, в результаті чого її син помер (а.с.117).

Згідно з витягом з кримінального провадження № 12016050630001191, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 серпня 2016 року, були внесені відомості про те, що 31 серпня 2016 року до чергової частини Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області надійшло повідомлення швидкої допомоги м.Волноваха за фактом смерті до прибуття швидкої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, с.Трудове, вул.Трудова (Ілліча), буд.8. Зі слів медичних, працівників на тілі малолітнього виявлена гематома на обличчі та спині (а.с.20).

Згідно з протоколом огляду місця події від 31 серпня 2016 року, проведеного за участю експерта-криміналіста НДЕКЦ при ГУ МВС України в Донецькій області, ОСОБА_3 за адресою: сел.Трудове, вул.Трудова, 8, в будинку в зальній кімнаті на дивані знаходиться труп дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, на тілі та голові якого виявлені численні гематоми невизначеної форми від 0,5 см до 3 см, зокрема в лобній частині по центру, під лівим оком, на правій щоці дві гематоми, на правому вусі, на слизистій губи, на передній та задній поверхні грудної клітини пять гематом, на правій сідниці, на лобку, на правому стегні дві гематоми (а.с. 71-78).

Згідно з висновком судово-медичного експерта від 31 серпня 2016 року №161 за результатами дослідження трупа ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, було встановлено, що смерть ОСОБА_6 настала від поєднаної травми тіла, тупої травми грудної клітини та живота: синців передньої поверхні грудної клітини справа та зліва, правої попереко¬вої області, садна задньої поверхні грудної клітини справа, закритих переломів ребер справа IV, V, VII, VIII, IX без зміщення, забою нижньої долі правої легені з крововиливом у тканину легені, травматичного розриву правої долі печінки, крововилив у черевну порожнину, кровови¬ливу у правий наднирник, синців обличчя, пахової області зліва, правої сідниці, правого та лівого стегна, крововиливу в м'яких покровах голови в лобно-тім'яну область справа та зліва, ускладненою гострою крововтратою, нерівномірним кровонаповненням внутрішніх органів переважним недокрів'ям, дистрофічними змінами внутрішніх органів, набряком легенів та го¬ловного мозку.

Враховуючи ступінь розвитку ранніх трупних явищ можливо стверджувати, що смерть ОСОБА_6 настала за 8-12 годин до досудово-медичного дослідження трупа (дослідження проводилось о 09:40 год. 31.08.2016 року). Після отримання виявлених тілесних ушкоджень міг здійснювати самостійні активні дії, а саме: бігати, ходити, повзати, кричати, кликати на допомогу.

При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_6 виявлена поєднана травма тіла: тупа травма грудної клітини та живота: синці передньої поверхні грудної клітин справа та зліва, правої поперекової області, садно задньої поверхні грудної клітини справа, за¬криті переломи ребер справа IV, V, VII, VIII, IX без зміщення, забій нижньої долі правої легені з крововиливом у тканину легень, травматичний розрив правої долі печінки, крововилив у че-ревну порожнину, крововилив у правий наднирник, які утворився не менш ніж від десяти травматичних впливів тупими предметами, незадовго до смерті та за ступенем тяжкості мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя і мають прямий причинний зв'язок із настанням смерті; синці обличчя, пахової області зліва, правої сідниці, правого та лі¬вого стегна, крововилив в м'які покрови голови в лобно-тім'яну область справа та зліва, які утворилися не менш ніж від тринадцяти травматичних впливів тупими предметами, незадовго до смерті та за ступенем тяжкості мають ознаки легких тілесних ушкоджень, причинно-наслідкового зв'язку з настанням смерті не мають.

Виявлені при судово-медичному дослідженні у ОСОБА_6 синці обличчя, крововилив в м'які покрови голови в лобно-тім'яну область справа та зліва, могли утворитися не менше ніж від п'яти травматичних впливів тупими предметами. Індивідуальні особливості травмуючих предметів, від яких утворилися тілесні ушкодження, виявлені на трупі ОСОБА_6, не відобразилися. Труп ОСОБА_6 довжиною 80,0 см.

Враховуючи характер тілесних ушкоджень, пов'язаних з переломами ребер та пош-кодженням внутрішніх органів, ОСОБА_6 відчував фізичний біль.

Яких-небудь тілесних ушкоджень, характерних при падінні з висоти власного зросту без надання тілу прискорення чи з наданням тілу прискорення з подальшим ударом об тверду поверхню, на трупі ОСОБА_6 не виявлено.

Можливість утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 за обставин, вказаних підозрюваним ОСОБА_2, в протоколі допиту підозрюваного від 31.08.2016 року та при проведені слідчого експерименту за його участі від 01.09.2016 року, не виключається (а.с.80-84).

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №199 від 31 серпня 2016 року, виданого КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6, помер 30 серпня 2016 року від крововиливу в черевну порожнину, травматичного розриву печінки, тупої травми живота, ушкодження внаслідок контакту з тупими предметами (а.с.85).

У ході проведення слідчого експерименту 01 вересня 2016 року ОСОБА_2 на місці злочину в будинку №8 по вул.Трудова (Ілліча) в сел.Трудове Волноваського району добровільно відтворив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення відносно малолітнього ОСОБА_6 та показав, як в дальній кімнаті будинку після того, як дитина справила свої природні потреби на підлогу, відчув агресію та став наносити удари руками в область передньої та задньої частини тулубу дитини, після чого він пішов з будинку, а коли повернувся близько 23:00 години вечора то побачив як лежить дитина та не дихає (а.с.90-96).

Згідно з висновком судово-медичного експерта від 31 серпня 2016 року №159 за результатами обстеження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, у нього були виявлені садна на надбрівній області справа, правої гомілки, що утворилися від трьох травматичних впливів тупими предметами, можливо в строк, та при обставинах, зазначених в описовій частині постанови, відносяться до легких тілесних ушкоджень; садна верхньої губи справа та зліва, правого плеча, правого передпліччя, лівої кисті, утворилися не менш ніж від п'яти травматичних впливів тупих предметів, за 4-5 діб до судово-медичного освідування, та відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Яких-небудь тілесних ушкоджень у ОСОБА_2, які характерні для боротьби чи самооборони, не виявлено. По виявленим тілесним ушкодженням у ОСОБА_2 не надається можливим судити про форму травмуючої поверхні. Можливість нанесення виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 кистями рук стислими у кулаки або ногами, озутими в взуття, не виключається. Можливість нанесення тілесних ушкоджень самому собі, виключається (а.с.106-107).

Згідно з протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану спяніння від 31 серпня 2016 року ОСОБА_2 вчинив правопорушення в стані алкогольного спяніння, що також узгоджується із показами самого обвинуваченого та потерпілої ОСОБА_3 про вживання ОСОБА_2 пива на передодні в день вчинення правопорушення.

Згідно з письмовою заявою ОСОБА_4 від 24.03.2016 року остання зверталася до голови Златоустівської сільської ради із проханням вжити заходів щодо неналежного виховання та ставлення батьками до малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд відхиляє доводи ОСОБА_2 на свій захист щодо його невинуватості, оскільки зібраними у справі доказами вина останнього в інкримінованому йому злочині підтверджена повністю, як показами свідка, законного представника потерпілої, висновками судових експертиз, протоколом огляду місця події, так і протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_2

Так, заперечення обвинуваченим своєї вини суд розцінює як прагнення від уникнення відповідальності за вчинений злочин, оскільки вина ОСОБА_2 підтверджується сукупністю вищенаведених доказів у справі.

Версія обвинуваченого з приводу отримання потерпілим тілесних ушкоджень у результаті попадання його під копита теляти є неспроможними, оскільки спростовуються даними судово-медичного дослідження трупа потерпілого, з якого вбачається, що розміри, локалізація тілесних ушкоджень, що виявлені на трупі потерпілого ОСОБА_6, суперечать поясненням обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що пошкодження заподіяні стискаючою дією кінцівок (копит) тварин. Так, з висновків експертизи вбачається, що розміри синців та саден на тілі становлять від 0,5 х 0,4 см до 3,7 х 2,2 см, і в деяких анатомічних областях пошкодження розташовані попарно або групами, при цьому в цих областях при зовнішньому огляді пошкоджень не визначається розтрощення мяких тканин та пошкодження кісток, крім пошкоджень на грудній клітині, що свідчить про безліч травматичних впливів тупими предметами з обмеженою травмуючою поверхнею. Це не суперечить механізму їх утворення при обставинах, на які посилається ОСОБА_2 в ході проведення слідчого експерименту за його участю, які враховувалися судово-медичним експертом під час надання висновку.

Також з висновку експерта вбачається, що синці та садна, виявленні під час дослідження трупа ОСОБА_6 мають дрібні розміри, тоді як копита тварин (теляти), що також підтвердив в судовому засіданні обвинувачений, мають площу не менш 10 см, тобто є тупими предметами з переважаючою (більш ніж 5 кв.см) травмуючою поверхнею, а тому виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження не могли за своїм розміром утворитися внаслідок дії копит теляти на тіло дитини через очевидне неспівпадіння розмірів предмету, яким були заподіяні зазначені тілесні ушкодження. Доводи обвинуваченого щодо роздвоєності копита теляти, що, на його думку, зменшує площу впливу на поверхню тіла, є неспроможними, оскільки така особливість травмуючого предмету все одно відобразилася би у властивостях пошкоджень.

Згідно з зазначеним висновком експерта в проекції дрібних саден та синців, на тілі потерпілого ОСОБА_6 немає масивних пошкоджень підлеглих м'яких тканин і кісток, що дає суду підстави вважати, що сила впливу травмуючих предметів була достатньою для спричинення таких ушкоджень, але не така значна, як вага теляти.

Крім того, суд з висновку експерта вбачає переважну кількість синців, а не саден, що суперечить поясненням обвинуваченого ОСОБА_2 в судовому засіданні, що він його не бив, оскільки синці утворюються внаслідок вдарної дії тупих предметів, на відміну від саден, які утворюються від ковзної дії тупих предметів з шорсткою поверхнею. Тому, зважаючи на природу тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_6, можна зробити висновок про неспроможність версії обвинуваченого та потерпілої про нанесення ударів копитами телям, оскільки при такому заподіянні ушкоджень на тілі було б виявлено переважну кількість саме саден з пошкодженням шкірного покрову, а не синці.

При судово-медичному дослідженні трупа потерпілого експерт виявив тілесні ушкодження, які утворилися не менш як від 28 травматичних впливів, що спростовує пояснення обвинуваченого в судовому засіданні щодо того, що теля нетривалий час 20-30 секунд топтало дитину та стрибало на неї копитами, оскільки для заподіяння такої кількості пошкоджень потрібен більш значний проміжок часу. Також при цьому суд вважає, що дитина, перебуваючи в свідомості, намагалась би вилізти з-під тварини, змінюючи положення тіла, у зв'язку з чим тілесні ушкодження мали б інший характер та розташування.

Пояснення обвинуваченого щодо отримання дитиною крововиливів в лобно-тімяній області голови від дотичної дії копитом тварини в цю область, суд вважає безпідставними, оскільки під час зовнішнього дослідження трупу дитини експертом був виявлений синець в центрі лобної області, будь-яких саден в області лоба та тім'я не виявлено. Таким чином, через фізіологічну специфіку тімяної поверхні голови людини, зріст дитини та висоту теля, виключається можливість спричинення тілесного ушкодження в цю область копитом тварини без заподіяння садна в положенні лежачи.

Дослідивши вищенаведений висновок експерта, суд також вважає, що тілесні пошкодження в області голови та обличчя не могли утворитися внаслідок дії копит теляти, оскільки вказана експертом товщина кісток черепу дитини 0,4-0,5см є незначною, проте не містить переломів, що спростовує доводи сторони захисту з приводу того, що на дитину наступало теля, бо воно має значну вагу.

За таких обставин суд вважає, що відтворення обвинуваченим подій злочину під час слідчого експерименту повністю узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи від 31.08.2016 року № 161, а його пояснення у судовому засіданні колегія розцінює як засіб уникнення відповідальності.

Виходячи з послідовності, характеру дій ОСОБА_2, локалізації завданих ним ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, суд зазначає про наявність умислу на настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті малолітнього.

Згідно з частиною 3 статті 24 КК України непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Відповідно до пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», за приписами якого доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Колегія суду бере до уваги обстановку, яка передувала вчиненню злочину, та поведінку обвинуваченого стосовно малолітнього потерпілого до та після вчинення злочину. Із пояснень обвинуваченого, потерпілої та її законного представника слідує, що в останній час між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникали конфлікти з приводу неправильності виховання дитини та методів її покарання, застосування фізичного спливу до неї ОСОБА_2 Зазначені обставини були підставою для звернення ОСОБА_4 до голови сільради для вжиття відповідних заходів з боку суспільства. Таким чином таке ставлення до малолітнього ОСОБА_6 з боку ОСОБА_2 було неодноразовим проявом його агресії відносно дитини, якій він не був біологічним батьком. Така надмірна агресія до дитини була викликана внаслідок її непідкорення вказівкам, виходячи із її віку та розумових можливостей. Проте ОСОБА_2 таке непідкорення сприймалось як ігнорування вимог та вияв особистої неповаги його як дорослого з боку дитини.

Відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст. 2 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невідємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема, у ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 27 Конституції України кожна людина має невідємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обовязок держави захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоровя.

У цих умовах особливого захисту потребує дитина, яка не може в повному обсязі нарівні із дорослими використати всі можливі способи для збереження життя і здоровя та вимушена сподіватися на турботу дорослих батьків (опікунів, членів сімї). І в разі заподіянні дитині тілесних ушкоджень, від яких у неї наступає смерть, при розмежуванні умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, слід брати до уваги вік дитини, кількість їх нанесення, локалізацію, наслідки та обовязок усвідомлення обвинуваченим ступеню небезпеки насилля до дитині, тривалість, мотив та мета вчиненого злочину.

Колегія суддів вважає, що сукупність всіх обставин вчиненого діяння доводять зміст і наявність умислу ОСОБА_2 на умисне вбивство потерпілого, зокрема те, що засуджений хоча й не застосовував ніяких предметів при заподіянні тілесних ушкоджень малолітньому, але вони були спричинені навмисно та у життєво важливі органи дитини голову, грудну клітку, живіт з пошкодженням внутрішніх органів, що знаходиться у прямому причинному звязку із смертю потерпілого. Також обвинувачений не міг не усвідомлювати вік дитини (півтора роки), його зріст (80 см), та те, що організм, скелет та внутрішні органи малолітнього перебувають на стадії розвитку, формування та їх легко можна пошкодити. А заподіяння такої кількості ударів (не менше ніж 28 ударів згідно з висновком експертизи) у життєво важливі частини тіла із застосуванням сили дорослої людини без своєчасного надання медичної допомоги неодмінно мали призвести до смерті малолітньої дитини, чого обвинувачений не міг не розуміти. Також суд враховує, що обвинувачений знаходився в стані алкогольного спяніння, та після нанесення ударів не тільки не надав дитині медичної допомоги, а залишив її одну в будинку та поїхав у своїх справах.

З урахуванням наведених обставин ОСОБА_2 при заподіянні такої кількості ударів (не менше ніж 28) у життєво важливі частини тіла малолітній дитині усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки у виді смерті і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання, а тому в його діях наявний непрямий умисел на заподіяння смерті малолітній дитині.

Також із зазначених вище підстав суд не приймає покази потерпілої, як такі, що надані нею з метою захисту обвинуваченого, оскільки він є її співмешканцем та від нього мається малолітня дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Зокрема нею неодноразово змінювалася версія обставин та причин смерті малолітнього сина, яка нібито була спричинена внаслідок травмування собакою, а згодом за її твердженням причиною смерті виявилось попадання дитини під копита теляти, що також не підтвердилося в судовому засіданні.

Разом з тим, у суду немає підстав сумніватися в правдивості свідчень свідка ОСОБА_7, який зазначив, що ніколи його худоба не випасалась на подвірї ОСОБА_2, а також представника потерпілої ОСОБА_4, яка ніколи не бачила на подвірї сестри худобу, оскільки вони нічим не спростовуються і узгоджуються з іншими матеріалами та вищенаведеними обставинами, встановленими судом.

Щодо заявлених ОСОБА_2 доводів про недовіру судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_6, суд вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а висновки експертизи такими, що узгоджуються із іншими доказами у справі, зокрема, даними, що первісно відображені в протоколі огляду місця події, де зафіксовані численні первинні видимі травми малолітньої дитини.

Заява обвинуваченого про необєктивність результатів слідчого експерименту внаслідок застосування до нього недозволених методів розслідування є надуманою та такою, що не підтверджується жодними фактичними даними. Посилання обвинуваченого на залякування його представниками сторони обвинувачення позбавленням його дружини батьківських прав відносно їх спільної дитини є голослівним і таким, що, на думку суду, не здатне примусити особу оговорити себе у вчинені вбивства малолітньої дитини.

З матеріалів висновку СМЕ №159 від 31.08.2016 р. вбачається, що під час затримання і допитів обвинуваченого не били, зі скаргами не звертався. Тілесні пошкодження на його тілі, які б могли виникнути після затримання працівниками поліції, відсутні. Відомостей щодо оскарження дій представників органів поліції під час досудового слідства суду не надано, попри те, що ОСОБА_2 на досудовому слідстві мав захисника, якому таких скарг також не висловлював.

З урахуванням переліченого суд вважає, що наведені вище доводи ОСОБА_2 та невизнання своєї провини обвинуваченим є його способом захисту від предявленого обвинувачення, який таким чином намагається ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин.

Таким чином, вислухавши обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілу та його законного представника, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_2 знайшла своє підтвердження в судовому засіданні та його дії правильно кваліфіковані за пунктом 2 частини 2 ст.115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті малолітній дитині (вбивство).

Призначаючи вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який відносяться до категорії особливо тяжких, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий, не одружений, не працює, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, на обліку у Волноваському наркологічному диспансері та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання обвинувачений характеризується посередньо.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 969 від 16 вересня 2016 року ОСОБА_2 є психічно здоровим. В момент вчинення правопорушення міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В момент вчинення правопорушення не знаходився у тимчасово хворобливому стані, якій би позбавляв його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними. Злочин здійснював у стані простого алкогольного спяніння. На теперішній час може усвідомлювати свої дії та керує ними. Не потребує застосування примусових заходів медичного характеру, оскільки не є душевнохворою людиною (а.с. 110-113).

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого суд враховує вчинення ним кримінального правопорушення у стані алкогольного спяніння.

Згідно ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

Зважаючи на тяжкість злочину, спосіб його скоєння, та наслідки, що настали після його вчинення, з урахуванням цих обставин в їх сукупності, колегія суддів вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті, передбаченої за даний вид злочину, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нового злочину.

Крім того згідно вироку Волноваського районного суду Донецької області від 30 березня 2015 року ОСОБА_2 був засуджений за частиною 1 статті 263 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі та на підставі статті 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки. Покладено обовязки відповідно до статті 76 КК України.

Отже ОСОБА_2 вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення від покарання у вигляді позбавлення волі, а тому обвинуваченому при призначенні покарання необхідно застосувати положення ч. 1 ст. 71 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_2 за ч.1 ст. 71 КК України, враховуючи особу винного та обставини справи, суд вважає за необхідне застосувати принцип часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Волноваського районного суду Донецької області від 30 березня 2015 року.

Також у зв'язку із затриманням ОСОБА_2 31 серпня 2016 року та перебуванням його під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі в рамках розгляду даного кримінального провадження в якості запобіжного заходу в період з 31 серпня 2016 року по день набрання вироком законної сили, що є строком попереднього увязнення ОСОБА_2, та підлягає зарахуванню за правилами ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Цивільного позову в рамках кримінального провадження не заявлено, судових витрат та речових доказів не має.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, колегія суддів

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого пунктом 2 частини 2 ст. 115 КК України, і призначити йому покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.

На підставі статті 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Волноваського районного суду Донецької області від 30 березня 2015 року у виді 1 року позбавлення волі, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк покарання ОСОБА_2 відраховувати з 31 серпня 2016 року.

Зарахувати ОСОБА_2 строк його попереднього ув'язнення з 31 серпня 2016 року по день набрання вказаним вироком законної сили за правилами ч. 5 ст. 72 КК України, де одному дню попереднього ув'язнення відповідають два дні позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Головуючий суддя : Кузнецов Д. В.

Суддя : Харитонова Г.Л.

Суддя : Литвиненко Н.В.