Рішення № 65647359, 21.03.2017, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

21.03.2017 Єдиний унікальний номер 205/6162/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 рокум. ДніпроСправа № 205/6162/15-ц 2/205/74/17

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Нижного А.В., за участю секретаря судового засідання Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на будівельні матеріали, усунення перешкод у користуванні майном і відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Дніпропетровська міська рада, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення самовільно збудованого майна, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просить:

визнати за ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали та обладнання вартістю 17930,0 грн., використані при будівництві гаражу по вул. Комунарівській в районі буд. № 124/2 у м.Дніпропетровську;

зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 будівлею гаражу літ. Л, розташованого вул. Комунарівській в районі буд.№124/2 у м. Дніпропетровську шляхом передачі ключів від вхідних воріт;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 20000,00грн. на відшкодування завданої моральної шкоди, витрати з визначення кількості та вартості будівельних матеріалів у сумі 1000,00 грн., 2500,00 грн. витрат на правову допомогу, а всього стягнути грошові кошти на суму 23500,00 грн. та судові витрати у сумі 521,60 грн.

Відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, у якому просить:

зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок № 124 по вул. Комунарівська у м.Дніпропетровськ, шляхом покладення на ОСОБА_1 обов'язку зі знесення самовільно побудованого гаражу, що знаходиться між земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок № 124 по вул. Комунарівська у м. Дніпропетровськ, та вул.Комунарівська у м. Дніпропетровськ. Встановити ОСОБА_1 строк на виконання рішення суду з знесення самовільно побудованого гаражу в один місяць з дати набрання рішенням суду законної сили;

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 50000грн.;

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 487,20грн. (позовні вимоги немайнового характеру), сплачений судовий збір у розмірі 500,00грн. (позовні вимоги майнового характеру), а також витрати по оплаті послуг адвоката.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі. Проти задоволення зустрічного позову заперечували.

Представник відповідача проти задоволення первісного позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість, та просив задовольнити зустрічний позов.

Представник Дніпропетровської міської ради просила відмовити у задоволенні первісного позову з огляду на його недоведеність, а також відмовити у задоволенні зустрічного позову з огляду на відсутність у ОСОБА_2 права на звернення з таким позовом.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

У 1991 році ОСОБА_1 самовільно без дозвільних документів побудував гараж на земельній ділянці, що знаходиться між земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок № 124 по вул. Комунарівська у м. Дніпропетровськ, та проїжджою частиною вул.Комунарівської.

Цей факт підтверджується показами допитаних у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_3, який брав участь у будівництві гаражу різноробочим, та ОСОБА_4, який допомагав ОСОБА_1 встановлювати ворота на гараж. Крім того, допитана в якості свідка ОСОБА_5 підтвердила, що у 1991 році вона була присутня, коли її чоловік допомагав завозити ОСОБА_1 на місце будівництва будівельні матеріали, а свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що у 1991 році регулярно ходили повз спірний гараж і бачили як він будувався.

За таких обставин суд критично ставиться до показів допитаних у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_2 (відповідач), ОСОБА_8 (дружина відповідача), ОСОБА_9 (син відповідача), які пояснили, що спірний гараж було побудовано невідомими їм особами влітку 2005 року, поки вони були на відпочинку, з огляду на заінтересованість вказаних осіб у результаті розгляду справи.

Суд також звертає увагу на суперечливість показів цих свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_8 стверджували, що ніколи не бачили, як спірним гаражем хтось користувався, тоді як ОСОБА_9 пояснив, що одного разу бачив у гаражі ОСОБА_1, який розмовляв з його батьком ОСОБА_2

Щодо показів свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які зазначили, що бачили, як невідомі їм особи будували гараж влітку 2005 року, суд зазначає, що вказані особи не брали безпосередньої участі у будівництві гаражу та не змогли деталізувати свої покази, які спростовуються показами свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

За таких обставин суд вважає доведеним факт будівництва спірного гаражу ОСОБА_1 у 1991 році.

Разом з тим, суду не надано жодних доказів звернення ОСОБА_1 до уповноважених органів з метою оформлення прав на самовільно збудований гараж суду не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч.3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд не бере посилання ОСОБА_1 на ОСОБА_5 інвентаризації та оцінки будівельних матеріалів і обладнання, використаних при будівництві гаражу, розташованого в районі будівлі магазину по вул. Комунарівській, 179, і житлового будинку №124/2 по вул.Комунарівській у м.Дніпропетровську, від 01.06.2015р., згідно з яким вартість таких матеріалів складає 31259,16 грн. (т. 1 а.с. 14), оскільки позивачем не надано жодних письмових доказів, на підставі яких було складено вказаний ОСОБА_5, а також жодних доказів на підтвердження існування повноважень та компетенції на складення подібних актів у відповідної комісії.

Суд також не бере до уваги звіт про незалежну оцінку вартості гаражу в районі магазина № 79, розташованого за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Комунарівська, за яким вартість гаражу становить 17930,00 грн. (т. 2 а.с. 10-11), оскільки даним звітом визначено вартість гаражу як обєкта нерухомості, а не матеріалів та обладнання, використаних в процесі його будівництва.

На виконання ч. 4 ст. 10 ЦПК України судом розяснювалось позивачу та його представнику право звернутись до суду з клопотанням про призначення судової будівельної експертизи з метою визначення складу та вартості матеріалів та обладнання, використаних під час будівництва спірного гаражу, проте відповідне клопотання не заявлялось.

За таких обставин суд доходить до висновку, що позивачем всупереч ст. 60 ЦПК України не доведено заявлені у позові склад та вартість матеріалів та обладнання, використаних в процесі будівництва спірного гаражу, у розмірі 17930,00 грн., що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у частині визнання права власності на такі матеріали та обладнання.

Позивачем також не надано достатніх доказів на підтвердження свого твердження про те, що ОСОБА_2 перешкоджає йому у користуванні спірним гаражем, оскільки свідки, які були допитані у судовому засіданні та підтвердили факт захоплення гаражу невідомою їм особою, пояснили, що дані факти відомі їм виключно зі слів ОСОБА_1

Крім того, відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Оскільки ОСОБА_1 не виконав вимоги ч. 2 ст. 331 ЦК України та не набув право власності на спірний гараж як на обєкт нерухомості, він не має права на захист такого права на підставі ст. 391 ЦК України.

З огляду на недоведеність протиправних дій з боку ОСОБА_2 у суду відсутні підстав для задоволення первісного позову також в частині вимоги про стягнення моральної шкоди, завданої такими діями.

Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.

За змістом п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні суміжною з гаражем земельною ділянкою, право користування якою перейшло до нього у звязку з придбанням ? частини жилого будинку №124 по вул. Комунарівській у м.Дніпропетровськ на підставі договору дарування від 10.11.1995р. та договору купівлі-продажу від 22.09.1998р., ОСОБА_2 посилається на порушення його прав внаслідок того, що: 1)спірний гараж збудовано з відступом від цієї ділянки менше ніж на 1 метр; 2)існуючий проїзд на його земельну ділянку може бути перекритий у випадку відкриття воріт спірного гаражу або зупинки біля нього автомобільного транспорту.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 набув право власності на ? частини домоволодіння № 124 по вул. Комунарівська у м.Дніпропетровськ у 1995-1998 роках, тобто на момент набуття ним права користування суміжною земельної ділянкою позивачу за зустрічним позовом було відомо про факт існування спірного гаражу.

Крім того, всупереч ст. 60 ЦПК України ОСОБА_2 не надав суду жодних доказів, які підтверджують факт будівництва спірного гаражу з відступом від суміжної земельної ділянки менше ніж на 1 метр.

З метою встановлення даних обставин на підставі клопотання ОСОБА_2 ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 22.12.2015р. призначено комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, на вирішення якої було поставлено наступні питання:

1) яка конфігурація, проміри та площа земельної ділянки, що перебуває у спільному користуванні ОСОБА_2 та інших власників домоволодіння № 124 по вул. Комунарівській у м.Дніпропетровську?

2) чи існує порушення меж земельної ділянки, що знаходиться у спільному користуванні ОСОБА_2 та інших власників домоволодіння № 124 по вул.Комунарівській у м.Дніпропетровську, з боку власника будівельних матеріалів та обладнання, використаного при будівництві гаражу в районі будинку № 124 по вул. Комунарівській у м.Дніпропетровську зі сторони проїзду на вказану земельну ділянку?

3) на якій відстані від межі земельної ділянки, що знаходиться у спільному користуванні ОСОБА_2 та інших власників домоволодіння № 124 по вул.Комунарівській у м.Дніпропетровську, знаходиться гараж в районі будинку № 124 по вул. Комунарівській у м.Дніпропетровську зі сторони проїзду на вказану земельну ділянку?

4) чи відповідають виконані будівельні роботи по об'єкту та об'єкт (гараж, що знаходиться в районі будинку № 124 по вул. Комунарівській у м. Дніпропетровськ зі сторони проїзду на вказану земельну ділянку) вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?

5) чи допущено порушення вимог пожежної безпеки та вимог будівельних норм та правил України при будівництві гаража, що знаходиться в районі будинку № 124 по вул.Комунарівській у м.Дніпропетровську зі сторони проїзду на вказану земельну ділянку?

У звязку з невиконанням ОСОБА_2 клопотання експерта від 28.01.2016р. про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи (зокрема, правовстановлюючого документу та землевпорядної документації на земельну ділянку №124 по вул.Комунарівській у м.Дніпропетровську), судові експерти не змогли дати відповіді на питання, повязані з відстанню між спірним гаражем і суміжною земельною ділянкою, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 235).

Суд не бере до уваги посилання ОСОБА_2 на фотографії, відповідно до яких до спірного гаражу примуровані вїздні ворота до земельної ділянки, оскільки як пояснив ОСОБА_2 у судовому засіданні, вказані ворота були збудовані у 2007 році після будівництва спірного гаражу, а відтак дані обставини не можуть вважатись достатнім доказом меж земельної ділянки ОСОБА_2

Обгрунтовуючи порушення своїх прав ОСОБА_2 також посилається на висновок експертів від 03.10.2016р., згідно з яким у разі відкриття воріт спірного гаражу, зупинки біля вїзду в гараж автомобільного транспорту, проїзд на територію земельної ділянки домоволодіння №124 по вул. Комунарівській буде перекритий, чи не буде забезпечено вільного проїзду на території вказаної земельної ділянки.

Водночас, за змістом п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Оскільки проїзд на належну ОСОБА_2 земельну ділянку перекриваються виключно у випадку відкриття воріт гаражу або зупинки на ньому автомобільного транспорту, сам по собі факт знаходження поряд з цією земельною ділянкою спірного гаражу без вищевказаних обставин не призводить до порушень прав ОСОБА_2

Крім того, як пояснив ОСОБА_2 у судовому засіданні, він жодного разу не бачив, щоб спірним гаражем хтось користувався, а відтак фактично він просить суд захистити його права від уявного порушення.

У випадку ж виникнення подібних перешкод у проїзді на належну ОСОБА_2 земельну ділянку, вони можуть бути усунуті на основі домовленості сторін, а за відсутності такої у інший, менш обтяжливий для ОСОБА_1, спосіб, наприклад, шляхом розширення існуючого проїзду.

З огляду на те, що ОСОБА_2 не довів порушення його прав, як користувача суміжної земельної ділянки, внаслідок будівництва спірного гаражу ОСОБА_1, а Дніпропетровська міська рада, як власник земельної ділянки, на якій розташовано спірний гараж, вимог про знесення самовільно збудованого гаражу не заявляла, підстави для задоволення зустрічного позову в частині вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення гаражу відсутні.

Враховуючи недоведеність порушень прав ОСОБА_2 з боку ОСОБА_1, відсутні також підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на будівельні матеріали, усунення перешкод у користуванні майном та відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Дніпропетровська міська рада, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення самовільно збудованого майна, стягнення моральної шкоди відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяОСОБА_12