Рішення № 65647005, 28.03.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Провадження 2/263/126/2017

Справа №263/10859/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2017 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: судді Скрипниченко Т.І. при секретарі Молчановый С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треття особа ОСОБА_3, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1, про усунення від права спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась з позовом до ОСОБА_2, треття особа ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом. У позові зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер її батько - ОСОБА_5 Після його смерті відкрилась спадщина на ? частку квартири АДРЕСА_1. Однак, ОСОБА_5 залишив заповіт, яким все належне йому майно заповів ОСОБА_3 Проте, у ОСОБА_5 залишилась непрацездатна дружина за віком ОСОБА_6 та непрацездатна за віком донька позивач ОСОБА_1 Після смерті ОСОБА_5 відповідач ОСОБА_4 прийняла спадщину шляхом подачі заяви до нотаріуса. Позивач звернулась до першої Маріупольської державної нотаріальної контори, але нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на квартиру. Позивач просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 на 1/16 частину квартири АДРЕСА_1 та стягнути витрати по сплаті судового збору.

ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом, який прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ухвалою Жовтневого райсуду м.Маріуполя від 14.11.2016 року. В обґрунтування вимог зазначила, що ОСОБА_1 не має права на спадкування 1/16 частини квартири АДРЕСА_1, оскільки ОСОБА_4 мешкала з чоловіком ОСОБА_5 з 1969 року., який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Разом з ними мешкала її донька ОСОБА_3, яка в подальшому була визнана інвалідом третьої групи загального захворювання. ОСОБА_5 18.02.2013 року склав заповіт, яким заповів усе належне йому майно ОСОБА_3На протязі останніх 18 років ОСОБА_1 не контактувала з батьком, не приїздила у гості, не допомагала фінансово, не доглядала за ним, коли він цього потребував. На протязі останніх семі років ОСОБА_5 хворів 10 хворобами. Усе лікування, догляд, витрати на медикаменти сплачувала ОСОБА_4, одночасно доглядала за донькою інвалідом. Пенсії не вистачало, ОСОБА_4 була змушена постійно працювати. Коли вона була на роботі доглядати за ОСОБА_5 допомагали сусіди. ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 помер. ОСОБА_4 поховала ОСОБА_5 за свій рахунок. ОСОБА_1 не була присутня навіть на похоронах батька. У зв'язку з чим, просила суд усунути від права спадкування ОСОБА_1 та стягнути понесені судові витрати у розмірі 551,20 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, на задоволені позову наполягала. Проти зустрічного позову заперечувала. Зазначила, що з батьком постійно спілкувалася, батько приходив до неї у гості, в подальшому зустрічалася з ним на вулиці біля будинку, де він проживав, у кафе, оскільки його дружина вдповідач перешкождала їх спікуванню, до телефону не кликала влаштовувала сварки, тому він був вимушений приховувати їх зустрічі. У батька була добра пенсія, позивач також є пенсіонером, тому не має достатньо доходу, ОСОБА_5 виглядав завжди охайно, ніколи не просив про допомогу та не казав, що йому треба гроші або ліки. Приходити до батька додому, щоб надати якусь допомогу не мала можливості, оскільки до квартири її не пускали. Батько ніколи не просив у неї допомоги, останній раз із батьком бачилася у 2014 році, з травня по липень 2014 року її не було у місті, два рази на рік виїджала за межі країни. Про смерть батька не було відомо, відповідач не повідомила про те, що батько помер, хоча знає місце проживання позивача. Про його смерть вже узнала пізніше.

Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні позоні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні. Зазанчив, що зустрічний позов не підляає задоволенню, оскільки відповідач перешкоджала спілкуванню позивача із батьком, яка спілкувалася з ним за межами його квартири на дворі, де батько полюбляв гуляти. Про необхідність допомоги з боку батька позивачу не надходило. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримували пенсії та ОСОБА_5 отримувала ще дохід, які за своєю сумою перевищують дохід позивача. Відповідач не бажала повідомити позивача про смерть батька, тому остання не мала можливості бути присутньою на похованні батька.

Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні. Суду пояснила, що позивач понад 10 років не спілкувалася із батьком - ОСОБА_5 Змінила адресу, де проживала не відомо. Не відвідувала його, не підтримувала. Останні роки батько хворів та потребував догляду та лікування. Позивач працювала директором будівельної фірми та мали матервальну можливість допомагати, але цього не робила. Відповідач, її донька ОСОБА_3 та онук ОСОБА_8 проживали разом з ОСОБА_5, та повністю разом здійснювали догляд за ОСОБА_5, готували їжу, кормили, доглядали, купували ліки. Витрачали усі кошти, яких не вистачало. ОСОБА_5 ще за своє життя заповів своє майно ОСОБА_3, оскільки вона завжди була поряд та допомогала йому. Позивач навіть не цікавилася станом батька.

Представник відповідача ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4 підтримав , зазначив, що вони підлгають задоволенню, оскільки позивач понад 10 років не спілкувалася із батьком, не надавала йому допомоги, якої він потребував, доказів підтримки стосунків з батьком суду не надала, навпаки з боку відповідача надано докази, що відповідач та її родина допомогали ОСОБА_10, піклувалися про нього, коли він хворів, відповідач поховала його за особисті кошти. Тому позивач повинна бути усунена від спадкування, а її позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Треття особа ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позовнихі вимог ОСОБА_11 заперечувала, позовні вимоги ОСОБА_4 підтримала. Суду пояснила, що є донькою ОСОБА_4, ОСОБА_5 був їй як батько, проживали разом тривалий час у одній квратирі. Останні роки батько хворів, мати продовжувала працювати, тому вона особисто доглядала за ним, прала, готувала їжу, кормила, слідкувала за прийманням ліків. Вона є інвалідом 3ї групи. Доглядали також і мати та її син ОСОБА_3. Позивач ніколи не приходила до батька, протягом 20 років не цікавилася життям батька, не вітала його з днем народження, із святами та її діти також не спілкувалися з дідом. Тому ОСОБА_5 залишив заповіт на все майно на її користь. Також підтвердила, що до їх квартири телефонувала жінка, яка назавлася представником заводу, де раніше працював ОСОБА_5, та вона повідомила її, що батько помер.

Усі учасники судового розгляду в подальшому подали заяви про розгляд справи за їх відсутність.

Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи в їхній сукупності, повно і всебічно, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що він є сином ОСОБА_13, ОСОБА_14 взагалі не знає, померлий ОСОБА_5 був йому як рідний дід. За своє життя позивач ніколи не спілкувалася із дідом, не вітала його із святами, ніколи не приходила до квартири діда та не провідувала його, про що дід жалкував. Дід хворів та потребував допомоги, яку надавали вони разом із матір'ю та бабою ОСОБА_4, купували ліки, готували їжу, доглядали діда., займали кошти у сусідив. Дід кожного дня, коли ще міг, ходив гуляти на двір, останній рік йому вже було важко самому гуляти. Коли він помер, то його доньці не повідомляли про це, оскільки не було з нею контактів.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що вона знайома з ОСОБА_4 30 років, є сусідами, який завжди був доглянутим, чистим, накормленим. Він казав ще у 90х роках, що в нього є донька, та дуже чекав, що вона йому зателефонує. Відомо, що ОСОБА_5 зустрічався із донькою років 7-10 назад, останні два роки вже сам не гуляв. ОСОБА_5 хворів, але якими хворобами не знає, останній час лежав, його родина доглядала., його доньку не бачила. ОСОБА_4 розповідала, що ОСОБА_5 не дозволив звати доньку, казав, що коли був здоровим то не був потрібен їй.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що є сусідкою ОСОБА_5 40 років, ОСОБА_4 доглядала ОСОБА_5, коли він захворів, викликала лікаря. Ніколи доньки ОСОБА_5 не бачила, він сам прогулювався на дворі, про доньку ніколи не розповідав.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_5, останні роки ОСОБА_5 хворів, його дружина ідеально доглядала за чоловіком., також допомогала її донька ОСОБА_3 Доньку ОСОБА_5 не знає, ніколи не бачила. ОСОБА_5 прогулювався на дворі.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що він є сином позивача, ОСОБА_5 його дід. Мати периодично зустрічалася із своїм батьком на вулиці, оскільки додому до нього її не пускали. Про смерть діда нічого не повідомили.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що вона неодноразова прогулювалася із позщивачем та її донькою біля лікарні № 3, та бачила, що позивач зустрічалася із батьком у пециріїї, потім провела його додому. Позивач пропонувала допомогу, але її батько відмовлявся.

Свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що вона знайома позивача, яка просила її зателефонувати її батькові під видом представника працівника ММК "Азовсталь" , який телефонує усім ветеранам підприємства, вона погодилася та зателефонувала у листопаді 2015 року, на що за телефоном повідомили, що ОСОБА_5 помер. З таким проханням позивач звернулася , оскільки дружина її батька не давала спілкуватися із батьком.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ч. 1, 2 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1269 ч.5 ЦК України особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до ст. 60 ч. 1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 17 липня 1997 року батьками ОСОБА_6 зазначені: ОСОБА_5 та ОСОБА_20

Згідно зі свідоцтвом про одруження НОМЕР_3 від 10 квітня 1969 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 10 квітня 1969 року.

Згідно з довідкою серії НОМЕР_2, виданою Обласним центром «Міжнародний медико-соціальна експертна комісія №1 м.Маріуполя» ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом 3 групи, причина інвалідності: загальне захворювання.

Згідно з заповітом від 18 лютого 2013 року, зареєстрованого в реєстрі №586 ОСОБА_5 заповів ОСОБА_3 все належне йому майно.

Відповідно до спадкової справи, відкритої першою Маріупольською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5, із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Згідно з квитанцією № 54 від 14.10.2015 року на ритуальні послуги у розмірі 9 132,00 грн. та талоном №82 на поминальний обід в розмірі 823,68 грн. понесені витрати були сплачені ОСОБА_4

Згідно з наданих медичних документів ОСОБА_5 хворів на сахарний діабет, стенакордію, Паркінсона, хронічний бронхіт, хронічний трахеіт, гіпертонічну хворобу 2 ступеня, хворобу ШКТ, язву 12 перстної кішки, радикуліт, аденома, простатит.

Згідно з особовим рахунком № НОМЕР_4 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_12

Відповідно до свідоцтва про прав власності на квартиру АДРЕСА_1 сумісними власниками зазначені ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_21, ОСОБА_12 Згідно свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_3 перебувала у шлюбі із ОСОБА_22 з 1993 року та змінили прізвище на ОСОБА_21, 17.09.1997 року шлюб розірвано та змінено прізвище на ОСОБА_3

Згідно технічного паспорту квартира АДРЕСА_1 складається з 3х житлових кімнат, загальною площею 54,67 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м.

Позивачка є дочкою ОСОБА_5, отже є спадкоємцем першої черги за законом.

Підставою для усунення від спадкування за нормою ст.1224 ЦК є, відповідно до ч.2 вказаної статті, умисне перешкоджання особою спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт, що сприяло виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині та законодавець чітко зазначив, що не можуть спадкувати ні за законом, ні за заповітом особи, які перешкоджали спадкодавцеві виразити, змінити чи скасувати своє волевиявлення у заповіті, зазначені у ч. 2 ст.1224 ЦК незаконні дії повинні бути здійснені умисно.

Як передбачено у п. 6 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 р. за № 7, правило абз. 2 ч. 3 ст. 1224 ЦК стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Правилом ч. 5 ст. 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування».

У положеннях п. 3.1 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. за № 24-753/0/4-13 роз'яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що при вирішенні питання про усунення від спадкування з підстав, визначених ч.5 ст. 1224 ЦК України підлягає доказуванню, як факт ухилення від надання спадкодавцеві допомоги так і факт перебування останнього в безпорадному стані та потребу в допомозі саме з таким його станом. Окрім того, ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Відповідачем за первісним позовом не доведено, що спадкодавець ОСОБА_5 потребував допомоги саме від позивача за первісним позовом у справі, а остання в свою чергу мала можливість її надати, проте ухилялась від обов'язку щодо надання такої допомоги. Навпаки в судовому засіданні встановлено, що позивач не мала можливості вільно спілкуватися із своїм батьком за час його життя та останніх його років, що підтверджується зустрічами на вулиці. Пояснення свідків, які є родичами, сусідами та знайомими ОСОБА_4, що вони не знають про доньку померлого ОСОБА_5 не підтверджують факту відсутності спілкування між позивачем та її батьком та надають відомостей про те, що позивачу повідомлялося про необхідність допомоги її батька, та остання відмовляла у цьому.

За змістом ч. 5 ст. 1224 ЦК України, лише при одночасному настанні викладених вище обставин і доведеності зазначених вище фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений судом від права на спадщину.

Таким чином, в судовому засіданні позивачем за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що спадкодавець ОСОБА_5 потребував допомоги відповідача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1, остання мала можливість її надати, проте ухилялась від обов'язку щодо її надання.

Стосовно того, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 несла витрати на лікування чоловіка, витрати на поховання, то статтею 1232 ЦК України передбачено обов'язок спадкоємців відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 вправі вимагати від відповідача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 відшкодування понесених нею витрат на лікування, догляд та поховання померлого, рівно як і навпаки.

За таких обставин, позовні вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 об'єктивно не підтверджені, суду не надано належних та допустимих доказів ухилення відповідача ОСОБА_1 від надання допомоги спадкодавцю, в порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦК України не доведено і того, що через стан здоров'я ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані, потребував сторонньої допомоги саме від відповідача ОСОБА_1 та остання мала можливість її надавати, але без поважних причин ухилилась від її надання.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимоги позивача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 про усунення ОСОБА_1 від права на спадкування є безпідставними, тому до задоволення не підлягають. При цьому суд враховує, що позивач проживала окремо від свого батька, між позивачем та відповдачем ОСОБА_4, ОСОБА_3 склалися напруженні стосунки ще за життя батька, про що сторони не заперчували в судовому засіданні, знайшло своє підтвердження у судовому засіданні, що позивач періодично зустрічалася із своїм батьком. Намагання позивача зателефонувати до батька за допомогою свідка під приводом поздоровлення ветеранів підприємства, де раніше працював ОСОБА_5, на думку суду підтверджують доводи позивача, що з боку родини батька мали місце перешкоди для їх спілкування. Сама відповідач ОСОБА_4 не заперечувала протитого, що вона не повідомляла позивача про смерть батька.

Також суд враховує матеріальне становище сторін.

Відповідно до наданих відомостей суду про доходи ОСОБА_23 є пенсіонеркою з 10.10.2013 року, отримує пенсію у розмірі 949 грн., згідно трудової книжки з 31.12.2008 року не працює. Інші доходи не отримує.

Розмір пенсії ОСОБА_5 станом на жовтень 2015 року складав 2747,47 грн.

Згідно податкової декларації платника єдиного податку ФОП доходи ОСОБА_4 становили станом на 2015 рік 8326 грн., 2014 рік - 14170 гр., 2013 рік 12000 грн., 2012 рік 11000 грн.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Частина 2 статті 3 цього Закону визначає, що державна реєстрація гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з ч. 4 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Тобто такі права мають підтверджуватися відповідними правовстановлюючими документами, а право власності - бути зареєстрованим належним чином, відповідно до закону, оскільки такою реєстрацією держава визнає наявність цих прав і гарантує їх достовірність.

Згідно із ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась з заявою про отримання спадщини після смерті свого батька - ОСОБА_5 Іншими спадкоємцями за законом є: ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.06.2016 року № 1354/02/31 державним нотаріусом Першої маріупольської державної нотаріальної контори було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/16 частину квартиру АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5

Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 має право на половину частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом (обов'язкову частку), що складає 1/2 від 1/2 частки від 1/4 частки квартири, що належала її батьку, що становить 1/16, на теперішній час ОСОБА_1 позбавлена можливості зареєструвати право власності на 1/16 частину після померлого батька, нотаріус їй відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, суд вважає необхідним захистити права позивача та визнати за нею в судовому порядку право власності на 1/16 частину квартиру АДРЕСА_1.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 213, 215 ЦПК України,ст.328,392, 1261,1268 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треття особа ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/16 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 54,67 кв.м, житловою площею 36,7 кв.м, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення від права спадкування - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.І.Скрипниченко