Рішення № 65645985, 22.03.2017, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

22.03.2017 227/184/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року. м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого Притуляка С.А.

при секретарі Коверченковій М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» ПСП «Шахтоуправління «Добропільське», про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» ПСП «Шахтоуправління «Добропільське» про відшкодування моральної шкоди. В обгрунтування позовних вимог зазначив, щопрацював в галузях вугільної промисловості під впливом шкідливих та небезпечних факторів протягом 29 років, з них з 1985р. по 2014р. працював на підприємстві відповідача шахті «Алмазна». Відповідно до акту розслідування виникнення причин професійного захворювання №5 від 13.06.2014р. позивачу було встановлено професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології другої стадії, помірний перебі; легенева недостатність першого-другого ступеня, супутній діагноз: ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз. Згідно висновку МСЕК від 24.06.2014 року, встановлено 30% втрати професійної працездатності безстроково та ІІІ групу інвалідності.Зазначив, що через втрату професійної працездатності не має змоги вести нормальне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки. 29 років позивач працював на підприємстві відповідача, був опорою і підтримкою для своїх дітей, фактично був головним годувальником своєї сімї, тепер же за станом здоров'я не може повноцінно забезпечувати свою родину, усі державні компенсації ідуть на медичну реабілітацію та придбання ліків, що завдає йому моральні страждання. Позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати нанесену йому моральну шкоду завдану ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків в сумі 32 000 грн.

Позивач у судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з'явилася, звернулася до суду з заявою про розгляд справи без її участі, в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі, просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В письмових запереченнях зазначив, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 13.06.2014р. йому було видано Акт П-4 у звязку з професійним захворюванням. Згідно довідки обласної МСЕК № 240785 від 24.06.2014р. позивачу було встановлено втрату професійної працездатності 30 % та ІІІ групу інвалідності безстроково, однак довідка МСЕК та акт за формою П-4 є документами, що підтверджують стійку втрату професійної працездатності і ніяким чином не можуть бути єдиними доказами спричинення моральної шкоди та посилання на ці документи як на єдину підставу для відшкодування моральної шкоди є безпідставними. Довідка МСЕК про процент стійкої втрати професійної працездатності є підставою для розрахунку та відшкодування потерпілому матеріальної шкоди і не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди.

Крім того, позивач укладаючи з відповідачем трудовий договір, був повідомлений під розпис в порядку передбаченому ст.29 КЗпП України, про важкість, шкідливість та небезпечність умов праці, можливі негативні наслідки цих умов праці на стан його здоров'я та пов'язані з цим пільги та компенсації. Ніщо не перешкоджало позивачеві відмовитися від укладення цього договору. Він свідомо йшов працювати в шкідливих, важких та небезпечних умовах праці. Також щорічно проходив періодичний медичний огляд, і був усвідомлений про стан свого здоров'я (професійне захворювання виникає не раптово, а протягом певного періоду), і під час медоглядів при погіршені стану, позивач також мав можливість припинити трудовий договір, однак продовжував працювати в шкідливих та небезпечних умовах, тобто свідомо йшов на ризик для свого здоров'я за для отримання пов'язаних з цим пільг та компенсацій: підвищеного заробітку, скороченого робочого дня, додаткових відпусток, пільгового стажу. Таким чином сама важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві відповідача - не є достатньою та самостійною підставою для відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди по професійному захворюванню чи іншому ушкодженню здоров'я працівника при виконанні ним трудових обов'язків. Іншої технології видобутку вугілля на території України ще не запроваджено.

Перевіривши доводи позову та заперечення проти нього, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази з позиції відповідності їх вимогам щодо належності та допустимості, з'ясувавши всі обставини у справі, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 13.06.2014 року, затвердженого головним державним санітарним лікарем м. Добропілля, Олександрівського і Добропільського районів ОСОБА_2 за фактом розслідування на ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» № 5, підставою виникнення професійного захворювання позивача є тривала робота в умовах впливу несприятливих виробничих факторів (вугільний пил). Працюючи на шахті «Алмазна» ВСП« Шахтоуправління «Добропільське «ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» майстром гірничим дільниці «Вентиляція та техника безпеки» ОСОБА_1, піддавався впливу підвищених концентрацій пилу вуглепородного, кремнійвмістного, фібро генної дії, що складає 19,28 до 39,80 мг/м при ПДК пилу - 2мг/м

Тобто, роботодавець допустив перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

До матеріалів справи долучено копію довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ № 439996, відповідно до якої ОСОБА_1, встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності професійне захворювання.

Згідно копії довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потребиу наданні медичної та соціальної допомоги серії 10 ААА № 240785 від 24.06.2014 року, ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 30% у зв'язку з професійним захворюванням, безстроково.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Приписами статті 13 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці» визначено, що роботодавець зобов"язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до п.5, п.13Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Також, необхідно враховувати, що відповідно дост. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно п. 27ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»та п. 22ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. «є» п. 1 ч. 1 ст.21, ч. 3 ст.28та ч. 3 ст.34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообовязкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а з 01.01.2008 року відшкодування Відділенням Фонду моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припинено.

Враховуючи те, що на час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди вищезазначені положення ст. ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», котрі передбачали відшкодування моральної шкоди, не діяли, відповідно дост. 237-1 КЗпП Україниобов"язок по відшкодуванню моральної шкоди покладено на підприємство, під час роботи на якому позивач отримав професійне захворювання.

Таким чином, доводи відповідача зазначені у запереченнях до позовної заяви щодо того, що при укладенні трудового договору позивачу були роз"яснені умови праці, позивач був попереджений про наявність шкідливих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров"я, безпідставні, оскількист. 13 Закону України «Про охорону праці»передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Окрім того, згідно рішення Конституційного суду України від 08.10.2008 року № 20-рп\2008р.статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Також відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати те, що відповідно дост.237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідност. 23 ЦК Україниморальна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання складається з фізичного болю й душевних страждань, які він поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

В п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричиняє порушення такихособистихнемайновихправ,якправо на життя,право на охорону здоров'я тощо.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров'я і наявність у нього професійного захворювання відбулося при виконанні ним трудових обов'язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Суд не може погодитись із запереченнями представника відповідача, який вважає не доведеним позивачем факт заподіяння моральної шкоди, оскільки згідноп. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності та встановлення інвалідності.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керується принципом розумності та справедливості, приймає до уваги стан здоровя позивача, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства в заподіянні шкоди, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв'язків, а саме 30 % втрати професійної працездатності безстроково, істотність вимушених змін в життєвих стосунках, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 20000,00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями11,60,61,88,212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями153, 237-1Кодексу законів про працю України, статтями23,1168 Цивільного кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» ПСП «Шахтоуправління «Добропільське», про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» ПСП «Шахтоуправління «Добропільське» (ЄДРПОУ 37014600) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії ВВ 321233 20000,00 грн. моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» ПСП «Шахтоуправління «Добропільське» на користь Державного бюджету судовий збір у розмірі 640,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення ухвалено, оформлено і підписано в нарадчій кімнаті суддею.

Суддя Притуляк С.А.