Постанова № 65638274, 21.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/4750/16-п Головуючий у І інстанції Котлярова І. Ю.Провадження № 33/780/146/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 147 21.03.2017

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2017 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Гайдай Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 27 грудня 2016 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 20400 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 275 грн. 60 коп.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 24 листопада 2016 року близько 03 години 50 хвилин в с. Хотянівка, Вишгородського району, Київської області, в порушення п. 2.10е ПДР України, вжив алкоголь, а саме «пиво» після зупинки на вимогу поліцейського до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного чи наркотичного спяніння, від проходження медичного огляду за допомогою технічного приладу «Драгер», а також їхати до медичного закладу відмовився в присутності двох свідків, тим самим здійснив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову Вишгородського районного суду Київської області від 27 грудня 2016 року скасувати та справу направити на новий розгляд.

В обґрунтування своїх вимог, зазначає, що в оскаржуваній постанові вказано, що апелянт у судовому засіданні провину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав. Проте, апелянт вказав, що під час розгляду він дійсно визнавав себе винним в керуванні автомобілем в нетверезому стані, однак коли йому суддя розяснила, що його «судять не за їзду в пяному вигляді», а за вживання алкоголю після зупинки, він заперечував та просив викликати свідків. Однак, на його слова ніякої реакції не було та через декілька хвилин його повідомили, що він позбавлений права на три роки і що може оскаржити дану постанову.

Крім того, апелянт вказав, що є безробітним, шукає роботу і вже майже знайшов посаду водія, але йому повідомили, що якщо його позбавили прав на три роки, то йому довічно ніколи не отримати роботу водієм, що позбавить апелянта та його сімю останнього куска хліба.

Разом з тим, апелянт згоден що вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, але позбавляти його прав на три роки є явно несправедливо та незаконно.

Заслухавши ОСОБА_2, котрий підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задоволити і притягнути його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в режимі відеоконференції поліцейського, котрий складав протокол ОСОБА_3, котрий пояснив, що після зупинки автомобіля, яким керував ОСОБА_2, останній пив пиво, проте, чи було воно алкогольне і яке саме було пиво він не пояснив, свідка ОСОБА_4, котра перебував в автомобілі разом з ОСОБА_2 та дітьми і пояснила, що ОСОБА_2 пива не пив, а пив сітро, яке було в них в автомобілі, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і обєктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) відповідно до ст. 280 КУпАП, зобовязаний зясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність.

Проте, як видно з матеріалів справи суд першої інстанції цих вимог закону не дотримався.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 пояснив, що після зупинки його поліцейським 24.11.2016 року, вночі, він пив сітро і в судовому засіданні районного суду вину визнавав в тому, що керував автомобілем в стані алкогольного спяніння, а не те, що вказано в постанові судді.

Оцінивши всі зібрані докази по справі вважаю, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП не доведена, оскільки будь-яких даних, що він вживав після зупинки автомобіля алкогольний напій немає.

Разом з тим, ОСОБА_2 не заперечує, що керував автомобілем в стані алкогольного спяніння, а тому відмовився від медичного огляду.

За таких обставин вважаю, що ОСОБА_2 необхідно притягнути до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИЛА:

Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 27 грудня 2016 року, стосовно ОСОБА_2 скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою визнати винним ОСОБА_2 у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Київської області ОСОБА_1