Ухвала суду № 65637907, 22.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/2695/16-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О. В.Провадження № 22-ц/780/655/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 52 22.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

22 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого Мережко М.В.

Суддів - Данілова О.М., Суханової Є.М.

Секретар Бобко О.В.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Виробничо- комерційної фірми «Рута» про зміну формулюваня причин звільнення, дати звільнення і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

В с т а н о в и л а :

У березні 2016 року позивач звернулася до суду із даним позовом,

Свої вимоги обгрунтовувала тим, , що 23 вересня 2014 року вона була прийнята офіційно на посаду касира Виробничо- комерційної фірми «Рута» з посадовим окладом 1550 грн на підставі наказу № 6-0000000120 від 23 вересня 2015 року.

Наказом директора ВКФ «Рута» № 4-к від 06 жовтня 2014 року її було незаконно переведено з посади касира на посаду буфетника( працівника лінї роздачі) з посадовим окладом 1550 грн. Особистої письмової згоди на даний перевод вона не надавала, за 2 місяці до даного переводу під розпис не попереджалась, що підтверджено листом першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Київській області ОСОБА_3 від

22 лютого 2016 року № 2/4.3-Л-1173 «Про розгляд звернення».

Позивач вказує, що нею на адресу директора виробничо-комерційної фірми «Рута» ,рекомендованим листом з повідомленням про вручення ,була направлена заява від 18 лютого 2015 року на звільнення з роботи у звязку з відмовою працівника від продовження роботи у звязку із зміною істотних умов праці, п. 6 ст. 36 КЗпП України з 23 лютого 2015 року.

Повторно заяви на звільнення по п.6 ст. 36 КЗпП України були направлені нею поштовими рекомендованими листами з повідомленням про вручення

23 лютого 2015 року та 04 березня 2015 року відповідно.

Заяви були вручені 25 лютого 2015 року та 06 березня 2015 року уповноваженому підприємства Корнус під розпис.

Начальником поштового відділення № 6 у м. Бровари Київської області ОСОБА_4 в листі за вихідним № 02-695 від 15 вересня 2015 року письмово підтверджено вручення

рекомендованого листа з повідомленням № 0820503905750 від 18 лютого 2015 року ,

рекомендованого листа з повідомленням № 0820503906764 від 23 лютого 2015 року ,

рекомендованого листа з повідомленням № 0103033852367 від 04 березня 2015 року працівникові (продавцю) ВКФ Рута ОСОБА_5.

На думку позивача ,всі її заяви про звільнення відповідачем свідомо були залишені без розгляду та задоволення.

Виходячи із вищевказаного та відповідно до пункту 2 статті 38 КЗпП України , вона щоденно, починаючи з 25 лютого 2015 року дня отримання уповноваженим підприємства Корнус під розпис її заяв на звільнення, протягом відведеного часу в 14 календарних днів приходила на роботу та відпрацьовувала весь робочий день на кухні ,чи виконувала будь-яку іншу роботу на підприємстві,залишаючи робоче місце разом з іншими працівниками в кінці робочого дня, але відповідач категорично відмовився робити відмітки у табелі робочого часу цю роботу та оплатити її.

ОСОБА_6 вважає, що нею про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, завчасно письмово повідомлено про це власника або уповноважений ним орган за два тижні, тобто в строки, визначені трудовим законодавством України.

Крім того позивач зазначає, що за день до звільнення ,11 березня 2015 року об 11.00 годині ,заступник директора підприємства ОСОБА_7 в присутності її представника ОСОБА_8 категорично відмовилась довести під розпис наказ на звільнення з роботи, видати оформлену трудову книжку та розрахунок при звільненні з роботи.

З 11 березня 2015 року позивач не працює у відповідача у звязку з недотриманням відповідачем трудового договору з нею та незаконним фактичним переведенням на посаду посудомийки, прибиральниці приміщень.

Позивач 14 березня 2015 року звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з позовною заявою про забезпечення законного звільнення з роботи, стягнення невиплаченої заробітної плати.

Позивач ОСОБА_2 вказує, що нею було направлено 19 листопада 2015 року на адресу ВКФ Рута нову заяву про звільнення з роботи по ст. 39 КЗпП України в звязку з порушенням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного та трудового договору і розміру заробітної плати та вимогою видати трудову книжку і розрахунок при звільненні з роботи, повторно позивачем було направлено ще додатково дві заяви на звільнення з роботи за цією ж підставою 26 листопада 2015 року та 25 грудня 2015 року, але відповідач їх свідомо не отримував за юридичною адресою та ніяким чином на них не реагував. Перші дві заяви повернулися, а третя заява про звільнення була отримана на поштовому відділенні за юридичною адресою відповідача під розпис 05 січня 2016 року працівником ВКФ Рута ОСОБА_9, що підтверджується в листі по акту перевірки Держпраці, в якому зроблено висновок, що … ОСОБА_2 надала копію заяви про звільнення надіслану на адресу ВКФ Рута поштою, яку 05.01.2016 року отримала працівник ВКФ Рута ОСОБА_9. Підприємством не надано документів які свідчили б про звільнення ОСОБА_2М….

Позивач також вказує, що в порушення ст. 43 Конституції України, ст. 24 Закону України Про оплату праці, ч. 1, 2 ст. 115 Кодексу законів про працю України на підприємстві не дотримуються строки виплати заробітної плати працівникам , відповідач продовжував надалі свідомо ігнорувати її заяви , тому вона змушена змінити підставу для свого звільнення з п. 6 ст. 36 КЗпП України на ст. 39 КЗпП України в звязку з порушенням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного та трудового договору.

За весь період її відсутності на роботі на її адресу надійшов лише лист директора ВКФ Рута ОСОБА_10 за № 11/1-01/16 від 11 січня 2016 року, який було отримано нею 17 лютого 2016 року.

Позивач з ОСОБА_8 25 лютого 2016 року зявилися на прийом з особистих питань до Голови Центральної ради Всеукраїнської профспілки працівників органів державної податкової служби ОСОБА_11, як до засновника Виробничо-комерційної фірми Рута

Всі чотири примірники пояснювальної записки ОСОБА_2 з двома лікарняними листами позивача було зареєстровано у даної посадової особи 25 лютого 2016 року (вхід. № 04/Л від 25 лютого 2016 року).

Позивач надала один примірним письмових пояснень, за фактичною адресою відповідача , щодо причин відсутності на роботі з 16 лютого до 11 січня 2016 року, але оригінали лікарняних листків серії АГЩ № 317521 від 11 березня 2015 року і серії АГФ № 197846 від 08 липня 2015 року директор ВКФ Рута ОСОБА_10 приймати до оплати категорично відмовилась, про що зробила запис на її примірнику пояснень. ОСОБА_2 було запропоновано вийти знову на роботу на посаду посудомийниці , прибиральниці приміщень чи переписати заяву на звільнення на умовах, які вигідні відповідачу, однак вона відмовилась, оскільки мала намір працевлаштуватись на іншу роботу.

Відповідач своїм наказом № 5-0120К від 25 лютого 2016 року звільнив ОСОБА_2 з роботи за прогул без поважних причин, (п. 4 ст. 40 КЗпП України) , і вніс в її трудову книжку відповідний запис, розрахунок при звільненні її в день звільнення не виплачено та не ознайомлено під розпис про нараховані суми, а лише виплачено заборговану суму зарплати за лютий 2015 року без компенсації в звязку із затримкою виплати зарплати, що підтверджено в листі по акту перевірки Держпраці, в якому зроблено висновок:

… Підприємством не надано документи, що підтверджують виплату заробітної плати за вересень та листопад 2014 року, а також надано видатковий касовий ордер від 26 травня 2015 року про виплату заробітної плати за лютий 2015 р. в сумі 985,06 гривень без підпису працівника, що може свідчити про те, що працівник даних коштів не отримувала. Не надано штатні розписи, особову картку ОСОБА_2, журнали інструктажу, а тому можна зробити висновки про їх відсутність. Керівником підприємства не надано письмові пояснення щодо причин відсутності підписів на документах та документів, що свідчать про виплату заробітної плати та інших виявлених недоліків...

Позивач вввжає формулювання причини звільнення її з роботи неправильним, оскільки у відповідності до ч.1 ст. 38 КЗпп України вона мала право розірвати трудовий договір, укладений з відповідачем, попередивши її письмово за два тижні і він зобовязаний був звільнити її з роботи по ст. 39 КЗпП України в звязку з порушенням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного та трудового договору і розміру заробітної плати. Неправильне формулювання причин звільнення в її трудовій книжці стало перешкодою для її працевлаштування на іншу роботу, у звязку з чим вона має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На день предявлення позову до суду вона перебувала у вимушеному прогулі з 01 березня 2015 року по день звільнення 25 лютого 2016 року включно терміном 362 днів та після звільнення з 26 лютого 2016 року по теперішній час, так як з 25 лютого 2016 року (день звільнення з роботи) по теперішній час їй не виплачено суми розрахунку при звільненні частково та не ознайомлено під розпис про нараховані суми терміном вже 29 днів. За цей час відповідач зобовязаний виплатити на її користь розрахунок при звільненні в сумі 2991,79 гривень.

Відповідачем 09 березня 2016 року на її поточний рахунок в ВАТ Ощадбанк було перераховано 109,04 гривень. Залишок невиплаченої їй суми розрахунку при звільненні з роботи складає 2882,75 гривень. Оскільки відповідач неправомірно відмовився виплачувати нарахований їй розрахунок при звільненні з роботи в день звільнення згідно із законом, тому з відповідача на її користь підлягає стягненню сума середнього заробітку за період вимушеного прогулу за період починаючи із 01 березня 2015 року по дати її фактичного розрахунку в сумі 20429,75 гривень. Відповідач зобовязаний виплатити на її користь вихідну допомогу при звільненні з роботи за ст. 39 КЗпП України згідно ст. 44 КЗпП України в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 4650,0 гривень.

Позивачка просила змінити формулювання причин звільнення її з роботи з ВКФ Рута із звільнена за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України на звільнена за власним бажанням, ст. 39 КЗпП України і дату звільнення з 25 лютого 2015 року на день вирішення справи в суді;

стягнути з Виробничо-комерційної фірми Рута на її користь залишок невиплаченого повного розрахунку при звільненні в сумі 2882,75 гривень; стягнути з Виробничо-комерційної фірми Рута на її користь суми середнього заробітку за період вимушеного прогулу з 01 березня 2015 року по 25 березня 2016 року включно в сумі 20429,75 гривень;

стягнути з Виробничо-комерційної фірми Рута на її користь суму вихідної допомоги в сумі 4650,0 гривень; стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

В подальшому, позивач неодноразово збільшувала позовні вимоги і просила змінити формулювання причин звільнення її з роботи з ВКФ Рута із звільнена за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України на звільнена за власним бажанням, ст. 39 КЗпП України і дату звільнення з 25 лютого 2015 року на день вирішення справи в суді;

стягнути з Виробничо-комерційної фірми Рута на її користь залишок невиплаченого повного розрахунку при звільненні в сумі 2726,0 гривень; стягнути з Виробничо-комерційної фірми Рута на її користь суми середнього заробітку за період вимушеного прогулу з 01 березня 2015 року по 24 листопада 2016 року включно в сумі 33178,75 гривень;

стягнути з Виробничо-комерційної фірми Рута на її користь суму вихідної допомоги в сумі 4650,0 гривень;

стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 листопада 2016 року позов задоволено частково .

Стягнуто з Виробничо-комерційної фірми Рута на користь ОСОБА_2, залишок невиплаченого повного розрахунку при звільненні в сумі 2726,0 гривень.

В інший частині позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду , позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову , посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення в цій частині , яким задовольнити її позов, в іншій частині залишити рішення без змін. Доводи апеляційної скарги співпадють із доводами позову.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено судом першої інстанції, , згідно наказу (розпорядження) Виробничо-комерційної фірми Рута № 6-0000000120 від 23 вересня 2014 року ОСОБА_2 прийнята на роботу на посаду касира з окладом (тарифною ставкою) 1550 грн ( а.с. 9).

Наказом № 4-к від 06 жовтня 2014 року ОСОБА_2 переведено з посади касира на посаду буфетника ( працівника лінії роздачі) із 06 жовтня 2014 року з окладом 1550 грн ( а.с. 10,29).

Наказом № 5-0120К від 25 лютого 2016 року ОСОБА_2 звільнено з посади буфетника ( а.с. 21) .

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 у 2015 році зверталася до Ірпінського міського суду Київської області із позовом до Виробничо-комерційної фірми Рута про забезпечення законного звільнення з роботи, зміну підстав та формулювання звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати та просила визнати незаконними дії (бездіяльність) відповідача щодо небажання звільнювати позивача та виплачувати позивачу розрахунок при звільненні; наказ № 4 від 06 жовтня 2014 року визнати нечинним та незаконним; наказ відповідача та штатний розклад, якими позивачеві з 01 грудня 2014 року зменшено посадовий оклад з 3000,0 гривень до 1550,0 гривень визнати не чинними та незаконними в частині, що стосується позивача; стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену заробітну плату, включаючи повний розрахунок при звільненні в сумі 46634,65 гривень; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 7846,88 гривень; визнати незаконними дії відповідача щодо небажання надати позивачу подвійну соціальну пільгу, встановлену пп. 1.2 п.1 ст. 169 Податкового кодексу України; стягнути з відповідача на користь позивача суму надлишково і безпідставно утриманого податку з доходів фізичних осіб за період з 23 вересня 2014 року по 28 лютого 2015 року в сумі 470,63 гривень; зобовязати відповідача протягом

3-х календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили провести перерахунок нарахованого і утриманого податку на доходи фізичних осіб з заробітної плати ОСОБА_2 з моменту прийому на роботу по день фактичного розрахунку з застосуванням подвійної податкової соціальної пільги, встановленої пп. 1.2 п.1 ст. 169 Податкового кодексу України; зобовязати відповідача протягом 3-х календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили внести відповідний запис до її трудової книжки про її звільнення з посади касира за власним бажанням згідно ст. 39 КЗпП України в звязку з порушенням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного та трудового договору; всі судові витрати по справі стягнути з відповідача на користь позивача.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 18 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено . Відмовляюи у задоволенні позову суд виходив із безпідставності й недоведеності заявлених ОСОБА_2 позовних вимог ( а.с. 193-195) . На час розгляду даної апеляційної скарги , рішення судів скасовані , з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 195) .

Судом першої інстанції встановлено , що 10 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернулася до директора Виробничо-комерційної фірми Рута із заявою, в якій просила звільнити її з 10 листопада 2015 року по ст. 39 Кодексу Законів про працю України в звязку з порушенням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного та трудового договору і незаконного зменшення розміру її заробітної плати та просила повідомити її письмово коли зявитися отримати трудову книжку та розрахунок при звільненні з роботи з урахуванням невикористаної нею щорічної основної та додаткової відпусток , як матері двох неповнолітніх дітей згідно ст. 19 Закону України Про відпустки, а також індексації заробітної плати.( а.с. 17)

ОСОБА_2 26 листопада 2015 року повторно звернулася до директора Виробничо-комерційної фірми Рута із заявою, в якій просила звільнити її з 10 листопада 2015 року по ст. 39 Кодексу Законів про працю України в звязку з порушенням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного та трудового договору і незаконного зменшення розміру її заробітної плати та просила повідомити її письмово коли зявитися отримати трудову книжку та розрахунок при звільненні з роботи з урахуванням невикористаної нею щорічної основної та додаткової, як матері двох неповнолітніх дітей згідно ст. 19 Закону України Про відпустки, відпусток, а також індексації заробітної плати, а також додатково просила виплатити їй привласнену організацією частину суми її заробітної плати за лютий 2015 року в розмірі 985,06 гривень, яку вона не отримувала на руки ніяким чином по видатковому касовому ордеру № 193 від 26 травня 2015 року з компенсацією в звязку з затримкою її виплати, а в разі неможливості виплатити їй особисто вказані заборгованості з виплати зарплат та компенсацій, просила всі суми перерахувати на її поточний рахунок у АТ Ощадбанк.( а.с. 18) .

Доказів відповідно до ст. 60 ЦПК України , що зазначені заяви були отримані відповідачем , позивач суду не надала.

Крім того, 25 грудня 2016 року ОСОБА_2 повторно звернулася до директора Виробничо-комерційної фірми Рута із заявою, в якій просила звільнити її з 10 листопада 2015 року по ст. 39 Кодексу Законів про працю України ( а.с. 19, 33) .

Листом ВКФ Рута від 11 січня 2016 року № 11/1-01/16 ОСОБА_2М було запропоновано надати пояснення причин відсутності на роботі з 16 лютого до 11 січня 2016 року.( а.с. 20, 28)

Встановлено, що 25 лютого 2016 року ОСОБА_2 було направлено директору ВКФ Рута та в копії співзасновнику підприємства Голові Обєднання первинних профспілкових організацій центрального апарату ДФС Міндоходів і зборів України ОСОБА_12 пояснювальну записку на вихідний № 11/1-01/16 від 11 січня 2016 року, в якій ОСОБА_2 надала пояснення по суті питання щодо причин відсутності на роботі з 16 лютого до 11 січня 2016 року.( а.с. 27)

Також встановлено, що згідно листків непрацездатності серії АГЩ № 317521 ОСОБА_2 хворіла з 11. Березня 2015 року по 13 березгя 015 року,

№ АГФ № 197846 ОСОБА_2 хворіла з 26 червня 15 року по 08 липня 2016 року.( а.с. 31-32)

Згідно листа Головного управління Держпраці у Київській області від 22 лютого 2016 № 2/4.3-Л-1173 на звернення ОСОБА_2 повідомлено, що за результатами перевірки складено акт перевірки, внесено припич і направлено подання засновнику про притягення керівника ВКФ « Рута» до дисциплінарної відподальності, направлено повідомлення керівнику про необхідність явки для складання протоколу про адміністративне порушення ( а.с. 11-12) .

Відповідно до ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я. У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно із ст. 39 КЗпП України строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.

Позивач, звертаючись до суду із даним позовом, просила змінити формулювання причин звільнення її з роботи з ВКФ Рута із звільнена за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України на звільнена за власним бажанням, ст. 39 КЗпП України і дату звільнення з 25 лютого 2015 року на день вирішення справи в суді.

Як встановлено судом першої інстанці , рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 лютого 2016 року ( чинними на час винесення рішення) було встановлено, що ОСОБА_2 не надано жодного доказу на підтвердження тих обставин, що вона заперечувала проти переведення її на посаду буфетника відповідно до наказу № 4-к від 06 жовтня 2014 року. Обставини того, що вона приступила до виконання своїх обовязків на іншій посаді, ніким не спростовані та крім того, як стверджує позивач, з дня переведення її на іншу посаду по 16 лютого 2015 року вона працювала у Виробничо-комерційній фірмі Рута. Факт того, що позивач приступила до виконання обовязків згідно наказу № 4-к від 06.10.2014 року не заперечується самою позивачкою та також підтверджено матералами справи .

Висновок суду ,що під час розгляду даної справи, будь-яких інших належних та допустимих доказів того, що відповідачем були порушені вимоги законодавства при переведенні ОСОБА_2 на іншу роботу позивачем надано не було, є вірним.

Обставину , що з 11 березня 2015 року, вона не виходила на роботу у ВКФ Рута, позивач не заперечувала..

За таких обставин, суд дійшов вірного висновку , що передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог позивача про зміну формулювання причин її звільнення, відсутні . Не надано таких доказів і джо апеляційної скарги .

Крім того судом вірно зазначено , що вимога позивача змінити формулювання причин звільнення її з роботи з ВКФ Рута із звільнена за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України на звільнена за власним бажанням, ст. 39 КЗпП України у звязку з порушенням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного та трудового договору не узгоджуються із обґрунтуванням доводів позивача щодо підстав її звільнення, оскільки ст. 39 КЗпП України регулює питання розірвання строкового трудового договору. Докази того ,що між сторонами був уклдадени строковий договір відсутні .

Враховуючи відсутність порушеного права позивача під час звільнення , чвідстуні підстави і для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь суми середнього заробітку за період вимушеного прогулу та суми вихідної допомоги.

Разом з тим , висновок суду ,що відповідачем не було виплачено ОСОБА_2 всієї суми розрахунку при звільненні, є вірним .

Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307,308,313- 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді