Ухвала суду № 65637780, 23.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/388/15-ц Головуючий у І інстанції Журавський В. В.Провадження № 22-ц/780/801/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 40 23.03.2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді Сержанюка А.С., членів колегії суддів Коцюрби О.П., Суханової Є.М., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

19 січня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом в якому зазначив, що протягом тривалого часу відповідачі по справі поширювали неправдиві відомості про те, що будучи на посаді голови села позивач під час проведення будівельних робіт по укладенню щебеневого та асфальтного покриття на вулицях села Іванків викрав 500 000 грн.

Зазначена інформація, на думку позивача, не відповідає дійсності, а тому він просив суд визнати недостовірною таку інформацію, спростувати її на найближчій сесії ради, а також просив стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

23 листопада 2016 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без розгляду ( а.с. 52-53 т. 2 ).

На обґрунтування ухваленого судового рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач та його представник двічі - 21 жовтня 2016 року та 23 листопада 2016 року не зявилися в судове засідання будучи належним чином повідомлені, а подані клопотання про відкладення розгляду справи були не обґрунтованими та не підтверджувалися належними та допустимими доказами.

Також, провадження у справі відкрито 19 січня 2015 року, тобто справа слухається майже два роки, що є неприпустимим та порушує права відповідачів та положення ст. 169 ЦПК України, яка прямо передбачає залишення позовної заяви без розгляду у разі повторної неявки позивача повідомленого належним чином і будь-яких виключень не містить.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, а також порушення процесуального права при її постановленні.

Просить ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2016 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Суд, зясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.

Відповідно до ч. 3 ст. 169 ЦПК України, п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не зявився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно положень ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 19 січня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою ( а.с. 2-6 т. 1 ).

Після відкриття провадження у справі - 02 лютого 2015 року, позовні вимоги розглядалися неодноразово судами різних інстанцій ( а.с. 145-152, 192-197, 243-246 т. 1 ).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року судові рішення по справі скасовані і справу передано до суду першої інстанції, який призначав її до слухання на 15 годину 12 квітня, 09 годину 07 червня, 10 годину 12 липня 2016 року, 14 годину 12 вересня 2016 року ( а.с. 2, 21, 25, 26, 31-32, 35, 36, 41, 51 ).

Окрім іншого, про час та дату судового засідання 21 жовтня 2016 року ОСОБА_2 був повідомлений 04 жовтня 2016 року ( а.с. 37 т. 2 ).

20 жовтня 2016 року від позивача по справі до суду надійшла заява про відкладення судового засідання у звязку із перебуванням його представника ОСОБА_5 в іншому процесі ( а.с. 40 т. 2 ).

21 жовтня 2016 року судове засідання відкладено на 23 листопада 2016 року за неявки в судове засідання сторін ( а.с. 41 т. 2 ).

Про дату слухання справи позивач був повідомлений 26 жовтня 2016 року ( а.с. 42 т. 2 ).

Однак, інший представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6, 23 листопада 2016 року подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що він задіяний в іншому судовому засідання, а тому не може забезпечити позивачу належний правовий захист у даній судовій справі та зазначив, що попередній представник позивача перебуває на лікарняному ( а.с. 46-47 т. 2 ).

На підтвердження своїх повноважень надав довіреність позивача від 12 вересня 2016 року ( а.с. 48 т. 2 ).

Незважаючи на це, місцевий суд постановив оскаржувану ухвалу, чим порушив, на переконання апеляційного суду, право позивача на доступ до правосуддя.

Таким чином, суд першої інстанції, усупереч зазначених положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не вирішив спір щодо заявлених позовних вимог позивача та не забезпечив право ОСОБА_2 на ефективний засіб юридичного захисту.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали, а також порушення норм процесуального права при її постановленні, на переконання суду другої інстанції, знайшли своє повне підтвердження при розгляді апеляції.

А тому, постановлена ухвала підлягає скасуванню із передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду у відповідності до положень ст. 311 ЦПК України, оскільки оскаржувана ухвала порушує право зазначеного позивача на захист його цивільних прав та інтересів, передбаченого ст. 3 ЦПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.П. Коцюрба

ОСОБА_7