Ухвала суду № 65637748, 02.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/7542/16-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С.Провадження № 22-ц/780/667/17 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О.Категорія 19 02.03.2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Топольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2016 року за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталії Володимирівни про визнання договору недійсним, скасування реєстрації та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5звернулися до суду із зазначеним позовом, який мотивували наступним: ОСОБА_4 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.

Зазначала, що у провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова І.В., про визнання недійсним договору позики, договору іпотеки, договору про задоволення вимог іпотекодержателя, зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2014 року вжито заходів забезпечення позову та заборонено вчиняти будь-які дії щодо продажу, застави, дарування чи будь-які інші дії, пов'язані з відчуженням кватири АДРЕСА_1.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 22 грудня 2014 року скасовані заходи забезпечення позову та скасовано заборону вчиняти будь-які дії, щодо продажу, застави, дарування чи будь-які інші дії, пов'язані з відчуженням кватири АДРЕСА_1.

Вказувала, що 16 березня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу цієї квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталією Володимирівною. Проте ОСОБА_3 не мав права розпоряджатись даною квартирою, оскільки ухвалою районного суду було заборонено вчиняти будь-які дії щодо продажу, застави, дарування чи будь-які інші дії, пов'язані з відчуженням даної квартири. У зв'язку з наведеним та у відповідності до ст.ст.201, 215, 228 ЦК України позивачі просили суд визнати недійсним даний правочин; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкту нерухомості 369422732224, вчиненої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В., номер запису про право власності 9060186; зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. внести відповідні зміни до Державного реєстру.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним оскаржуваний договір купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 16 березня 2015 року, скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи, просили рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити по справі нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтували скаргу тим, що судом першої інстанції не взято до уваги доводи їх заперечення на позовну заяву. Вказують, що на час укладення спірного правочину були скасовані заходи забезпечення позову. Тому не існувало жодних перешкод щодо укладення договору купівлі-продажу квартири. За таких умов вважають висновки суду такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що хоча оскаржуваний правочин щодо відчуження спірної квартири формально й було вчинено після постановлення судом ухвали про скасування заходів забезпечення позову, однак така ухвала на час вчинення правочину не діяла, відтак відчуження відбулося всупереч встановленій судом забороні вчиняти будь-які дії щодо продажу, застави, дарування чи іншого відчуження такого майна. З наведеною позицією суду першої інстанції погоджується й колегія суддів апеляційного суду, вважаючи такі висновки такими, що випливають з обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2014 року у справі № 760/18496/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова І.В., про визнання недійсним договору позики, договору іпотеки, договору про задоволення вимог іпотекодержателя, зобов'язання вчинити дії було вжито заходів забезпечення позову та заборонено вчиняти будь-які дії щодо продажу, застави, дарування чи іншого відчуження кватири АДРЕСА_1. 22 грудня 2014 року цей же суд постановив ухвалу про скасування застосованих по справі заходів забезпечення позову. При цьому розгляд даного питання в порушення положень ч. 5 ст. 154 ЦПК України було проведено без належного повідомлення позивачів по справі, про що прямо зазначено в ухвалі апеляційного суду м. Києва від 07.04.2015 року (а.с. 51, зворот). Дізнавшись про скасування заходів забезпечення позову, позивачі оскаржили таку ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку. З ухвали апеляційного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року по справі №760/18496/14-ц вбачається, що вказана апеляційна скарга була прийнята до розгляду; ухвалою апеляційного суду м. Києва від 07.04.2015 року ухвала суду першої інстанції про скасування заходів забезпечення позову була скасована.

У відповідності до положень п. 11 ст. 153 ЦПК України оскарження ухвали про скасування забезпечення позову зупиняє виконання цієї ухвали.

Враховуючи той факт, що на час вчинення спірного правочину ухвала про скасування заходів забезпечення позову вже була оскаржена, а така апеляційна скарга призначена до розгляду, ухвала суду першої інстанції в силу положень п. 11 ст. 153 ЦПК України не підлягала виконанню, відтак правочин було укладено всупереч встановленим ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2014 року обмеженням. Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: О.П. Коцюрба

А.С. Сержанюк