Ухвала суду № 65634318, 28.03.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 733/1460/15-ц Провадження № 22-ц/795/10/2017 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Головченко М. М. Доповідач - Страшний М. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі:ОСОБА_4,за участю:позивача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Ічнянського районного суду від 21 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до ОСОБА_7 про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Рішенням Ічнянського районного суду від 21 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 задоволено. Зобовязано ОСОБА_7 не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою, що являється дорогою (проїздом) загального користування, яка розташована на території Ічнянської міської ради Чернігівської області між земельними ділянками ОСОБА_5 та ОСОБА_7 Зобовязано ОСОБА_7 відновити дорогу (проїзд) загального користування та привести її в попередній стан для проїзду автотранспорту. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_13, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм процесуального права. Відповідач не погоджується із висновком суду про те, що покази свідків та актів обстеження земельної ділянки є належними доказами на підтвердження захоплення ним земельної ділянки загального користування. Також відповідач зазначає, що комісія, яка проводила заміри 23.09.2105 року, встановила, що земельна ділянка, якою він користується на сьогоднішній день є меншою, ніж визначено в державному акті.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 01 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 було задоволено, рішення Ічнянського районного суду від 21 жовтня 2015 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2016 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12; рішення апеляційного суду Чернігівської області від 01 грудня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.4 ст.338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обовязковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що самовільне захоплення відповідачем спірної земельної ділянки, яка є дорогою загального користування, підтверджується матеріалами справи, показами свідків.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком, оскільки судом першої інстанції обставини справи зясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Звертаючись до суду з позовом у серпні 2015 року, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 посилались на те, що відповідач ОСОБА_13 самовільно захопив земельну ділянку, яка є дорогою загального користування, переоравши її та засіявши її гарбузами, у звязку з чим порушені їх права, зокрема, на доступ до своїх земельних ділянок.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, ОСОБА_13 стверджував, що такої дороги загального користування ніколи не було і що він користується своєю земельною ділянкою в тих розмірах, що визначені в держаному акті.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Згідно акту обстеження від 14 травня 2015 року комісією встановлено, що між земельними ділянками ОСОБА_5 та ОСОБА_7 була дорога, яку жителі вул. Незалежності використовували для підїзду для підогородників і яку ОСОБА_13 переорав, мотивуючи тим, що дорога знаходиться на його земельній ділянці згідно державного акту (а.с.15).

Актом обстеження земельної ділянки по вул. Незалежності в м.Ічня від 23 вересня 2015 року також підтверджено, що ОСОБА_13 була переорана земельна ділянка шириною 3 м та довжиною 52,30 м, яка раніше була дорогою (а.с.63).

Згідно кадастрового плану земельна ділянка ОСОБА_5 площею 0,1516 га по вул. Незалежності межує із землями Ічнянської міської ради (поїздом) (а.с.54).

Згідно викопіровки з топографічної карти м. Ічня також встановлено існування між земельними ділянками ОСОБА_5 та ОСОБА_7 проїзду.

Відповідно до листа Ічнянської міської ради від 31.12.2015 року за №03-05/640 встановлено, що згідно Генерального плану та проекту планування і розбудови м.Ічня, розробленого у 1991 році, термін дії якого був продовжений о згідно рішення Ічнянської міської ради від 30 грудня 2015 року до виготовлення нового, було чітко визначена проїзна частина дороги (ґрунтова дорога) земель загального користування ічнянської міської ради, якою жителі міста користувались для власних потреб.

За наявними в справі фотографій (а.с.86-90) також вбачається, що ОСОБА_13 переорано спірну земельну ділянку, яка розділяє земельні ділянки ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Таким чином, самовільне захоплення відповідачем ОСОБА_13 спірної земельної ділянки, яка є дорогою загального користування, знайшло своє підтвердження.

Твердження представника відповідача ОСОБА_6 про те, що згідно висновку експертизи встановлено, що ОСОБА_13 не здійснено захвату земель загального користування (проїзду), не може бути визнано законною підставою для скасування рішення суду та відмови в позові.

Дійсно, за клопотанням відповідача ОСОБА_7 апеляційним судом Чернігівської області була призначена земельно-технічна експертиза, за результатами проведення якої складений висновок від 02 лютого 2017 року за №27-16, згідно з яким встановлено, що межі земельної ділянки фактичного користування ОСОБА_7 не відповідають межам земельної ділянки згідно державного акту на право власності на земельної ділянки, проте фактична земельна ділянка не призвела до захвату земель загального користування проїзду.

Проте апеляційний суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що станом на час звернення позивачів до суду із даним позовом, тобто на липень 2015 року їх права були порушені відповідачем, який самовільно переорав земельну ділянку загального користування.

Враховуючи викладені обставини, а також матеріали справи, у їх сукупності, а також оцінюючи, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, апеляційний суд вважає законними та обгрунтованими висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Таким чином, справа судом першої інстанції розглянута повно та обєктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України позивачами подано клопотання про відшкодування судових витрат, понесених по справі. Зазначене клопотання підлягає задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 1005 грн. 13 коп. судових витрат (40 грн. 60 коп. судового збору за суд першої інстанції, 584 грн. 64 коп. за подання касаційної скарги, 380 грн. 09 коп. витрат на проїзд) та 89 грн. 32 коп. за поворот виконання рішення суду, а всього 1094 грн. 45 коп.; на користь ОСОБА_10. ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11 по 40 грн. 60 коп. судових витрат та 89 грн. 32 коп. в порядку повороту виконання рішення суду, а всього 129 грн. 92 коп. кожному.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 308, 313-314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Ічнянського районного суду від 21 жовтня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь:

- ОСОБА_5 1005 грн. 13 коп. судових витрат та 89 грн. 32 коп. за поворот виконання рішення суду, а всього 1094 грн. 45 коп.

- ОСОБА_10 40 грн. 60 коп. судових витрат та 89 грн. 32 коп. в порядку повороту виконання рішення суду, а всього 129 грн. 92 коп.

- ОСОБА_12 40 грн. 60 коп. судових витрат та 89 грн. 32 коп. в порядку повороту виконання рішення суду, а всього 129 грн. 92 коп.

- ОСОБА_8 40 грн. 60 коп. судових витрат та 89 грн. 32 коп. в порядку повороту виконання рішення суду, а всього 129 грн. 92 коп.

- ОСОБА_9 40 грн. 60 коп. судових витрат та 89 грн. 32 коп. в порядку повороту виконання рішення суду, а всього 129 грн. 92 коп.

- ОСОБА_11 40 грн. 60 коп. судових витрат та 89 грн. 32 коп. в порядку повороту виконання рішення суду, а всього 129 грн. 92 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: