Вирок № 65629862, 28.02.2017, Корабельний районний суд м. Миколаєва

справа № 488/3962/16-к

провадження № 1-кп/488/60/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017 року

Корабельний районний суд міста Миколаєва у складі: судді Головіної Т.М., при секретарі Коваль А.А., за участю прокурорів Жиганурової А.Н., Кірієнка Р.В., Періжка О.В., захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві матеріали кримінального провадження за обвинуваченням,-

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, розлученого, раніше не судимого, який мешкає за адресою: м. Миколаїв, вул. 12-а Повздовжня, буд.№1-А, кв.№84,

за ч.2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

25.10.2015 року близько 19 години 30 хвилин водій ОСОБА_3 керував автомобілем НОМЕР_1 з напівпричепом SAMRO SR 338 реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухався у темний час доби у крайній правій смузі асфальтованої проїзної частини вул. Степової у Корабельному районі м. Миколаєва, яка має по дві смуги руху у кожному напрямку, розподілені дорожньою розміткою 1.3 ПДР (подвійна суцільна лінія), зі сторони вул. Янтарної у напрямку вул. Космонавта ОСОБА_4 зі швидкістю приблизно 65 км/год. та із увімкненим світлом фар головного освітлення у режимі «ближній».

В цей же час, у попутному для автомобіля DAF FT 95.380 напрямку, попереду нього, по правій крайній смузі руху рухався мопед марки «Honda Dio» без реєстраційного номеру під керуванням ОСОБА_5 При поступовому наближенні автомобіля DAF FT 95.380 до мопеду «Honda Dio», водій ОСОБА_3 виконав маневр перестроювання свого транспортного засобу у крайню ліву смугу свого напрямку руху, з метою подальшого випередження мопеду.

Продовжуючи рух вперед по вул. Степовій, водій мопеду «Honda Dio» ОСОБА_5, в районі будинку №145-б по вул. Фруктової, грубо порушив вимоги п.п.2.3 «б», 10.1, 10.4 ПДР України, а також вимоги дорожньої розмітки 1.3 ПДР України. Рухаючись у крайній правій смузі свого напрямку руху, водій ОСОБА_6, маючи обєктивну можливість виявити, що позаду нього у попутному напрямку, у крайній лівій смузі рухається автомобіль DAF FT 95.380, не пропустив останнього, хоча повинен був це зробити і мав таку технічну можливість, та почав виконувати маневр розвороту ліворуч, при цьому пересікаючи напрямок руху автомобілю DAF FT 95.380 та лінію дорожньої розмітки 1.3 ПДР України, яку перетинати забороняється.

Водій автомобілю DAF FT 95.380 ОСОБА_3, виявивши небезпечне виконання водієм мопеду «Honda Dio» маневру розвороту ліворуч, грубо порушив вимоги п.п.2.3 «б», 12.3 ПДР України, а саме: проявив неуважність, відповідно не реагував на зміни дорожньої обстановки, що склалась, при виникненні небезпеки для свого руху вперед негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу у межах своєї смуги руху, а змінив напрямок руху свого транспортного засобу, виїхавши на смугу зустрічного руху, де сталося зіткнення автомобілю DAF FT 95.380 з напівпричепом з мопедом «Honda Dio».

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водію мопеду «Honda Dio» ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження, від яких 30.10.2015 року у Жовтневій ЦРЛ останній помер.

Згідно з висновками судових експертиз, дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 вимог п.п. 10.1, 10.4 та вимог дорожньої розмітки 1.3 ПДР України, а водієм ОСОБА_3 вимог п. 12.3 ПДР України, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з ДТП.

Обвинувачений ОСОБА_3, не оспорюючи факту ДТП, вину визнав частково. Вважає, що він не причетний до наслідків ДТП у вигляді настання смерті потерпілого, бо саме дії потерпілого з приводу порушення ПДР України, за його думкою, призвели до даної пригоди. При цьому, він вжив всіх необхідних на можливих заходів задля попередження аварії. Суду також показав, що 25.10.2015 року близько 19.30 в м. Миколаєві він керував автомобілем DAF FT 95.380 з напівпричепом та здійснював рух в умовах темного часу доби по правій смузі проїзної частини вул. Степовій зі сторони вул. Янтарної в напрямку вул. ОСОБА_4 зі швидкістю приблизно 50-60 км/год., коли ліворуч з провулку на проїзну частину вул. Степовій виїхав мопед HONDA DIO, який зайняв праву смугу попереду нього та почав рухатись в попутному з ним напрямку. Побачивши, що водій їде неуважно та оглядається назад, ОСОБА_3 зайняв ліву смугу для руху задля того, щоб об'їхати мопед. Коли до вказаного мопеда залишалось близько 5-7 метрів, водій мопеду почав рух розвороту з правої смуги, виїхавши на його ліву смугу. ОСОБА_3 прийняв міри екстреного гальмування з уведенням керма автомобіля вліво, виїхавши на зустрічну смугу. Потерпілий також став уходити праворуч на зустрічну смугу, щоб уникнути зіткнення з його автомобілем, де і відбулось зіткнення з мопедом.

Провина обвинуваченого ОСОБА_3, не дивлячись на його часткове визнання, повністю підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів - показаннями потерпілої, свідків та судового експерта:

потерпіла ОСОБА_2 - мати потерпілого ОСОБА_5 суду показала, що не заперечує проти порушення ПДР України її сином також. Вважає, що у даній ДТП винен обвинувачений. Обвинуваченим відшкодовано її витрати на лікування сина у сумі 3000, 1 500 грн. та близько 800 грн. ОСОБА_7 оплатив транспортні витрати на поховання. Чеки та квитанції щодо придбання медичних препаратів на лікування сина на загальну суму близько 10 000 грн. нею було передано свідку ОСОБА_7 задля підтвердження понесених витрат.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що ОСОБА_3 - близький друг його родини. Він відразу виїхав на місце ДТП після дзвінка ОСОБА_3. Він також приїздив до лікарні, куди був доставлений потерпілий. Він надавав на поховання потерпілого свій мікроавтобус та відшкодував потерпілій стороні шкоду від імені ОСОБА_3 десь приблизно у сумі 9-10 тисяч гривень, однак не може пояснити конкретно де, коли та за яких обставин, а також кому ним були передані ці гроші, окрім 3000 грн. - свідку ОСОБА_8, про що було складено розписку. Надалі ОСОБА_3 дану суму йому повернув. Йому потерпілою стороною надавалися чеки за лікування ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що потерпілий ОСОБА_5 - її цивільний чоловік. Вона передавала свідку ОСОБА_7 чеки за лікарські препарати, які придбалися на лікування потерпілого ОСОБА_5. ОСОБА_7 передав їй особисто на лікування потерпілого 3000 грн., про що вона складала розписку та близько 800 грн. оплатив транспортні витрати на поховання.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що бачив потерпілого ОСОБА_5 перед ДТП, останній був напідпитку. В той день ОСОБА_5 різко поїхав з дому та через деякий час він почув удар; він був на місці ДТП.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що з потерпілою ОСОБА_2 вони разом працюють на приватну особу; що після пригоди потерпіла стала знервованою, дратівливою та вразливою, дуже часто плаче, її мучить часто головний біль; їй стало важче працювати.

Судовий експерт ОСОБА_11 суду показав, що складений ним висновок комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 421/422 від 05.08.2016 року підтримує у повному обсязі; що небезпека для руху у водія ОСОБА_3 виникла внаслідок здійснення маневру розвороту потерпілим; дії потерпілого щодо здійснення маневру розвороту створили умови для водія ОСОБА_3 щодо зміни руху його транспортного засобу. Дії водія ОСОБА_3, як і дії потерпілого знаходяться у прямому причинному зв'язку із ДТП; при цьому, ОСОБА_3 задля виконання вимог п.12.3 ПДР України, при виникненні небезпеки у вигляді мопеду під керуванням потерпілого, повинен був вжити гальмування саме на своїй полосі руху, не змінюючи її, аж до зупинки свого транспортного засобу або здійснити безпечний маневр, у зв'язку із чим останній мав технічну можливість запобігти ДТП.

Провина обвинуваченого також підтверджується:

висновком експерта №1169 від 11.02.2016 (дослідження технічного стану автомобілю DAF FT 95.380), відповідно до якого, на момент ДТП ходова частина та рульове управління DAF FT 95.380 та напівпричепу SAMRO SR 338 перебували в працездатному та функціонально придатному стані, дозволяли водієві рухатися в обраному ним напрямку, не мали несправностей, які могли б несподівано для водія привести до відведення автопоїзда в сторону від обраного водієм напрямку руху. Стан гальмівної системи автомобіля DAF FT 95.380 не відповідав вимогам підприємства-виробника в частині величини ходів штоків лівого переднього і правого заднього колісних гальмівних механізмів, що, в свою чергу, не відповідало вимогам п.31.1 ПДР. У той же час гальмівна система автомобіля знаходилась в працездатному та функціонально придатному стані, дозволяла водієві знижувати швидкість автомобіля з відомою йому ефективністю і не мала несправностей, які могли б несподівано для водія привести до відведення автомобіля в сторону від обраного водієм напрямку руху, або до раптової відмови системи. Стан гальмівної системи напівпричепу SAMRO SR 338 не відповідав нормативним вимогам в частині величини ходів штоків колісних гальмівних механізмів передньої осі, правих гальмівних механізмів середньої і задньої осей, різниці ходів штоків на середній та задній осях, що, в свою чергу, не відповідало вимогам п.31.1 ПДР. У той же час гальмівна система напівпричепа перебувала в працездатному та функціонально придатному стані, дозволяла водієві знижувати швидкість автопоїзду з відомою йому ефективністю і не мала несправностей, які б приводили до раптового відведення автопоїзда в сторону від обраного водієм напрямку руху, або до раптової відмови системи;

висновком експерта №1170 від 21.12.2015 (дослідження технічного стану мопеду Honda Dio, відповідно до якого, на момент ДТП ходова частина мопеду Honda Dio перебувала у несправному стані, що полягає в наднормативному зносі протектора шин коліс, що могло за певних умов привести до відведення мопеда убік від обраного водієм напрямку руху та що не відповідає вимогам п.31.4.5 ПДР України. Дані несправності виникли до ДТП і могли бути виявлені водієм при візуальному огляді мопеда. Гальмівна система мопеда на момент ДТП перебувала в працездатному і функціонально придатному стані, дозволяла водієві знижувати швидкість з відомою йому ефективністю аж до зупинки, не мала несправностей, які могли б призвести до раптової відмови системи. Рульове управління мопеда на момент ДТП знаходилось в працездатному і функціонально придатному стані, дозволяло водієві рухатися у обраному ним напрямку, не мало несправностей, які могли б несподівано для водія привести до відведення мопеда убік від обраного водієм напрямку руху;

висновком комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №421/422 від 05.08.2016 року, відповідно до якої, в початковий момент сталося контактування лівою ручкою, підсідельним облицюванням зліва мопеда Honda Dio відповідно з лівою фарою, переднім бампером і декоративними гратами зліва кабіни автомобіля DAF FT 95.380. Кут між повздовжніми осями у момент їх первинного контакту склав близько 90±3°, відлічуючи проти ходу годинникової стрілки від повздовжньої осі автомобіля DAF FT 95.380 до повздовжньої осі мопеду Honda Dio. Місце зіткнення автомобілю та мопеду розташовувалось на ділянці між слідами L1 та L2 та на деякій відстані від початку подряпин. Швидкість автомобілю DAF FT 95.380 згідно наявних слідів гальмування, зафіксованих на місці події, складала біля 65 км/год та не перевищувала швидкість, допустиму п.п.12.2, 12.4 ПДР в умовах місця ДТП. Дії водія автопотягу не відповідали п.12.3 ПДР України та, з технічної точки зору, знаходяться в причинному звязку з ДТП, що сталося. Дії водія мопеду не відповідали п.п.10.1, 10.4 ПДР України та дорожньої розмітки 1.3 (подвійна суцільна лінія) та, з технічної точки зору, знаходяться в причинному звязку з ДТП, що сталося. Зіткнення з мопедом відбулось в момент, коли автомобіль був на смузі зустрічного руху. Тобто фактично мопед покинув полосу руху автопотягу і при руху автопотягу в загальмованому стані мопед фактично покинув би полосу руху автопотягу і зіткнення не сталося б;

висновком судової інженерно-транспортної експертизи №09-1-720 від 28.09.2016 року, відповідно до якої належні дії водія автопотягу регламентуються вимогами п.12.2, 12.3, 12.4 ПДР України та не відповідали вимогам п.12.3 ПДР України; з технічної точки зору знаходяться в причинному звязку з ДТП, що сталася. За умови застосування гальмування в межах своєї смуги для руху, мопед покинув би смугу для руху та зіткнення не відбулось; водій ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти ДТП. Належні дії водія мопеду регламентуються вимогами п.9.2, 9.4, 10.1, 10.4 ПДР України та не відповідали вимогам п.п.10.1, 10.4 ПДР України та дорожньої розмітки 1.3 ПДР України; з технічної точки зору, знаходяться в причинному звязку з ДТП, що сталася; водій ОСОБА_5 мав технічну можливість запобігти ДТП;

висновком судово-медичного дослідження трупу № 817 від 05.11.2015 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_5 настала в результаті поєднаної травми голови, тулубу та кінцівок із множинними крововиливами та саднами голови, тулуба та кінцівок, переламами ребер зліва, крововиливами у корінь лівої легені, крововиливом у жирову клітковину лівої нирки, крововиливами у мякі покрови, крововиливи під оболонки, в шлуночки мозку та у речовину головного мозку, перелам зводу та основи черепа, перелам шейки лівого стегна, що ускладнилось гострою пневмонією. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупу ОСОБА_5 виявлено етиловий спирт в концентрації 1.41 проміле, що відповідає легкому ступеню алкогольного спяніння.

Суд, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, та даючи правову оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_3 приходить до наступних висновків:

відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у випадках, коли передбачені статтею 286 КК суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з'ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків.При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.

Встановлено, що у даному випадку суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілого настали через порушення правил дорожнього руху обома водіями - обвинуваченим ОСОБА_3 і потерпілим ОСОБА_5. Однак враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3, будучи неуважним до навколишньої дорожньої обстановки, не вжив всіх можливих заходів для попередження виникнення небезпеки - за умови застосування гальмування в межах своєї смуги для руху, коли б мопед під керуванням Петрова покинув би смугу для руху та зіткнення не відбулось, тобто мав технічну можливість запобігти ДТП, кримінальна відповідальність ОСОБА_3 за порушення ПДР України, яке призвело до смерті потерпілого ОСОБА_5, не виключається.

За таких обставин, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України, у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Разом із тим, факт порушення ПДР України потерпілим ОСОБА_5, який також мав технічну можливість запобігти ДТП і в діях якого також вбачається порушення ПДР України, які призвели до події, суд розглядає, як грубу необережність потерпілого, яка сприяла також, поряд із діями обвинуваченого, виникненню шкоди, тому відносить дану обставину до пом'якшуючих провину обвинуваченого.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд також вважає часткове визнання вини та прийняття заходів обвинуваченим для часткового відшкодування шкоди.

При цьому, суд критично відноситься до доводів обвинуваченого щодо відшкодування ним потерпілій матеріальної шкоди, яка складається з покриття витрат потерпілого ОСОБА_5 на лікування у сумі близько 12 000 грн., на підтвердження чого обвинуваченим надані оригінали чеків та квитанцій фармацевтичних установ щодо придбання лікарських препаратів. Враховуючи визнання потерпілою суми відшкодування обвинуваченим шкоди на лікування потерпілого у розмірі 4 500 грн., а також 867 грн. - транспортних витрат на поховання та приймаючи до уваги показання потерпілої, що оригінали зазначених документів були нею надані свідку ОСОБА_7 лише задля підтвердження понесених витрат, а також враховуючи, що свідок ОСОБА_7, який нібито передавав дані гроші потерпілій задля відшкодування шкоди від імені обвинуваченого, перебуває у товариських відносинах із обвинуваченим, та, поміж іншого, взагалі не зміг пояснити та конкретизувати суду де, коли, кому, в яких сумах та за яких обставинах він передавав грошові кошти, тому суд не приймає до уваги показання останнього та доведеною сумою відшкодування обвинуваченим витрат потерпілої на лікування ОСОБА_5 та транспортних витрат суд вважає 5 367 грн. (4 500 грн. + 867 грн.). Сам по собі факт існування у розпорядженні обвинуваченого оригіналів зазначених чеків та квитанцій, не доводить факт оплати даних медичних препаратів саме обвинуваченим.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено..

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 міру покарання заст.286 ч.2 КК України, суд враховує обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання; обставини, які впливають на покарання: характер порушень, які допустив кожен із водіїв (обвинувачений та потерпілий); що фактично причиною порушення ПДР обвинуваченим було їх недодержання потерпілим ОСОБА_5; що дії кожного із водіїв перебували у причинному зв'язку із наслідками ДТП і кожен з них мав технічну можливість їх запобігти, тяжкі наслідки пригоди - смерть потерпілого ОСОБА_5; необережну форму вини інкримінованого обвинуваченому злочину; також позицію потерпілої ОСОБА_2, яка не наполягала на суворому покаранні та просила суд призначити покарання, не пов'язане із позбавленням волі обвинуваченого; також дані щодо особи обвинуваченого - раніше не судимого, який має на утриманні малолітню дитину - доньку ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3; скарг відносно якого за місцем проживання не надходило.

З урахуванням вищевикладених обставин, які помякшують покарання обвинуваченого та характеризують особу винного; враховуючи психічне (необережне) ставлення обвинуваченого до скоєного та, що у даному випадку суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілого настали через порушення правил дорожнього руху обома водіями - обвинуваченим і потерпілим ОСОБА_5, який, поміж іншого, перебував під час ДТП у стані алкогольного сп'яніння, що фактично причиною порушення ПДР обвинуваченим було їх недодержання потерпілим ОСОБА_5.

Зазначені обставини в своїй сукупності істотно знижують фактичну ступень тяжкості злочину, ступінь небезпечності винної особи для суспільства та для досягнення цілей покарання, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України та без призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами..

По справі потерпілою ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про відшкодування з обвинуваченого матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, у якому потерпіла просить стягнути на її користь суму матеріальної шкоди, заподіяної злочином у розмірі 34 941,50 грн., яка складається з витрат на поховання її сина - ОСОБА_5, загиблого внаслідок ДТП (витрати на поминальний обід у сумі 3 280 грн., витрати на ритуальні послуги у сумі 4 350 та 1 184 грн., витрати на встановлення та придбання пам'ятника у сумі 26 127 грн.) та моральну шкоду у сумі 50 000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_3 позов потерпілої про стягнення матеріальної шкоди не визнав; матеріальної шкоди - визнав частково.

Позов потерпілої ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до Закону України N 1102-IV від 10 липня 2003 року Про поховання та похоронну справу, поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Приймаючи до уваги, що поминальний обід, як обрядова дія проводиться після поховання загиблого, витрати з його проведення не відносяться до витрат на поховання, тому позовні вимоги потерпілої ОСОБА_2 в цій частині у сумі 3 280 грн. задоволенню не підлягають.

Інші витрати, понесені потерпілою на поховання ОСОБА_5 підтверджені представленими суду: договором на організацію та проведення поховання від 02.11.2015 року із зазначенням вартості послуг у сумі 1 184,50 грн., накладною №579 від 1.09.2015 року про придбання та встановлення надгробного пам'ятника у сумі 26 127 грн., рахунком-замовленням від 31.10.2015 року ПП ОСОБА_12 щодо витрат на організацію поховання у сумі 4 350 грн., копією паспорту потерпілого, свідоцтвом про поховання, про смерть, висновком судово-медичної експертизи, показаннями потерпілої в доведеному нею розмірі, який об'єктивно підтверджено протягом судового засідання, а всього в сумі 31 661,50 грн.

Дані витрати у відповідності до вимог ст.1166, 1201 ЦК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої.

Моральна шкода, завдана потерпілій ОСОБА_2 полягає у вказаних потерпілою негативних наслідках немайнового характеру, а саме - у розладі її душевного здоров'я, пов'язаного із втратою близької людини, пережитих нею у зв'язку із цим хвилюваннях, нервовому потрясінні, почуттях непоправної втрати, гіркоти й образи, постійного відчуття горя, у порушенні звичайного способу життя, психічній травмі, пережитій від злочину.

Суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, враховує ступінь і характер негативних наслідків для потерпілої, конкретні обставини заподіяння шкоди, а також грубу необережність самого потерпілого ОСОБА_5, яка висловилася у тому, що останній порушив ПДР України, перебуваючи при цьому, у стані алкогольного сп'яніння, та така необережність потерпілого, суд вважає, сприяла виникненню шкоди, а дії потерпілого також перебували у причинному зв'язку із наслідками ДТП, у зв'язку із чим, на підставі ч.2 ст.1193 ЦК України, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування та розмір компенсації моральної шкоди визначити в 40 000 грн.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, понесеної закладом охорони здоров'я за лікування потерпілого підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вартість судових експертиз на загальну суму 5 606,16 грн. слід стягнути з обвинуваченого.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до статті 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 від призначеного покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

У відповідності зі ст.76 КК України зобов'язати обвинуваченого періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди - 31 661,50 грн., на відшкодування моральної шкоди - 40 000 грн., на користь Вітовської центральної районної лікарні кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого у сумі 7 965,29 грн.; на користь держави судові витрати у сумі 5 606,16 грн. за проведення судових експертиз.

Речові докази по справі - автомобіль НОМЕР_3 з напівпричепом SAMRO SR 338 реєстраційний номер НОМЕР_4, передані під зберігальну розписку ОСОБА_13, залишити останній, як власнику; мопед «Honda Dio», переданий на майданчик для тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: м.Миколаїв, вул.Новозаводська,7-А - повернути потерпілій ОСОБА_2

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.М. Головіна