Рішення № 65629481, 29.03.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 131/2228/16-ц Провадження № 22-ц/772/932/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 39 Доповідач Голота Л. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого судді Голоти Л.О.

суддів: Кучевського П.В., Рибчинського В.П.,

за участю секретаря судового засідання Топольська В.О.

з участю представника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 10.02.2017 року цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и л а:

16.12.2016року в суд надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТУ ДСА України в Вінницькій області про визнання права власності на спадкове майно.

Позов ОСОБА_3 обґрунтувала тим, що вона є вдовою судді Іллінецького районного суду ДєдоваМ.С., який помер 28 вересня 2015року у м.Іллінці Вінницькоїобл.

Будучи дружиною спадкодавця та спадкоємцем першої черги, вона протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця, прийняла спадщину свого померлого чоловіка ОСОБА_7, оскільки зареєстрована і фактично постійно проживала разом із ним до дня його смерті у квартирі АДРЕСА_1 (після перейменування вул.Соборна) у м.Іллінці Вінницької обл., здійснила його поховання, а також 26 березня 2016року у м.Іллінці Вінницької області подала приватному нотаріусу ОСОБА_8 заяву відповідного змісту про прийняття спадщини свого чоловіка ОСОБА_7

До складу спадщини, що відкрилася після смерті її чоловіка ОСОБА_7 входить право на отримання вихідної допомоги судді Іллінецького районного суду Вінницької області ДєдоваМ.С., у зв'язку з відставкою у розмірі, встановленому частиною1 статті136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI(в редакції чинній із 03 серпня 2010 року до 01 квітня 2014 року), а саме: 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що з урахуванням розміру його заробітної плати за останньою посадою складає 234260(двісті сорок чотири тисячі двісті шістдесят) гривень без урахування податків та зборів.

За життя її чоловік ОСОБА_7 не отримував вихідну допомогу судді, який вийшов у відставку.

29 серпня 2016року вона звернулась із письмовою заявою до ТУ ДСА України у Вінницькій області, в якій просила :

1. Нарахувати та виплатити ОСОБА_3 спадкоємиці першої черги за законом спадщини померлого 28 вересня 2015року мого чоловіка ОСОБА_7, яка своєчасно прийняла спадщину), - суму грошових коштів вихідної допомоги судді Іллінецького районного суду Вінницької області Дєдова Миколи Степановича у зв'язку з відставкою у встановленому частиною 1 статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI (в редакції чинній із 03.08.2010року до 01.04.2014року) розмірі, - 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що з урахуванням розміру його заробітної плати за останньою посадою складає 234260грн. без урахування податків та зборів, яку суддя ДєдовМ.С. не одержав за життя.

2. Виплату здійснити шляхом перерахування належної їй, як спадкоємцю суми грошових коштів вихідної допомоги на картковий рахунок відкритий на її ім'я в АТ«Ощадбанк» (банківські реквізити для зарахування на картковий рахунок: розрахунковий рахунок №29240929000001, що відкритий в Іллінецькому ТВБВ 10001/0148 - філії Вінницького обласного управління АТ«Ощадбанк».

Згідно відповіді ТУ ДСА України в Вінницькій області від 28.09.2016р. №04-36/2338, їй, ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні її вимог про нарахування і виплату, як спадкоємцю суми грошових коштів (спадкового майна) вихідної допомоги судді, у зв'язку із відставкою, яку суддя ДєдовМ.С. не одержав за життя, через відсутність для цього правових підстав.

Позивач вважає, що її цивільне, законне право як спадкоємця першої черги на спадкування права власності на спадкове майно (гроші вихідної допомоги) порушене і не визнається, внаслідок чого вона не може володіти, користуватись і розпоряджатись цим майном, тому змушена звернутись в суд.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 10.02.2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення юридичного факту, визнання права власності в порядку спадкування на майно та стягнення грошових коштів відмовлено.

Позов ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області про встановлення юридичного факту, визнання права власності в порядку спадкування на майно та стягнення грошових коштів задоволено.

Встановлено юридичний факт, що до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_7, який помер 28 вересня 2015 року, у м.Іллінці Вінницької області, входить право на отримання вихідної допомоги судді Іллінецького районного суду Вінницької області Дєдова Миколи Степановича у зв'язку з відставкою у встановленому ч.1 ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI(в редакції чинній із 03 серпня 2010 року до 01 квітня 2014 року) розмірі, а саме: 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що з урахуванням розміру його заробітної плати за останньою посадою складає 234260(двісті сорок чотири тисячі двісті шістдесят) гривень без урахування податків та зборів.

Визнано за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) в порядку успадкування за законом спадкоємцем першої черги після померлого 28 вересня 2015 року, у м.Іллінці Вінницької області її чоловіка ОСОБА_7, право приватної власності на грошові кошти у сумі 234260(двісті сорок чотири тисячі двісті шістдесят) гривень без урахування податків та зборів, які є вихідною допомогою судді Іллінецького районного суду Вінницької області Дєдова Миколи Степановича у зв'язку з відставкою у встановленому ч.1 ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI(в редакції чинній із 03 серпня 2010 року до 01 квітня 2014 року) розмірі, а саме: 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, які не були одержані спадкодавцем ОСОБА_7 за життя.

Стягнуто із Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області, (код ЄДРПОУ №26286152, м.Вінниця, вул.Р.Скалецького,17) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) грошові кошти у сумі 234260(двісті сорок чотири тисячі двісті шістдесят) гривень, право приватної власності на які вона отримала в порядку успадкування за законом як спадкоємець першої черги після померлого 28 вересня 2015 року, у м.Іллінці Вінницької області свого чоловіка ОСОБА_7, які не були одержані спадкодавцем ОСОБА_7 за життя.

Стягнуто із Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області, (код ЄДРПОУ №26286152, м.Вінниця, вул.Р.Скалецького,17) в дохід держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2618, 20 (дві тисячі шістсот вісімнадцять гривень 20 коп.) гривень.

В апеляційній скарзі представник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області ОСОБА_2 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на необґрунтованість та незаконність рішення, що винесене без повного і всебічного дослідження обставин справи.

У судовому засіданні представник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

В судове засідання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не з»явились, про день та час розгляду у відповідності до п. 5 ст. 76 ЦПК України були повідомлені своєчасно та належним чином, на адресу суду ОСОБА_3 надала письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Стаття 309 ЦПК України передбачає вичерпний перелік підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення .

Мотивами скасування рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 10.02.2017 року на думку колегії суддів є:

- неповне з»ясування районним судом обставин справи;

- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

- порушення норм процесуального права;

- неправильне застосування норм матеріального права.

Частина 1 статті 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з наступними встановленими судом першої інстанції фактами, а саме, що 20 червня 1982 року ОСОБА_7 обраний суддею Іллінецького районного народного суду Вінницької області (наказ №53 від 21.06.1982року) та з того часу працював суддею в Іллінецькому районному суді.

19 квітня 1984року виконавчим комітетом Іллінецької районної ОСОБА_2 народних депутатів призначено ОСОБА_7 ОСОБА_9 Іллінецького народного суду.

06 квітня 2000року ОСОБА_7 обраний Верховною ОСОБА_2 України на посаду судді Іллінецького районного суду Вінницької області безстроково відповідно до Постанови Верховної ОСОБА_2 України від 06.04.2000року.

З квітня 1984 року по червень 1987 року та із серпня 1987 року по квітень 2000року обіймав посаду голови цього суду, з липня 2000 року по листопад 2012 року обіймав посаду голови цього суду, з листопада 2012 року по квітень 2014 року виконував обовязки голови цього суду, з квітня 2014 року по квітень 2015 року обіймав посаду голови зазначеного суду.

11 червня 2015року ОСОБА_4, обіймаючи посаду судді Іллінецького районного суду Вінницької області, подав заяву до Вищої ради юстиції про звільнення у зв'язку з виходом у відставку, що підтверджується копією вказаної заяви та рішенням ВРЮ №171/0/15-15 від 16 липня 2015 року.

Наведене свідчить, що за життя спадкодавець ОСОБА_7 тривалий час, - з 1982року по 2015рік працював суддею Іллінецького районного суду Вінницької області, що підтверджується записами трудової книжки ОСОБА_7, копією посвідчення судді ДєдоваМ.С., наказом про виключення із штату суддів (а.с.22, 34-36, 48).

16 липня 2015 року Вища рада юстиції прийняла рішення про внесення подання до Верховної ОСОБА_2 України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Іллінецького районного суду Вінницької області, у звязку з поданням заяви про відставку, що підтверджується копією рішення ВРЮ №171/0/15-15 від 16 липня 2015 року. Вказане подання на початку серпня 2015року внесено на розгляд до Верховної ОСОБА_2 України (а.с.42).

28 вересня 2015року наказом в.о. ОСОБА_9 Іллінецького районного суду Вінницької області №24-к від 28.09.2015року ОСОБА_7 виключено із штату суддів Іллінецького районного суду Вінницької області з 28 вересня 2015року у звязку зі смертю (а.с.48).

12 листопада 2015року Верховна ОСОБА_2 України прийняла постанову №788-VIII «Про звільнення суддів», якою звільнила ОСОБА_7 з посади судді Іллінецького районного суду Вінницької області на підставі пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України у звязку з поданням заяви про відставку (звільнення за заявою про відставку) (а.с.49).

Згідно відповіді ТУ ДСА України в Вінницькій області від 28.09.2016р. №04-36/2338, ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні її вимог про нарахування і виплату їй, як спадкоємцю суми грошових коштів (спадкового майна) вихідної допомоги судді у зв'язку із відставкою, яку суддя ДєдовМ.С. не одержав за життя, через відсутність для цього правових підстав (а.с.60).

ОСОБА_7 станом на вересень 2015року обіймав посаду судді Іллінецького районного суду Вінницької області та його одномісячна заробітна плата (суддівська винагорода) за вказаною останньою посадою без урахування податків та зборів складала 23426(двадцять три тисячі чотириста двадцять шість) гривень, яка в свою чергу складалася з посадового окладу в сумі 13780 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят) гривень та доплати за вислугу років в сумі 9646(девять тисяч шістсот сорок шість)гривень.

Задовольняючи позов в частині вимог до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області, суд першої інстанції виходив з того, що що ОСОБА_7 на час подання ним - 11.06.2015року, до Вищої ради юстиції заяви про звільнення у відставку, набув, мав і не був позбавлений свого законного права на відставку з виплатою йому вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою в сумі 234260грн. (23426грн.х10=234260грн.), а також реалізував це своє право на відставку з можливою виплатою йому вихідної допомоги, подавши 11.06.2015року до Вищої ради юстиції заяву про своє звільнення у відставку, однак з причин, які не залежали від нього, тривалий розгляд Верховною ОСОБА_2 України подання ВРЮ про звільнення у відставку та передчасна смерть ОСОБА_7, не дозволили йому за життя отримати суму вихідної допомоги судді.

Крім того, суд першої інстанції вважав, що вихідна допомога судді, який вийшов у відставку, є винагородою за працю протягом певного часу, а тому, ця виплата входить до структури заробітної плати.

Однак з такими висновками колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що діяла станом на час подання позивачем заяви про відставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Частиною 1 статті 136 Закону було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

ВодночасЗаконом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні»від 27 березня 2014 року № 1166-VII (далі - Закон №1166-VII), внесено зміни доЗакону №2453-VI та виключено статтю 136Закону(пункт 28 розділу ІІ №1166-VII). Згідно з Прикінцевими положеннями Закону №1166-VII зміни, передбачені розділом II, набирають чинності з 1 квітня 2014 року.

Урішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першійстатті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Внесені Законом №1166-VII зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині скасування положень статті 136 цього Закону є чинними, неконституційними не визнавались.

Рішення щодо неконституційності Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» в частині виключення статті 136 із Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Конституційним Судом України не приймалося.

Таким чином, на час звільнення позивача виплата вихідної допомоги не передбачалась чинним законодавством України, тому в даному випадку до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною ОСОБА_2 України постанови про звільнення позивача (12 листопада 2015року).

Крім того, у рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів та не має постійного характеру.

У звязку з цим підстави для задоволення позову ОСОБА_3 відсутні, оскільки до даних правовідносин не може застосовуватися законодавство, що діяло до квітня 2014 року.

Тобто, з 01 квітня 2014 року до 30.09.2016 року виплата вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою суддям не була передбачена законом, тому спадкодавець ОСОБА_7 це право не набув, тому відповідно і позивач згідно вимог ст. 1218 ЦК України не отримала.

Також, суд першої інстанції зазначив про право на виплату вихідної допомоги після виходу у відставку, але привязав помилково його виникнення з дня подання заяви про відставку.

Конституційний Суд України у рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 зазначив, що аналізрозділу VIII Конституції Українита Закону № 2453 дає Конституційному Суду України підстави для висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що вимоги позовної заяви заявлено до особи - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області, що є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, тому в межах своїх повноважень не може виконувати рішення судів на користь суддів, оскільки головним розпорядником коштів є Державна судова адміністрація України і саме на неї покладено такі повноваження.

Виходячи з приписів частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму ВСУ« Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24.10.2008 року, порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи.

У п.13 Постанови Пленуму « Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 N 14 Верховний Суд України роз»яснив, що суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального і процесуального права призвело до помилкового висновку, у звязку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд відмовив у задоволенні позовних вимог, а отже судові витрати понесені Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Вінницькій області при сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2880,02 грн. мають бути стягнуті з позивача ОСОБА_3 / а.с. 194/

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила :

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області задовольнити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 10.02.2017 року скасувати.

Постановити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області судові витрати, понесені при сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2880,02 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_10

Судді /підпис/ ОСОБА_11

/підпис/ ОСОБА_12

Згідно з оригіналом: