Рішення № 65628569, 22.03.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/2743/17

Провадження № 2/127/2201/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

22 березня 2017 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,

при секретарі Поливаній Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2017 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" є організацією, що надає населенню послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до умов визначених "Правилами надання послуг населенню з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Помешкання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, де проживають відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, забезпечується послугами централізованого теплопостачання, які надаються КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго". Відповідачі регулярно порушують умови вищевказаних правил та п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в результаті чого станом на 25.01.2017 року у них виникла заборгованість за надані послуги в сумі 36793,42 грн.

Також, позивач зазначає, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 18.04.2008 року було стягнуто заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання в розмірі 4414,60 грн. Дане рішення суду наразі досі не виконане.

Таким чином, до стягнення підлягає сума заборгованості в розмірі 36793,42 грн. за період з 08.2013 року включно по 01.2017 року з врахуванням поточної оплати та щомісячних нарахувань.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. За весь час прострочення сплати платежів відповідачу нараховано: 22768,06 грн. - інфляційних та 3014,8 грн. - 3% річних. Оскільки відповідачі відмовляється в добровільному порядку сплатити борг, позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом.

В судове засідання представник позивача не з'явилася, надавши суду заяву з проханням розглядати справу у її відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи. Також просила стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на публікацію оголошення в сумі 360 грн. В заяві зазначила, що при складанні позовної заяви, позивач не вийшов за межі строків позовної давності, оскільки 01.12.2016 року КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" звернулося до Вінницького міського суду з заявою про видачу судового наказу, а також 07.2016 року було здійснено проплату відповідачем за 06.2016 року в сумі 454,62 грн., що більше суми нарахування за 06.2016р. в сумі 382,21 грн. Отже, строк позовної давності переривався.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявилася з невідомих причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Разом з тим, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися з невідомих причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином через оголошення в пресі. За таких обставин у відповідності до ст. 224 ЦПК України суд ухвалив заочне рішення у їх відсутність, на підставі наявних в справі доказів, оскільки представник позивача не заперечила проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справіBellet v. FranceСуд зазначив, що"стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" є організацією, що надає населенню послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до умов, визначених "Правилами надання послуг населенню з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою КМ України від 21.07.2005 року № 630 та Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року за №1875.

З витягу з реєстру особових рахунків житлового фонду КП ОЦ Житлово-комунального господарства м. Вінниці станом на 31.12.2016 року, судом встановлено, що квартиронаймачем квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 (а.с. 5). В даній квартирі прописані: її донька ОСОБА_1 та онуки ОСОБА_2, ОСОБА_3.

З розрахунку позовних вимог КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" судом встановлено, що згідно складеного розрахунку загальна сума боргу з урахуванням 3% річних та суми втрат від інфляції складає 62576,28 грн., з яких: 36793,42 грн. - боргу за спожиті послуги з централізованого теплопостачання; 3014,8 грн. - 3% річних та 22768,06 грн. - суми втрат від інфляції (а.с. 9).

Крім того, суд звертає увагу на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 18.04.2008 року по справі № 2-1058/08 позов КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" був задоволений та стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" заборгованість за користування тепловою енергією в сумі 4414, 60 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду в сумі 30 грн. (а.с. 10). Давне рішення набуло законної сили.

Зі змісту даного рішення суду вбачається, що заборгованість була нарахована за період з вересня 2005 року по березень 2008 року.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі за заявою №48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 р. у справі за заявою №28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Частиною третьою ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Згідно ч. 2 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 ЦК України, одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Частиною 1ст. 530 ЦК України визначено, щоякщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 67, 68 ЖК України, квартиронаймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житлово-комунальні послуги.

Згідно ст.ст. 20, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи, що в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що відповідачі в добровільному порядку не розраховуються з підприємством за надані послуги централізованого теплопостачання, суд вважає, що заборгованість з відповідачів на користь позивача підлягає примусовому стягненню.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути 1600,00 грн. судового збору, а також витрати на публікацію оголошення в пресі про виклик всудове засідання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі 360 грн., що документально підтверджено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 67, 68 ЖК України, ст.ст. 20, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212 - 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, Миколаївни, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт АА № 724476, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13, п/р 26008509385 в АТ «ОСОБА_6 Аваль», МФО 380805, ЄДРПОУ 33126849) заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання за період з серпня 2013 року включно по січень 2017 року в розмірі 62576 (шістдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн. 28 коп., з них: 36793 (тридцять шість тисяч сімсот девяносто три) грн. 42 коп. борг за спожиті послуги централізованого теплопостачання; 22768 (двадцять дві тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. 06 коп. інфляційні; 3014 (три тисячі чотирнадцять) грн. 80 коп. 3% річних.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, Миколаївни, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт АА № 724476, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13, п/р 26008509385 в АТ «ОСОБА_6 Аваль», МФО 380805, ЄДРПОУ 33126849) витрати на оплату судового збору в розмірі 1600 (тисяча шістсот) грн. та витрати на публікацію оголошення в пресі про виклик всудове засідання відповідачів в розмірі 360 (триста шістдесят) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: