Постанова № 65626546, 28.03.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року Справа № 910/16219/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Поляк О.І., Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиФізичної особи - підприємця ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.11.2016у справі№ 910/16219/16Господарського суду міста Києваза позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4провиселення та зобов'язання вчинити дії

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:ОСОБА_5 (дов. №170 від 26.12.2016) ОСОБА_6 (договір від 19.10.2016)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Ковтун С.А.) від 26.09.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Баранець О.М.) від 29.11.2016, у справі №910/16219/16 позовні вимоги задоволено повністю; виселено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 з орендованого майна, а саме: частини вестибюлю, загальною площею 8,0 кв.м, що знаходиться за адресою: станція метро "Либідська"; зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили, демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції, що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 та знаходяться за адресою: станція метро "Либідська", загальною площею 8,0 кв.м; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" 2756,00грн судового збору.

В касаційній скарзі Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.92, 764 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга не належить до задоволення з огляду на таке.

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про: - виселення відповідача з орендованого майна - частини вестибюлю, загальною площею 8,0 кв.м, що знаходиться за адресою станція метро "Либідська"; - зобов'язання у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції, що належать відповідачу та знаходяться за адресою станція метро "Либідська", загальною площею 8,0 кв.м.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку із закінченням строку дії укладеного між сторонами договору оренди №50-Упр(Ор)-10 від 01.06.2010 відповідач повинен повернути орендоване майно по акту прийому-передачі. Відповідач на письмову вимогу позивача про відмову від продовження дії договору (лист №523-НЗ від 13.06.2016) орендоване майно не звільнив, порушивши права позивача.

Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції правомірно виходили з такого.

01.06.2010 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір №50-Упр(Ор)-10 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ "Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) орендаря (далі об'єкт оренди), за адресою станція метро "Либідська", для торгівлі непродовольчими товарами та фотопослуг.

Згідно з п.2.1. Договору об'єктом оренди є частина вестибюлю, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ "Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) орендаря, загальною площею 8,0 кв.м, згідно з викопіюванням зі Схеми тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього Договору.

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП "Київський метрополітен" (п.2.4. Договору).

Договір укладено на строк з 01.06.2010 до 31.05.2012 (п.9.1. Договору).

01.06.2010 сторони підписали акт приймання-передачі майна в оренду.

Строк дії Договору продовжено до 31.05.2016.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що після закінчення терміну дії Договору орендар, в порушення умов договору та норм чинного законодавства, об'єкт оренди орендодавцю не повернув.

Відповідно до п.п.9.3., 9.5. Договору після закінчення строку дії, договір може бути продовжений на підставі рішення Київради; Договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України).

Частина 1 ст.763 ЦК України встановлює, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст.764 ЦК України).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Судами встановлено, що: - позивач листом №523-НЗ від 13.06.2016 повідомив відповідача про припинення Договору та зазначив про необхідність повернення об'єкта оренди за актом приймання - передачі протягом 30-ти календарних днів; - лист підписаний Заступником начальника КП "Київський метрополітен" Д.Ю. Пеклун, якого відповідно до довіреності від 11.01.2016 №1, виданої начальником КП "Київський метрополітен" на ім'я Пеклуна Д.Ю., визнано особою, уповноваженою бути представником довірителя, зокрема, перед усіма фізичними особами та юридичними особами, з будь-яких питань, пов'язаних з діяльністю КП "Київський метрополітен", для чого останньому надається право підписувати та подавати заяви, підписувати документи, договори та інші правочини.

Отже, вірним є висновок судів, що Договір не був поновлений на строк, який був раніше ним встановлений і припинився з 01.06.2016, оскільки: по-перше, позивач у встановлений ст.764 ЦК України, ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк заперечив проти його пролонгації; по-друге, сторонами в Договорі було обумовлено можливість його продовження лише на підставі рішення Київради, яке в межах дії Договору та протягом встановленого у вищенаведених нормах строку не приймалось, що спростовує доводи касаційної скарги про його (Договору) чинність.

Посилання в касаційній скарзі на відсутність повноважень у особи, яка підписала лист №523-НЗ від 13.06.2016, не спростовує встановлених судами обставин про припинення Договору по факту закінчення строку, на який його було укладено, оскільки скаржником не доведено ані обставин щодо перевищення представником позивача наданих йому повноважень, ані обставин щодо несхвалення позивачем дій його представника, про що, також свідчить звернення до суду з даним позовом, яке засвідчує дійсну волю сторони зобов'язання про відсутність наміру продовження орендних відносин.

Посилання на ненадання судами оцінки тій обставині, що власником майна було надано погодження на продовження договору оренди, про що зазначено в п.1.2.17. протоколу засідання постійної комісії Київради з питань власності від 24.12.2013, не спростовує факту припинення Договору, оскільки наведений протокол не є рішенням Київради, про яке йдеться в п.9.3. Договору, і яке може бути юридичною підставою виникнення права оренди, а також протокол не є тією правовою підставою, з якої виникає відповідне право.

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Пунктом 4.14. Договору сторони погодили, що орендар, після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди, зобов'язаний протягом 10 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю.

Відповідно до п.7.5. Договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

Згідно з п.8.5.6. Договору (ред. Додаткової угоди №1 від 15.10.2011) у разі припинення дії цього договору орендар звільняє орендовану частину приміщення вестибюлю станції метро "Либідська" в термін, визначений п.4.14. цього договору, від своїх огороджуючих конструкцій. При невиконанні орендарем зазначених в цьому пункті договору умов, орендодавець, самостійно на свій розсуд розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіоском).

Таким чином, відповідач зобов'язаний повернути позивачу об'єкт оренди та звільнити орендовану частину приміщення переходу станції метро "Либідська" від своїх огороджуючих конструкцій, проте матеріали справи не містять доказів виконання ним зазначених обов'язків.

Враховуючи вищевикладене касаційна інстанція погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для продовження користування відповідачем комунальним майном, згідно з укладеним між сторонами Договором, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи скарги про порушення судом апеляційної інстанції ст.88 ГПК України, оскільки суд протиправно відмовив у зупиненні апеляційного провадження до розгляду заяви відповідача про прийняття додаткового рішення, не приймаються до уваги судом касаційної інстанції, оскільки не підтверджують прийняття судом неправильного рішення та підстав для його скасування.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди першої та апеляційної інстанцій не припустились порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі №910/16219/16 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Поляк

О. Яценко