Постанова № 65626166, 22.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2017 р. Справа№ 910/29514/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання Борух А.С.

за участю представників:

від прокуратури: Греськів І.І. - за посвідченням;

від позивача: Таран О.М. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Тхорик С.М. - за належним чином оформленою довіреністю;

від третьої особи-1: Уланов І.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

від третьої особи-2: не з'явились;

розглянувши апеляційні скарги Київської міської ради та Заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2015р.

у справі №910/29514/14 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон"

до відповідача Київської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2) Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про стягнення 164 319 341,06 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про стягнення грошових коштів у розмірі 114 075 598,56 грн. та процентів у розмірі 50 243 742,50 грн. за користування чужими грошовими коштами за період з 25.09.2009р. по 23.12.2014р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач добровільно не повертає та утримує без достатніх на те правових підстав кошти , сплачені позивачем в оплату пакета акцій Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" на виконання визнаного судом недійсним нікчемного правочину купівлі-продажу пакета акцій Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" за № Д-2009/07/29 від 29.07.2010р,

Відповідач - Київська міська рада- проти позову заперечував , просив відмовити у задоволенні позову і у запереченнях вказував, що не є стороною купівлі-продажу, не має обов'язку повертати позивачу сплачені на виконання нікчемного договору кошти, а до того ж позивачем пропущено строк звернення до суду із вимогами про повернення коштів про що заявлено суду першої інстанції .

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/29514/14 від 24.03.2015р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон" задоволені повністю. Стягнуто з Київської міської ради на користь ТОВ "Фінансова компанія "Новий регіон" 114 075 598,56 грн. грошових коштів, 50 243 724,50 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 73 080,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з висновками та мотивами , якими керувався суд першої інстанції, Київська міська рада звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення ,як незаконне , та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваного рішення, скаржником зазначено про прийняття судом першої інстанції рішення, яке не відповідало нормам матеріального та процесуального права, а також суперечило правовим позиціям Верховного Суду України у подібних правовідносинах.

Так, зокрема, Київська міська рада зазначала , що не була стороною визнаного недійсним судовими рішеннями Договору №Д-2009/07/29, не отримувала на його виконання грошові кошти, а тому не може бути належним відповідачем у даній справі.

Заступник прокурора міста Києва також звернувся з апеляційною скаргою, у якій вважав, що суд першої інстанції не у повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, і в порушення вимог ст.ст. 4-2, 43 ГПК України безпідставно надав перевагу доводам позивача над доводами відповідача, на думку прокурора місцевий господарський суд помилково застосував при вирішені спору норми матеріального права , які встановлюють правила позовної давності на вимоги про застосування наслідків нікчемного правочину . Крім того, вказував прокурор, судом першої інстанції , внаслідок неналежного дослідження доказів, не були застосовані вимоги п. 133 Закону України «Про державну програму приватизації на 2000-2002 роки», що є підставою для скасування незаконного рішення із прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2015р. апеляційні скарги Київської міської ради та Заступника прокурора міста Києва прийнято до провадження, у складі суддів: Зубець Л.П. (головуючий), судді: Новіков М.М., Мартюк А.І., та призначено до розгляду на 02.06.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016р. апеляційні скарги Київської міської ради та Заступника прокурора міста Києва об'єднано в одне провадження та розгляд справи відкладено на 11.06.2015р.

Розгляд справи №910/29514/14 за апеляційними скаргами Київської міської ради та Заступника прокурора міста Києва неодноразово відкладався.

18.08.2015р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому його представник просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

26.07.2015р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи рішення Київради №62/723 від 08.02.2007р.

02.12.2015р. до Київського апеляційного господарського суду від третьої особи-1 надійшли додаткові документи.

18.08.2016р. до Київського апеляційного господарського суду від прокурора надійшли додаткові пояснення, в якому він вказував про необґрунтованість оскаржуваного рішення.

26.08.2016р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення щодо судової практики та реституції, в якому його представник про законність прийнятого рішення судом першої інстанції.

15.09.2016р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких його представник вказував на необґрунтованість апеляційних скарг.

22.09.2016р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення з посиланням на судовому практику.

07.10.2016р. до Київського апеляційного господарського суду від Державної казначейської служби України надано інформації щодо руху коштів.

07.11.2016р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли доповнення до відзиву з запереченнями проти задоволення апеляційних скарг.

Відповідно до протоколів Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016р., апеляційні скарги Київської міської ради та Заступника прокурора міста Києва передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Кропивної Л.В., судді: Дідиченко М.А. та Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016р. вказані апеляційні скарги прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.11.2016р.

Розгляд справи №910/29514/14 за апеляційними скаргами Київської міської ради та Заступника прокурора міста Києва неодноразово відкладався.

26.01.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення з урахуванням постанови ВГСУ №11/304 від 02.03.2011р.

22.02.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення по справі, в яких його представник просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі та скасувати оскаржуване рішення.

Відповідно до протоколів Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017р. у зв'язку із тим, що суддя Смірнова Л.Г., приймає участь у підготовці для підтримання кваліфікації, і участі судді Шапрана В.В. у ХІV позачерговому з'їзді суддів України, змінено та сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

15.03.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення щодо сторони спірного договору.

21.03.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від прокуратури міста Києва надійшли додаткові пояснення стосовно неналежного відповідача по справі.

21.03.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача та відповідача надійшли додаткові документи та пояснення щодо встановлених попередніми судовими рішеннями обставин.

У судовому засіданні, що відбулось 22.03.2017р., третя особа-2 Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві до судового засідання не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників третьої особи-2 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи є можливим.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права , апеляційний господарський суд встановив наступне.

У відповідності до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого)без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді , коли підстава, на якій воно набуте , згодом відпала.

Відповідно до пункту 1 частини 3 цієї статі положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Отже, норми глави 83 ЦК України підлягають субсидіарному застосуванню до відносин сторін, які перебували у зобов'язальних відносинах, поряд з нормами статті 216 ЦК України про двосторонню реституцію .

Отже безпідставним збагаченням є набуття майна особою без підстав , установлених законом, іншим правовим актом чи правочином.

Господарськими судами у справі №11/304 встановлено ,що згідно з рішенням Київської міської ради № 1138/1799 «Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 р № 62/723 «Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 -2010роки», за результатами аукціону з продажу належного територіальній громаді міста Києва пакету акцій Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд" у кількості 52 910 760 штук, що відбувся 21.07.2009р. (протокол №1 від 21.09.2009р., затверджений наказом Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №210 від 24.07.2009р.), і на виконання Договору №Д-2009/07/29 від 29.07.2009р. до місцевого бюджету від позивача в оплату вартості пакету акцій Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" надійшли кошти у загальному розмірі 114 075 598,56 грн.

Сторонами правочину , як зазначено у Договорі №Д-2009/07/29 від 29.07.2009р. , є Київська міська рада в особі Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації ) ( продавць ) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Новий Регіон» (покупець)

Покупець сплатив вартість акцій і виконав передбачені Договором зобов'язання перед продавцем , перерахувавши у безготівковому порядку кошти згідно з платіжними дорученнями :

№2 від 16.07.2009р. на суму 11 407 559,85 грн.,

№16 від 27.08.2009р. на суму 45 630 239,43 грн.,

№25 від 24.09.2009р. на суму 29 400 000,00 грн.,

№1 від 25.09.2009р. на суму 27 637 799,28 грн.

Ці обставини не потребують доведенню, адже в силу частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У справі №11/304 за позовом Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради, Головного управління комунального власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації ) до ТОВ «Фінансова компанія «Новий регіон» та інших відповідачів , постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011р. визнано за Київською міською радою право власності на пакет акцій Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" , а також визнано недійсним Договір № Д-2009/07/29 купівлі-продажу пакета акцій Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" .

Постановою Вищого Господарського Суду України №11/304 від 02.03.2011р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011р. у справі №11/304 залишено без змін .При цьому суд касаційної інстанції погодився із судом попередньої інстанції і окремо зазначив , що при вчиненні договору купівлі -продажу акцій, був порушений встановлений законом порядок приватизації комунального майна ,а тому Договір №Д-2009/07/29 від 29.07.2009р. є нікчемним в силу ст. 228 ЦК України .

Приписами статті 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з частиною 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Нікчемність правочину є підставою для констатації відсутності правової підстави набуття територіальною громадою міста Києва, в особі Київської міської ради , грошових коштів , сплачених позивачем на виконання нікчемного правочину.

З цих підстав судова колегія вважає неспроможними доводи відповідача , який заперечує виникнення у нього обов'язку повернути позивачу сплачені тим кошти на виконання нікчемного правочину, стороною якого була Київська міська рада ,в особі

У ході розгляду справи судом першої інстанції відповідачем заявлено про сплив строку давності на заявлені позивачем вимоги . Відхилення судом першої інстанції цієї заяви відповідача стало аргументом , серед інших, апеляційної скарги відповідача.

Судова колегія , переглядаючи справу заново, враховує таке. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України редакція від 24.07.2009р., яка діяла на момент укладання Договору №Д-2009/07/29).

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею 254 ЦК України встановлено, що строк визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Відповідно до частини 3 статі 261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня , коли почалося його виконання.

Виконання позивачем оплати за нікчемним правочином відбувалося перерахуванням грошових коштів згідно з платіжним дорученнями: №2 від 16.07.2009р. на суму 11 407 559,85 грн., №16 від 27.08.2009р. на суму 45 630 239,43 грн., №25 від 24.09.2009р. на суму 29 400 000,00 грн. та №1 від 25.09.2009р. на суму 27 637 799,28 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 258 ЦК України у редакції закону , який діяв в момент вчинення Договору №Д-2009/07/29, до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину позовна давність встановлювалася у десять років .

Отже, перебіг позовної давності на вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину у поєднані з вимогами про повернення безпідставно отриманого майна почався :

на кошти у розмірі 11 407 559,85 грн - з 17. 07.2009 по 17.07.2019

на кошти у розмірі 45 630 239,43 грн. - з 28.08.2009 по 28.08.32019

на кошти у розмірі 29 400 000,00 грн - з 25.09.2009 по 25.09.2019

на кошти у розмірі 27 637 799,28 грн. - з 26.09.2009 по 26.09.2019

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" №4176-VI від 20.12.2011р., внесено зміни до ст. 258 ЦК України і виключено частину 3 та 4 статті 258 ЦК України.

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" набрав чинності 15.01.2012р.,

Згідно з п. 2 ч. 5 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину. При цьому стосовно вимог, передбачених підпунктами 1 та 2 цього пункту, особа може звернутися до суду лише за умови, якщо строк їх пред'явлення, встановлений положеннями Цивільного кодексу України, що діяли до набрання чинності цим Законом, не сплив на момент набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності вказаним Законом строк давності на вимоги про застосування наслідків нікчемного правочину , встановлений Цивільним кодексом України у редакції закону від 16.01.2003 р. № 435-У1, не збіг.

Позивач звернувся до суду першої інстанції про застосування наслідків недійсності правочину 24.12.2014р. , що підтверджує штемпель поштового відділення зв'язку на конверті, у якому надійшла позовна заява до суду , , а отже строк позовної давності і , відповідно , право на отримання судового захисту на вимоги про стягнення 114 075 598,56 грн. позивач не втратив .

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду України №3-318гс15 від 24.06.2015р.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи наведе, твердження апелянтів про те, що на заявлені позивачем вимоги про стягнення 114 075 598,56 грн. грошових коштів сплив строк позовної давності, відхиляються колегією суддів, адже такі доводи не узгоджуються з приписами закону та суперечать правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування закону.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 114 075 598,56 грн. як обґрунтовані підлягають задоволенню.

Водночас, судова колегія вважає , що вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 50 243 742,50 грн. за період з 25.09.2009р.-23.12.2014р. підлягають частковому задоволенню, тоді як суд першої інстанції задовольнив позов щодо процентів у заявленому позивачем розмірі.

Такого висновку судова колегія дійшла з наступних мотивів.

Відповідно до частини 2 статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу) .

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуючи, що законом не встановлено конкретного розміру процентів, які боржник зобов'язаний сплачувати на підставі ст. 536 ЦК України, то апеляційний суд, застосовуючи аналогію закону, передбачену ст. 8 ЦК України, виходить із розміру облікової ставки Національного банку України, яка є розміром плати за користування чужими грошовими коштами (така плата застосовується, зокрема: у ч. 6 ст. 231 ГК України (при встановлені загального порядку визначення розміру відсотків за час користування чужими коштами); у ч. 1 ст. 1048 ЦК України (при встановлені розміру плати за користування позикою, якщо іншого розміру процентів не встановлено договором позики); у ч. 2 ст. 737 ЦК України (при передачі у ренту грошової суми, якщо більший розмір не встановлений договором ренти); у ч. 1 ст. 1061 ЦК України (при визначені розміру процентів на суму вкладу, якщо у договорі банківського вкладу не встановлений розмір процентів)).

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом України та Вищим господарським судом України у постановах від 24.01.2006р. справа №14/130; від 10.06.2008р. справа №22/249; від 09.04.2013р. справа №5011-70/10168-2012р.

Проценти за час користування чужими коштами є періодичним платежем, нараховується за кожен день користування чужими грошовими коштами до дня їх фактичного повернення.

Утім, Цивільним кодексом України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258 ), скорочену або більш тривалу, порівняно із загальною . Спеціальна позовна давність підлягає застосуванню лише у випадках, прямо передбачених законом.

Позовна давність на вимоги про сплату процентів , передбачених ст. 536 ЦК України , не є спеціальною, а тому такі проценти не можуть бути стягнути більш ніж за три роки, що передують даті подання позову.

Позивач звернувся з позовом до суду 24.12.2014р., тому з урахуванням ст. 253 ЦК України, перебіг строку має обчислюватися з 25.12.2011р. (з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок).

Натомість позивач заявив до стягнення з відповідача нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 25.09.2009р. по 23.12.2014р.

Здійснивши у межах строку давності перерахунок вимог про стягнення процентів, беручи до уваги, що позивач обмежив дату нарахування процентів 23.12.2014 р. , а відповідач заявив про сплив строку давності на всі заявлені грошові вимоги , судова колегія дійшла до висновку , що позивач вправі отримати судовий захист лише щодо вимог до відповідача по сплаті процентів, обчислених із розміру облікової ставки Національного банку України за період з 25.12.2011р. по 23.12.2014р. на суму 28 116 202,28 грн.

Вимоги щодо процентів за користування грошовими коштами , які нараховані позивачем до 25.12.2011р., у зв'язку зі збігом строку позовної давності до задоволення не підлягають.

Доводи прокурора про незастосування при вирішені спору судом першої інстанції положень Закону України «Про державну програму приватизації на 2000-2002 роки», за якими повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, провадиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації Автономної губліки Крим, отриманих від повторного продажу цих об'єктів , судом апеляційної інстанції відхиляються , з огляду на те, вказаний закон не регулює правовідносин приватизації об'єктів комунального майна , кошти від його продажу якого зараховувалися до місцевого бюджету, а не позабюджетного Державного фонду приватизації.

З огляду на встановлене, з урахуванням положень п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2015р. у справі №910/29514/14 підлягає частковому скасуванню в частині задоволення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 22 127 540,22 грн. ,а апеляційні скарги Київської міської ради та Заступника прокурора міста Києва - частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Київської міської ради та Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2015р. у справі №910/29514/14 - частково задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2015р. у справі №910/29514/14 - частково скасувати і прийняти нове рішення.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон" - задовольнити частково. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ЄДРПОУ 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон" (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 40, ЄДРПОУ 35920996) 114 075 598 (сто чотирнадцять мільйонів сімдесят п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 56 коп. грошових коштів, 28 116 202 (двадцять вісім мільйонів сто шістнадцять тисяч двісті дві) грн. 28 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 63 214 (шістдесят три тисячі двісті чотирнадцять) грн. 20 коп. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовити».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон" (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 40, ЄДРПОУ 35920996) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ЄДРПОУ 22883141) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 932 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять дві) грн. 90 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Новий регіон" (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 40, ЄДРПОУ 35920996) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 932 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять дві) грн. 90 коп.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

6. Матеріали справи №910/29514/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко