Постанова № 65626143, 28.03.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2017 року Справа № 904/10952/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Науменко І.М., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник ( дов. від 03.01.2017 р. № 1/81 )

від відповідача: ОСОБА_2 представник ( дов. від 25.10.2016 р. № 2077 )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення у господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 р. у справі

за позовом: Приватного акціонерного товариства

"Північний гірничо-збагачувальний комбінат",

м. Кривий Ріг

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

в особі Регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця"

Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця",

м. Дніпро

про стягнення штрафу у розмірі 133 933 грн. 20 коп.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з позовом про стягнення штрафу у розмірі 133 933 грн. 20 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 р. ( суддя Новікова Р. Г. ) у справі № 904/10952/16 позовні вимоги задоволено частково зменшено розмір штрафу з 133 933 грн. 20 коп. до 66 966 грн. 60 коп. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" штраф у розмірі 66 966 грн. 60 коп. та судовий збір в розмірі 2 009 грн. 00 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на його невідповідність вимогам чинного законодавства, просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 залізниця зазначає на те, що вона не несе відповідальності за порушення термінів доставки, оскільки порушення сталося з не залежних від залізниці обставин. Так, Скаржник вказує на те, прострочення у доставці вантажу відбулося на шляху перевезення по Донецькій залізниці, проте, з незалежних від залізниці причин, а саме через перебування станцій залізниці на території проведення АТО. Перелічені вагони після прийняття їх до перевезення затримувалися як на станції відправлення, так і на шляху прямування по станціях Донецької залізниці, які знаходяться на території проведення АТО. Окрім цього, у звязку із руйнуванням залізничної інфраструктури на частині території Донецької залізниці, Укрзалізницею було внесено значні зміни до діючого Порядку направлення вагонопотоків та план формування вантажних поїздів. Натомість, ДП «Донецька залізниця», яка безпосередньо порушила терміни доставки має в наявності Сертифікат ТПП, а тому не може відповідати за вчинене порушення.

Крім того, Скаржник вказує на те, що ПАТ «Укрзалізниця» до складу якаго входить і Регіональна філія «ОСОБА_3 залізниця» не відповідає за зобовязаннями ДП «Донецька залізниця» ( яка уклала договори перевезення у вигляді спірних залізничних накладних і по яких допустило прострочення в доставці вантажу ) і не може бути правонаступником ДП «Донецька залізниця», у звязку з чим не може бути Відповідачем у даній справі.

У відзиві на апеляційну скаргу, Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає, що рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_4 у складі колегії суддів: Науменко І.М., Кузнецова В.О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 р. у справі № 904/10952/16, апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 28.03.2017 р.

У судовому засіданні проведеному 28.03.2017 р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в липні 2016 р. Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до станції призначення ОСОБА_3 залізниці здійснено перевезення вантажу. Під час здійснення вказаних перевезень вантажів Відповідачем було допущено прострочення термінів доставки, що підтверджується календарними штемпелями на залізничних накладних № № 49263874, 49263866, 49090137, 49664097, 49568827 а саме: вантаж доставлено одержувачу з порушенням терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 ( далі - Правила обчислення термінів доставки вантажу ).

За накладною № 49263874 завантажені вагони прийнято до перевезення на станції Сартана - 05.07.2016 р., далі на шляху прямування вантаж було затримано з 05.07.2016 р. до 13.07.2016 р. Приймання вантажу з Донецької залізниці на ОСОБА_3 по станції ОСОБА_3 відбулось 13.07.2016 р. Таким чином, вагони по станціях Донецької залізниці знаходились 9 діб при нормі доставки в цілому за цим перевезенням 6 діб. Внаслідок затримки вантажу, позивачем заявлено штраф на накладною № 49263874 в розмірі 5 105 грн.60коп. за порушення терміну доставки вантажу на 3 доби.

За накладною № 49263866 завантажені вагони прийнято до перевезення на станції Сартана - 05.07.2016 р., далі на шляху прямування вантаж було затримано з 05.07.2016 р. до 13.07.2016 р. Приймання вантажу з Донецької залізниці на ОСОБА_3 по станції ОСОБА_3 відбулось 13.07.2016 р. Таким чином, вагони по станціях Донецької залізниці знаходились 9 діб при нормі доставки в цілому за цим перевезенням 6 діб. Внаслідок затримки вантажу, позивачем заявлено штраф на накладною № 49263866 в розмірі 12 838 грн. 00 коп. за порушення терміну доставки вантажу на 3 доби.

За накладною № 49090137 завантажені вагони прийнято до перевезення на станції Харцизьк - 27.06.2016 р., далі на шляху прямування вантаж було затримано з 27.06.2016 р. до 07.07.2016 р. Приймання вантажу з Донецької залізниці на ОСОБА_3 по станції ОСОБА_3 відбулось 07.07.2016 р. Таким чином, вагони по станціях Донецької залізниці знаходились 11 діб при нормі доставки в цілому за цим перевезенням 6 діб. Внаслідок затримки вантажу, позивачем заявлено штраф на накладною № 49090137 в розмірі 3 082 грн. 80 коп. за порушення терміну доставки вантажу на 5 діб.

За накладною № 49664097 завантажені вагони прийнято до перевезення на станції Каракуба - 22.07.2016 р., далі на шляху прямування вантаж було затримано з 22.07.2016 р. до 29.07.2016 р. Приймання вантажу з Донецької залізниці на ОСОБА_3 по станції ОСОБА_3 відбулось 29.07.2016 р. Таким чином, вагони по станціях Донецької залізниці знаходились 8 діб при нормі доставки в цілому за цим перевезенням 6 діб. Внаслідок затримки вантажу, позивачем заявлено штраф на накладною № 49664097 в розмірі 16 407 грн. 00 коп. за порушення терміну доставки вантажу на 2 доби.

За накладною № 49568827 завантажені вагони прийнято до перевезення на станції Каракуба - 18.07.2016 р., далі на шляху прямування вантаж було затримано з 18.07.2016 р. до 28.07.2016 р. Приймання вантажу з Донецької залізниці на ОСОБА_3 по станції ОСОБА_3 відбулось 28.07.2016 р. Таким чином, вагони по станціях Донецької залізниці знаходились 11 діб при нормі доставки в цілому за цим перевезенням 5 діб. Внаслідок затримки вантажу, позивачем заявлено штраф на накладною № 49568827 в розмірі 96 499 грн. 80 коп. за порушення терміну доставки вантажу на 6 діб.

Отже, Позивач, посилаючись на допущене Відповідачем прострочення термінів доставки вантажу, що передбачені ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, на підставі ст. 116 Статуту залізниць України нарахував та просить суд стягнути з Відповідача штраф у загальному розмірі 133 933 грн. 20 коп. Відповідач з розміром штрафу не погоджується, що і є причиною спору.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 ( далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Згідно зі статтею 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до статті 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктом 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Пунктом 1.1. наведених Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1. наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км.

Пунктом 2.1. вказаних Правил визначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Разом з тим, згідно з пунктом 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9. Правил).

Відповідно до статті 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, в силу статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання ).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України ).

Згідно з матеріалаи справи, по станціях Донецької залізниці вантажі знаходились 2-6 діб. Станція Сартана Донецької залізниці, знаходиться в смт. Сартана, станція Харцизьк Донецької залізниці, знаходиться в м. Харцизьк, станція Каракуба розташована у м. Комсомольське Старобешівського району Донецької області.

Зазначені населені пункти входять до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення ( Додаток 2 до розпорядження КМУ 07.11.14 №1085-р). У зв'язку із руйнуванням залізничної інфраструктури на частині території Донецької залізниці, Укрзалізницею було внесено зміни до діючого Порядку направлення вагонопотоків та план формування вантажних поїздів ( Оперативна вказівка № 20/ПФ від 09.07.2015 р.).

Відповідач вказує, що прострочення у доставці вантажу відбулося на шляху перевезення по Донецькій залізниці, проте, з незалежних від залізниці причин, а саме через перебування станцій залізниці на території проведення АТО.

Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" уведено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 р. № 1669-VII, за змістом ч. 1 ст. 1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У подальшому на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р, в який внесено зміни розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.02.2015 №128-р, затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, у тому числі, включено м. Донецьк, м.Горлівка, смт. Сартана.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції Закону України від 02.09.2014 р. також встановлено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.

Порядок, підстави та строк видачі Сертифікатів про настання форс-мажорних обставин встановлений Регламентом засвідчення Торгово - промисловою палатою України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Відповідно до Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов'язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Вказаний Регламент ТПП є спеціальною нормою, яка регулює відповідні правовідносини, а тому учасники таких правовідносин повинні дотримуватись вимог, викладених у Регламенті ТПП.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи відсутній Сертифікат ТПП України, який би міг бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання щодо вчасної доставки вантажу за накладними № № 49263874, 49263866, 49090137, 49664097, 49568827.

Щодо сертифікату ( висновку ) № 1361 про настання обставин непереборної сили від 14.10.2014 р., копія якого долучена до матеріалів справи, слід враховувати, що вказаний сертифікат ТПП України, виданий ДП Донецька залізниця, засвідчує настання обставин непереборної сили з 01.08.2014 р. при здійсненні господарської діяльності на території Донецької та Луганської областей та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів.

У разі наявності причин, що дають право залізниці на збільшення терміну доставки, такі причини повинні зазначатись у графі 49 накладної. У накладних № № 49263874, 49263866, 49090137, 49664097, 49568827 відсутні будь-які відомості щодо причин, які б давали залізниці право на збільшення терміну доставки.

Отже, надані Відповідачем документи не є належними та допустимими доказами в підтвердження наявності обставин непереборної сили як підстави для звільнення Відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання щодо вчасної доставки вантажу, внаслідок чого позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 133 933 грн. 20 коп. судом першої інстанції визнані обґрунтованими, з чим погоджується апеляційний суд.

Разом з тим, ст. 83 ГПК України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи, що вантаж відправлявся зі станцій Донецької залізниці, на території яких здійснювалась антитерористична операція ( розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. № 1085-р, від 18.02.2015 р. № 128-р ) та маршрут прямування поїздів було змінено внаслідок руйнування будови залізничного шляху, місцевий суд вважав за можливе за власною ініціативою зменшити пред'явлений до стягнення штраф за накладними № № 49263874, 49263866, 49090137, 49664097, 49568827 на 50%, тобто до стягнення за даними накладними підлягає штраф в загальному розмірі 66 966 грн. 60 коп.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

П. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання ( п. 3 ст. 83 ГПК ), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки ( штрафу, пені ) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків ) тощо.

Отже, надавши належну правову оцінку усім наявним у матеріалах справи документам та доводам сторін, взявши до уваги засади справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи, зміну маршруту прямування поїздів через здійснення антитерористичної операції та руйнування будови залізничного шляху, а також враховуючи відсутність доказів спричинення Позивачу негативних наслідків відповідним простроченням та ступінь виконання боржником свого зобов'язання, місцевий господарський суд, застосувавши п. 3 ст. 83 ГПК України обґрунтовано зменшив суму штрафу.

Посилання Скаржника на той факт, що процедура предявлення позову з приводу штрафів за несвоєчасну доставку вантажів повинна регулюватися не ст. 131 Статуту, а іншими нормативними правовими актами, апеляційний суд вважає таким, що не відповідає дійсності та суперечить чинному законодавству України.

Так, відповідно до ч. 1 Правил заявления та розгляду претензій, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 р. № 334, претензії, що виникають з перевезення вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу, пред'являються у порядку, передбаченому статтями 130 - 134 Статуту залізниць України. Відповідно до ст. 131 Статуту претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу. Претензії вантажовідправників щодо штрафів заявляються залізниці відправлення, а вантажоодержувачів - залізниці призначення.

На час розгляду спору Статут Залізниць України є чинним нормативно-правовим актом і визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що при предявленні позову щодо стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу необхідно керуватись вимогами ст. 131 Статуту, відповідно до приписів якої Відповідачем у даній справі має бути залізниця призначення. За всіма спірними накладними станцією призначення є станція ОСОБА_3 залізниці.

З огляду на викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 66 966 грн. 60 коп.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Таким чином, оскаржене рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для її зміни або скасування.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 101 - 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2016 р. у справі № 904/10952/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 30.03.2017 року

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

СуддяІ.М. Науменко

СуддяВ. О. Кузнецов