Постанова № 65626117, 27.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2017 р. Справа№ 911/3501/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Печерний С.Л. (довіреність №6-49 від 10.01.2017 р.)

від відповідача - Міщенко О.В. (довіреність №106/408/1 від 25.05.2016 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

на рішення господарського суду Київської області від 15.02.2017 р.

у справі №911/3501/16 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до Публічного акціонерного товариства «Факел»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Факел» про стягнення 535500,00 грн. пені.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.02.2017 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 374850,00 грн. пені та 8032,50 грн. судового збору. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 160650,00 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги по стягненню пені у розмірі 160650,00 грн. задовольнити повністю, в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права при невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, скасувати вказане рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 160650,00 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги по стягненню пені у розмірі 160650,00 грн. задовольнити повністю, в іншій частині рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні та зменшити розмір пені.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

22.12.2010 р. між Дочірньою компанією «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «Факел» було укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти № 101201225 (далі договір), відповідно до якого виконавець зобов'язується у 2010-2012 роках виконати роботи, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє в частині виконання робіт до 31.12.2012 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 10.1 договору).

30.10.2015 р. сторонами укладено додаткову угоду від 30.10.2015 р. №7, якою сторони внесли зміни у додаток 2 Технічне завдання (Календарний план виконання робіт), виклавши його у новій редакції. Так, згідно Календарного плану в редакції від 30.10.2015 р. роботи мали виконуватись в чотири етапи, при чому строк виконання робіт 3 етапу, вартістю 3100000,00 грн. (сформована згідно п.п. 11, 12 рахунку ціни на розробку та впровадження на виробництві дослідно-промислового зразку АГРС-5, АГРС-10 та АГРС-30) був передбачений до 21.12.2015 р. Строк виконання робіт 4 етапу вартістю 2100000,00 грн. (сформована згідно п.п. 13, 15 розрахунку ціни на розробку та впровадження на виробництві дослідно-промислового зразку АГРС-5, АГРС-10, АГРС-30) був передбачений до 31.12.2015 р. Строк оплати був визначений протягом 45 днів з момента підписання сторонами актів приймання-передачі робіт.

На виконання умов договору відповідачем було виконано для позивача роботи з порушенням погоджених сторонами строків, а саме частину робіт по 3-му етапу по АГРС-10, АГРС-30, загальна вартість яких складає 2100000,00 грн. (мали бути виконані у строк до 21.12.2015 р.), та повністю не виконано роботи по 4-му етапу (мали бути виконані у строк до 31.12.2015 р.), загальна вартість яких складає 2100000,00 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.04.2016 р. у справі № 911/791/16 за позовом ПАТ «Укртрансгаз» до ПАТ «Факел» про зобов'язання вчинити дії та стягнення 525000,00 грн. позов задоволено частково і зобов'язано ПАТ «Факел» виконати умови договору про закупівлю робіт за державні кошти №101201225 від 22.12.2010 р. в частині виконання робіт етапу № 3 (в частині АГРС-10, АГРС-30) та етапу № 4 в обсягах, визначених Технічним завданням (додаток №1 до договору) та Календарним планом (додаток №2 до договору), присуджено до стягнення з ПАТ «Факел» на користь ПАТ «Укртрансгаз» 150000,00 грн. пені, 150000,00 грн. штрафу, 9253,00 грн. судового збору.

Вищезазначеним рішенням суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача пеню по 3-му етапу за період прострочення з 21.12.2015 р. по 19.02.2016 р. (вартість прострочених робіт 2100000, 00 грн., строк виконання до 21.12.2015 р.), по 4-му етапу за період прострочення з 31.12.2015 р. по 19.02.2016 р. (вартість прострочених робіт 2100000,00 грн., строк виконання до 31.12.2015 р.).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 13.09.2016 р. рішення господарського суду Київської області від 26.04.2016 р. у справі №911/791/16 залишено без змін.

Згідно ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищевказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 26.04.2016 р. у справі № 911/791/16 за позовом ПАТ «Укртрансгаз» до ПАТ «Факел» про зобов'язання вчинити дії та стягнення 525000,00 грн.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 3 ст. 35 ГПК України.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача на свою користь пеню, передбачену договором про закупівлю робіт за державні кошти №101201225 від 22.12.2010 р., за порушення строків виконання робіт по 3-му з 20.02.2016 р. по 21.06.2016 р. та по 4-му етапу з 20.02.2016 р. по 30.06.2016 р. на загальну суму 258300,00 грн. та 277200, 00 грн., відповідно, згідно наданого ним розрахунку.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що за період дії договору та на його виконання відповідачем виконано свої зобов'язання щодо виконання робіт по 3-му етапу з простроченням строків, що підтверджується актом № 3/3 здавання-прийняття послуг 3-го етапу від 15.07.2016 р. та актом № 3/2 здавання-прийняття послуг 3-го етапу від 08.08.2016 р., а також станом на 15.02.2017 р. не виконано свій обов'язок в частині виконання робіт по 4-му етапу, що підтверджується відсутністю підписаного між сторонами акта здавання-прийняття послуг 4-го етапу за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 101201225 від 22.12.2010 р.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що за порушення строків виконання робіт відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується з відповідача штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Сплата пені та штрафу не звільняє відповідача від виконання робіт.

Перевіривши виконаний позивачем позрахунок пені від суми основної заборгованості, колегія суддів встановила, що він є вірним та становить 535500,00 грн.

В ході розгляду цієї справи в суді першої інстанції, відповідач заявив клопотання про зменшення неустойки № 106/895 від 30.11.2016 р. та просив суд зменшити розмір заявленої позивачем пені до 5000,00 грн. Вказане клопотання обгрунтовано тим, що збитки кредитора від прострочення виконання є значно меншими, ніж заявлені до стягнення штрафні санкції, а підприємство відповідача працює із значною збитковістю.

Аналогічне клопотання було усно заявлено відповідачем в судовому засіданні 27.03.2017 р.

Згідно ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даному випадку, суд апеляційної інстанції зазначає, що мова йде про сукупність об'єктивних даних, що мають істотне значення при вирішення питання щодо зменшення розміру пені.

Слід зазначити, що сума пені є досить значною, порівняно з розміром суми заборгованості, на яку було нараховано пеню.

Також, колегія суддів зазначає, що нарахування позивачем та стягнення судом з відповідача суми пені за результатами вирішення справи №911/791/16 у значній мірі компенсує позивачеві негативні матеріальні наслідки неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань.

Враховуючи, що роботи по 3-му етапу відповідачем виконано до звернення позивача в суд з даним позовом, а також те, що в 2014, 2015 роках господарська діяльність відповідача була збитковою, про що свідчать оприлюднені до загальних зборів акціонерів показники фінансово-господарської діяльності відповідача (витяг з друкованого видання «Відомості Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку» №5 від 22.03.2016 р.), те, що у відповідача наявна значна заборгованість за кредитним договором № 8/2014-К від 16.05.2014 р., укладеним з АБ «Кліринговий дім» (підтверджується довідкою № 05-03/02/3206 від 15.11.2016 р.); а також те, що заявлені до стягнення з відповідача на користь позивача штрафні санкції є надмірно великими у порівнянні зі збитками позивача, колегія суддів, з урахуванням важкого майнового стану відповідача, погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні всі правові підстави для реалізації його права на зменшення розміру пені, заявленої позивачем з 535500,00 грн. до 374850,00 грн., що становить 70 % від розміру пені, заявленої позивачем.

Слід зазначити, що рішенням господарського суду Київської області від 26.04.2016 р. у справі № 911/791/16 за позовом ПАТ «Укртрансгаз» до ПАТ «Факел» про зобов'язання вчинити дії та стягнення 525000,00 грн., залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р. та Вищого господарського суду України від 13.09.2016 р., з цих же підстав і за цих же обставин було зменшено розмір пені, що підлягав стягненню в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки право суду зменшити розмір суми неустойки консолідується з відповідними приписами чинного законодавства.

Щодо листів №1695/16-009 від 09.02.2017 р., №106/135 від 14.03.2017 р., поданих відповідачем через відділ інформаційного забезпечення суду, колегія суддів зазначає, що вказані листи не можуть бути прийняті в якості належного доказу по даній справі, оскільки лист №1695/16-009 від 09.02.2017 р. був отриманий 14.02.2017 р., а лист №106/135 від 14.03.2017 р. складений відповідачем вже після винесення рішення по даній справі судом першої інстанції. Більше того, обставини, викладені у вказаних листах не є предметом доказування у даній справі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права при невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Київської області від 15.02.2017 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 15.02.2017 р. у справі №911/3501/16 залишити без змін.

Справу №911/3501/16 повернути до господарського суду міста Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

Б.О. Ткаченко