Постанова № 65626069, 29.03.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2017справа № 908/4594/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: не з'явився, не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САВІ", м. Донецьк, на ухвалу Господарського суду Запорізької області від21.02.2017 у справі№ 908/4594/14 (суддя Колодій Н.А.) за позовомДержавного підприємства "Вугілля України", м. Київ, доТовариства з обмеженою відповідальністю "САВІ", м. Донецьк, простягнення 90 526 558, 90 грн.

Державне підприємство «Вугілля України» (далі ДП «Вугілля України») звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «САВІ» (далі ТОВ «САВІ») про стягнення основного боргу в сумі 86 596 079, 74 грн., пені в розмірі 1 391 593, 40 грн., 3 % річних у сумі 334 703, 74 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 204 418, 02 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.02.2015 у справі № 908/4594/14 позовні вимоги ДП «Вугілля України» задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 71 575 677, 63 грн., пеню в сумі 1 391 593, 40 грн., 3 % річних у розмірі 334 703, 74 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 204 418, 02 грн. У частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 15 020 402, 11 грн. провадження у справі припинено у зв'язку з відсутністю предмета спору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 у справі № 908/4594/14 змінено рішення Господарського суду Запорізької області від 09.02.2015 та стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 47 778 773, 26 грн., пеню в розмірі 1 391 593, 40 грн., 3 % річних у сумі 334 703, 74 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 204 418, 02 грн. У частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 38 817 306, 48 грн. провадження припинено.

Після набрання чинності постановою апеляційного господарського суду Господарським судом Запорізької області 10.10.2016 було видано відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2016 у справі № 908/4594/14 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 залишено без змін.

До канцелярії Господарського суду Запорізької області 14.11.2016 надійшла заява ТОВ «САВІ», в якій відповідач просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 09.02.2015 у справі № 908/4594/14 на 3 роки до жовтня 2019 року, а з жовтня 2019 року розстрочити виконання зазначеного судового рішення рівними частинами на 5 років зі сплатою щомісяця 73 080, 00 грн. Заява мотивована тим, що господарська діяльність ТОВ «САВІ» суттєво ускладнена внаслідок проведення на території Донецької області антитерористичної операції та бойових дій в аеропорту «Донецьк». Настання обставин непереборної сили засвідчено сертифікатом Торгово-промислової палати України № 993 від 14.10.2014. Крім того, підприємство не має необхідних оборотних коштів для провадження господарської діяльності та виконання судових рішень у цій справі.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.02.2017 у справі № 908/4594/14 у задоволенні заяви ТОВ «САВІ» про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення відмовлено.

Відповідач, не погодившись з винесеною ухвалою, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.02.2017 та ухвалити нову, якою заяву ТОВ «САВІ» про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення задовольнити. Апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а також неповне зясування місцевим господарським судом фактичних обставин, що мають значення для справи. Зокрема, заявник апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки фактичним обставинам, на які посилається відповідач, а саме: відсутність достатніх обсягів оборотних коштів, неможливість здійснення авіаційних перевезень, наявність дебіторської заборгованості тощо.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не зявилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за їх відсутності.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає, що ухвала місцевого господарського суду є законною та обґрунтованою, а тому підлягає залишенню без змін, виходячи з такого.

Згідно зі статтею 129 Конституції України обовязковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

Статтею 1291 Конституції України визначено, що саме держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання судового рішення є невідємною складовою права кожного на судовий захист, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Винятком із загального порядку виконання рішень господарського суду є, зокрема, стаття 121 ГПК України, яка передбачає, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

За змістом наведеної норми відстрочення та розстрочення є правом, а не обовязком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення.

Виходячи зі змісту пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012, підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Розстрочення та відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

До обставин, що ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо. Такі висновки Конституційного Суду України містяться в мотивувальній частині рішення від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невідємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобовязання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

В обґрунтування заяви про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення ТОВ «САВІ» надано Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України № 993 про настання обставин непереборної сили (т. 6, а. с. 15-16) та наказ генерального директора ТОВ «САВІ» про призупинення діяльності підприємства від 08.09.2014 № 75 (т. 6, а. с. 29-30). На думку відповідача, ці документи підтверджують вкрай скрутне матеріальне становище підприємства та наявність виключних обставин, які унеможливлюють своєчасне виконання рішення суду.

Однак у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження поточного стану функціонування підприємства та дії обставин непереборної сили на теперішній час, а зазначені вище документи складені ще у 2014 році.

Також суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов обґрунтованого висновку, що сам лише майновий стан підприємства не є тією виключною обставиною, з якою закон повязує можливість відстрочення та розстрочення виконання рішення.

При цьому в обґрунтування скрутного фінансового становища ТОВ «САВІ» усупереч вимогам статті 33 ГПК України не надано актуальних документів фінансової та бухгалтерської звітності.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що під час розгляду цієї справи, незважаючи на дію обставин непереборної сили, на які посилається відповідач, ТОВ «САВІ» було погашено частину основної заборгованості на загальну суму 38 817 306, 48 грн., з яких 15 000 000, 00 грн. було сплачено на користь позивача власними коштами, а 23 796 904, 37 грн. було погашено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог сторін.

Наведене вище встановлено постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 у справі № 908/4594/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2016, та підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів також зауважує, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження можливості виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 09.02.2016 у справі № 908/4594/14 після жовтня 2019 року згідно із запропонованим графіком погашення заборгованості.

Відповідно до приписів статей 43, 33, 43 ГПК України саме на відповідача покладено обовязок доведення існування відповідних підстав, а господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, з огляду на те, що ТОВ «САВІ» не надало належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які унеможливлюють своєчасне виконання судового рішення у цій справі, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про розстрочення та відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 09.02.2015 є обґрунтованим і відповідає приписам чинного законодавства.

Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга ТОВ «САВІ» задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Запорізької області від 21.02.2017 у справі № 908/4594/14 підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована з наведених вище підстав.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «САВІ», м. Донецьк, на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.02.2017 у справі № 908/4594/14 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.02.2017 у справі № 908/4594/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

ГоловуючийО.А. Скакун

Судді:О.В. Стойка

ОСОБА_3