Рішення № 65625999, 23.02.2017, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2017 р.Справа № 925/2/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Ткаченку А.О., за участю представників: позивача ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача-1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 за довіреностями, відповідача-2 - ОСОБА_4 за довіреністю, третьої особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6 за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Національного антикорупційного бюро України до публічного акціонерного товариства «Азот» (далі відповідач-1), публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (далі відповідач-2), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державного підприємства «Енергоринок» про визнання угоди недійсною,

ВСТАНОВИВ:

03.01.2017 року позивач - Національне антикорупційне бюро України звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Азот» (далі відповідач-1) і публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (далі відповідач-2) про визнання недійсною, на підставі статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України, угоди у формі заяви публічного акціонерного товариства «Азот» про зарахування зустрічних однорідних вимог № 202-09/51 від 03.08.2016 року.

Позов мотивовано суперечністю спірної угоди вимогам ОСОБА_7 України «Про електроенергетику», Правилам користування електричною енергією, а також інтересам держави і суспільства.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.01.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній порушено провадження у справі № 925/2/17, до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство «Енергоринок».

23.01.2017 року позивачем в особі його представника подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.01.2017 року у задоволенні клопотання за результатами його розгляду відмовлено.

Відповідач-1 02.02.2017 року за вх. № 2496/17 подав до господарського суду письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 45-49), в якому заперечував проти позову з мотивів необгрунтованості і безпідставності позовних вимог та відсутності у позивача підстав для подання такого позову через недоведеність порушення спірною угодою його цивільних прав чи законних інтересів та на ненадання позивачу ОСОБА_7 України «Про Національне антикорупційне бюро України» повноважень на здійснення представництва інтересів держави за позовами про визнання угод недійсними, які (повноваження) за ОСОБА_7 України «Про прокуратуру» надані прокурору. Крім того, у відзиві відповідач-1 вказав на відсутність визначення у чинному законодавстві поняття "угода", на правомірність вчиненого ним одностороннього правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою № 202-09/51 від 03.08.2016 року і відсутність підстав для визнання цього правочину недійсним за вказаними позивачем у позові статтями Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідач-2 02.02.2017 року за вх. № 2523/17 також подав письмовий відзив на позов (а.с. 96-101), у якому також заперечував проти позову зазначивши, що позовні вимоги НАБУ ґрунтуються на припущенні щодо абстрактного порушення його права та тлумаченні на власний розсуд норм законодавства, нормами ОСОБА_7 України «Про Національне антикорупційне бюро України» надання НАБУ права на звернення до суду з позовом про визнання угод недійсними в інтересах держави не передбачено оскільки такими повноваженнями наділений прокурор, крім того, зазначив, що він не є стороною спірного одностороннього правочину і не вбачає з позову яким чином і чиї права та законні інтереси він порушив цим правочином.

Третя особа у поданих нею 02.02.2017 до Господарського суду Черкаської області письмових поясненнях (а.с. 63-69), підтримала позовні вимоги позивача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві і додаткових письмових поясненнях (а.с. 129-133), підтримав повністю, представники третьої особи позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити підстав, викладених у їх письмових поясненнях, представники відповідачів, кожен окремо, позов не визнали і просили суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у їх письмових відзивах на позовну заяву.

У судовому засіданні, згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались вступна та резолютивна частини судового рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

24.05.2005 року відкрите акціонерне товариство «Черкасиобленерго», як постачальник електричної енергії, і відкрите акціонерне товариство «Азот», як споживач, уклали між собою договір постачання електричної енергії № 524-213/24 (далі Договір № 524-213/24), за яким постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

В подальшому відкрите акціонерне товариство «Черкасиобленерго» та відкрите акціонерне товариство «Азот» на вимогу пункту 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» ОСОБА_7 України «Про акціонерні товариства» були перейменовані у публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» та публічне акціонерне товариство «Азот» відповідно.

Згідно з пунктом 2.1.2 договору № 524-213/24 постачальник електричної енергії зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору.

Пунктом 2.2.3 договору № 524-213/24 передбачено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Відповідно до пункту 9.4 договору № 524-213/24 цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2005 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

На підставі пункту 9.4 договору № 524-213/24 строк дії цього договору протягом 2005 2016 років щорічно продовжувався.

За поставлену на виконання договору постачання електричної енергії № 524-213/24 від 24.05.2005 відповідачем-1 відповідачу-2 у січні-лютому 2016 року активну електричну енергію, закуплену на оптовому ринку електричної енергії України, відповідач-2 не оплатив відповідачу-1 вартість спожитої електричної енергії за січень 2016 року на суму 31 617 329,14 грн. та за лютий 2016 року на суму 18382670,86 грн., яка разом складає 50 000 000 грн., що представниками відповідачів визнано в засіданні суду.

30.06.2016 року відповідач-1 - публічне акціонерне товариство «Азот», як позикодавець, та відповідач-2 - публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго», як позичальник, уклали між собою договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 224-304 (далі Договір № 224-304).

Відповідно до пунктів 2.1, 4.2 Договору № 224-304, розмір фінансової допомоги становить 50 000 000 грн. Строк повернення фінансової допомоги встановлюється до 29.07.2016 року.

Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» безвідсоткову поворотну фінансову допомогу в сумі 50 000 000 грн. отримало на свій поточний рахунок із загальним режимом використання коштів на ньому і у строк до 29.07.2016 публічному акціонерному товариству «Азот» її не повернуло.

Заявою від 03.08.2016 року № 202-09/51, адресованою публічному акціонерному товариству «Черкасиобленерго», публічне акціонерне товариство «Азот» заявило про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимоги публічного акціонерного товариства «Азот» до публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в сумі 50 000 000 грн. і вимоги публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до публічного акціонерного товариства «Азот» про оплату боргу за поставлену у січні-лютому 2016 року активну електричну енергію у сумі 50 000 000 грн. та про припинення зобовязань між цими особами щодо сплати однією одній вказаної суми коштів.

Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» заяву публічного акціонерного товариства «Азот» №202-09/51 від 03.08.2016 року про зарахування зустрічних однорідних вимог отримало 03.08.2016 року і після цієї дати отримані від публічного акціонерного товариства «Азот» кошти безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в сумі 50 000 000 грн. на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання, передбачений для розрахунків споживачів за поставлену їм електричну енергію, не перевело, не повернуло їх публічному акціонерному товариству «Азот» і не оскаржило вказане вище зарахування зустрічних однорідних вимог у судовому порядку.

Вищевикладені обставини визнали і підтвердили представники відповідачів в засіданні суду.

Із вищенаведеного вбачається, що предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідачів-1 і 2 про визнання недійсною угоди у формі заяви публічного акціонерного товариства «Азот» про зарахування зустрічних однорідних вимог № 202-09/51 від 03.08.2016 року з підстав її суперечності вимогам ОСОБА_7 України «Про електроенергетику», Правилам користування електричною енергією, а також інтересам держави і суспільства.

Стаття 601 Цивільного кодексу України та частина третя статті 203 Господарського кодексу України передбачають можливість припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги і, що таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до частин першої-третьої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

З викладених вище обставин справи та норм Цивільного і Господарського кодексів України вбачається, що зарахуванням між відповідачами зустрічних однорідних вимог за заявою публічного акціонерного товариства «Азот» №202-09/51 від 03.08.2016 року, як дія цього товариства, внаслідок якої припиняються зобовязання обох відповідачів, є одностороннім правочином в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, для вчинення якого достатньо вказаної заяви.

Стаття 602 Цивільного кодексу України містить невичерпний перелік випадків коли зарахування зустрічних вимог не допускається:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

2) про стягнення аліментів;

3) щодо довічного утримання (догляду);

4) у разі спливу позовної давності;

4 1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом;

5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною пятою статті 203 Господарського кодексу України не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Отже, Цивільний та Господарський кодекси України безпосередньо не забороняють зарахування вказаних у заяві публічного акціонерного товариства «Азот» №202-09/51 від 03.08.2016 року зустрічних однорідних вимог, які є такими, проте передбачають можливість такої заборони у випадках, встановлених договором або законом.

ОСОБА_7 України «Про електроенергетику», як зазначено у його преамбулі, визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Статтею 1 ОСОБА_7 України «Про електроенергетику» термін «поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії» визначає як рахунки суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії, а термін «алгоритм оптового ринку електричної енергії» - як порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

Згідно з частиною першою статті 15 ОСОБА_7 України «Про електроенергетику» купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим ОСОБА_7), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Частина друга статті 151 ОСОБА_7 України «Про електроенергетику» містить такі норми: споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії.

Подібні вказаним нормам частини другої статті 151 ОСОБА_7 України «Про електроенергетику» містить і пункт 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики (далі - НКРЕ) від 31.07.1996 року № 28 (далі ПКЕЕ, із наступними змінами), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за № 417/1442, яким встановлено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом. У разі перерахування споживачем коштів за електричну енергію на інший рахунок постачальника останній має повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу в цей термін коштів за електричну енергію, сплачених на інший, не на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх одержувача від повернення суми цих коштів споживачу

Відповідно до частини 3 статті 151 ОСОБА_7 України «Про електроенергетику» кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на:

поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії;

поточний рахунок підприємства, яке здійснює розподіл електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами;

поточний рахунок енергопостачальника;

поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості оптового постачальника електричної енергії".

Аналогічний порядок розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричну енергію із застосуванням поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії стаття 151 ОСОБА_7 України «Про електроенергетику» передбачає і для енергопостачальників, підприємств, що здійснюють передачу електричної енергії, та всіх підприємствами, що здійснюють розподіл електричної енергії.

Частиною восьмою статті 26 ОСОБА_7 України «Про електроенергетику» встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

У даному випадку внаслідок здійсненого за заявою публічного акціонерного товариства «Азот» №202-09/51 від 03.08.2016 року зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачі обійшли (зігнорували, не виконали) вимоги ОСОБА_7 України «Про електроенергетику» і Правил користування електричною енергією щодо оплати поставленої електричної енергії виключно шляхом перерахування коштів споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника і фактично провели розрахунки за поставлену електричну енергію в іншому форматі без використання поточного рахунку із спеціальним режимом використання енергопостачальника і, тим самим, уникнули перерахування коштів із такого поточного рахунку за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії, що в силу статті 26 ОСОБА_7 України «Про електроенергетику» не вважається оплатою спожитої публічним акціонерним товариством «Азот» у січні - лютому 2016 року електричної енергії.

Таким чином, здійснене за заявою публічного акціонерного товариства «Азот» №202-09/51 від 03.08.2016 року зарахування зустрічних однорідних вимог, як односторонній правочин, суперечить вимогам статей 15, 151, 26 ОСОБА_7 України «Про електроенергетику» і пункту 6.3 Правил користування електричною енергією.

Із змісту ОСОБА_7 України «Про електроенергетику» випливає, що встановлений ним порядок розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричну енергію спрямований на забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики, відповідальності суб'єктів електроенергетики та споживачів за порушення цього порядку, надійного (безперебійного) постачання споживачам електричної енергії і енергетичної безпеки як складових економічних основ держави України, у чому безперечно є інтерес держави і суспільства.

Отже, порушення відповідачами встановленого ОСОБА_7 України «Про електроенергетику» і Правилами користування електричною енергією порядку розрахунків за поставлену електричну енергію не відповідає інтересам держави і суспільства щодо забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики і відповідальності суб'єктів електроенергетики та споживачів за порушення цього порядку, забезпечення надійного (безперебійного) постачання споживачам електричної енергії і енергетичної безпеки України.

Частина перша статті 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зі змінами, внесеними згідно із ОСОБА_7 України від 02.12.2010 №2756-VI, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України зі змінами і доповненнями, внесеними згідно із ОСОБА_7 України від 02.12.2010 №2756-VI, встановлено, що у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» була прийнята до внесення змін і доповнень ОСОБА_7 України від 02.12.2010 №2756-VI у частину першу статті 203 та у частину третю статті 228 Цивільного кодексу України, тому не містить розяснень щодо застосування цих норм Цивільного кодексу України в редакції ОСОБА_7 України від 02.12.2010 №2756-VI.

Пленум Вищого господарського суду України у пункті 3.7 своєї постанови від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» розяснив, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Як вбачається з вище викладеного завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета вчинення одностороннього правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог і його наслідки полягала у тому щоб обійти встановлений ОСОБА_7 України «Про електроенергетику» і Правилами користування електричною енергією порядок оплати поставленої електричної енергії, оплатити її без використання передбаченого цим порядком рахунку із спеціальним режимом використання енергопостачальника і тим самим уникнути перерахування коштів із такого поточного рахунку за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії та залишити усю отриману публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго» суму коштів фінансової допомоги у своєму розпорядженні, що призвело до неотримання іншими учасниками оптового ринку електричної енергії України своїх частин від цієї суми коштів згідно з алгоритмом.

Наявність таких намірів у відповідачів є очевидною, оскільки вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність зарахування зустрічних однорідних вимог у спірних правовідносинах і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули настання вказаних вище протиправних наслідків.

Доводи публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про його непричетність до порушення інтересів держави і суспільства, враховуючи, що зарахування зустрічних однорідних вимог було здійснено публічним акціонерним товариством «Азот» в односторонньому порядку, господарський суд відхилив з огляду на те, що публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» було заінтересоване у вчиненні такого правочину, оскільки прагнуло отримати усі надані йому кошти фінансової допомоги у своє розпорядження і тому сприяло вчиненню цього правочину, про що свідчить його бездіяльність після отримання від публічного акціонерного товариства «Азот» заяви №202-09/51 від 03.08.2016 року про зарахування зустрічних однорідних вимог і його правові позиції, викладені у відзиві на позов, які не ґрунтуються на ОСОБА_7 України "Про електроенергетику" і Правилах користування електричною енергією.

Національне антикорупційне бюро України звернулося з позовом про визнання недійсним угоди у формі заяви публічного акціонерного товариства «Азот» про зарахування зустрічних однорідних вимог № 202-09/51 від 03.08.2016 року не для захисту своїх особистих, як юридичної особи, цивільних (господарських) прав та інтересів, а для захисту інтересів держави і суспільства як державний орган, уповноважений на це пунктом 13 статті 17 ОСОБА_7 України «Про національне антикорупційне бюро України», що кореспондується із частиною 2 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є субєктами підприємницької діяльності.

Тож у даному випадку немає необхідності у доведенні Національним антикорупційним бюро України порушення своїх особистих цивільних (господарських) прав та інтересів, але є необхідність у доведенні наявності підстав, передбачених ОСОБА_7 України «Про національне антикорупційне бюро України», для подання такого позову, що розглядається господарським судом.

Національне антикорупційного бюро України у позові наявність підстав для його подання обґрунтовує необхідністю попередження, виявлення, припинення та запобігання вчиненню корупційного правопорушення, ознаки якого позивач вбачив у спірних правовідносинах при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000236 з попередньою правовою кваліфікацією за частиною пятою статті 191 Кримінального кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 1 ОСОБА_7 України «Про Національне антикорупційне бюро України» Національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

Виходячи із покладених частиною першою статті 1 ОСОБА_7 України «Про Національне антикорупційне бюро України» на Національне антикорупційне бюро України завдань, останнє на підставі пункту 13 статті 17 цього ж закону вправі подавати до суду позови про визнання угод недійсними задля попередження, виявлення, припинення та запобігання вчиненню корупційних правопорушень, ознаки яких ним вбачаються у діях чи бездіяльності відповідних осіб, у тому числі і при здійсненні досудового розслідування будь-яких (не тільки корупційних) кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, у даному випадку при здійсненні досудового розслідування у кримінальному проваджені №52016000000000236.

Отже, Національне антикорупційне бюро України є належним позивачем у даній справі.

У Цивільному та у Господарському кодексах України від 16.01.2003 відсутнє визначення терміну «угода», проте цей термін вживається у цих Кодексах як тотожний термінам правочин, договір, контракт, зобовязання тощо, тому у даному спорі вимога позивача про визнання недійсною угоди у формі заяви публічного акціонерного товариства «Азот» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.04.2016 №202-09/93 є тотожною вимозі про визнання недійсним вчиненого публічним акціонерним товариством «Азот» згідно з його заявою №202-09/51 від 03.08.2016 року одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Отож таке формулювання позивачем позовної вимоги, яке він вказав у позовній заяві, також є правильним.

З огляду на приведені вище обставини справи та норми чинного законодавства господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість і законність позову Національного антикорупційного бюро України та про безпідставність доводів відповідачів, приведених ними в обґрунтування заперечень проти позову.

За таких обставин позов підлягає задоволенню з покладенням витрат позивача на сплату судового збору у сумі 1378 грн. на обох відповідачів у дольовому порядку по 689 грн. на кожного.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсною угоду у формі заяви публічного акціонерного товариства «Азот» про зарахування зустрічних однорідних вимог №202-09/51 від 03.08.2016 року.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Азот» (вул. Героїв Холодного Яру, буд. 72, м. Черкаси, Черкаська область, 18014, ідентифікаційний код 00203826) на користь Національного антикорупційного бюро України (вул. Василя Сурикова, буд. 3, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код 39751280) 689 грн. витрат на сплату судового збору.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (вул. Гоголя, 285, м. Черкаси, Черкаська область, 18001, ідентифікаційний код 22800735) на користь Національного антикорупційного бюро України (вул. Василя Сурикова, буд. 3, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код 39751280) 689 грн. витрат на сплату судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення підписано 29.03.2017 року.

Суддя В.М.Грачов