Рішення № 65625342, 29.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2016Справа №910/17740/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконстракшн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КА-Трансбуд"

про стягнення 1 692 722,08 грн.

Суддя Якименко М.М

Представники сторін:

від позивача: Оксютенко О.І. - за довіреністю від 08.12.2015 року;

від відповідача: Ковалець Л.П. - за довіреністю від 17.03.2016 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будконстракшн" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КА-Трансбуд" про стягнення 1 692 722,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо передачі в оренду техніки за Договором оренди техніки №01/03/15 від 01.03.2015 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 182 800,00 грн. - заборгованості за п. 5.4. Договору оренди техніки №01/03/15 від 01.03.2015р. штраф відповідно 5% за кожен день порушення Договору, 109 849,53 грн. - інфляційних втрат, 1 400 073,19 грн. - пені згідно ст. 549 ЦК України, 25 390,83 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 26.10.2016 року.

24.10.2016 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2016 року відкладено розгляд справи на 08.11.2016 року.

В судовому засіданні 08.11.2016 року оголошено перерву до 22.11.2016 року.

В судовому засіданні 22.11.2016 року оголошено перерву до 29.11.2016 року.

24.11.2016 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в судовому засіданні 29.11.2016 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 29.11.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КА-Трансбуд" (далі по тексту - відповідач, орендодавець, ТОВ "КА-Трансбуд") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будконстракшн" (далі по тексту - позивач, орендар, ТОВ "Будконстракшн") укладено Договір оренди техніки №01/03/15 (далі по тексту - Договір), згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування (в оренду) техніку з обслуговуючим персоналом, згідно переліку (Додаток №1 до договору), яка належить орендодавцю на праві власності.

Відповідно до п.3.3. Договору, за користування технікою орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцеві орендну плату на умовах 100% попередньої оплати за весь строк користування технікою. Оплата здійснюється на підставі рахунку орендодавця.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 року. Закінчення дії договору визначається моментом повного та належного виконання зобов'язань сторонами (п.п.6.1.,6.2.).

Згідно з п. 4.4. Договору орендодавець зобов'язаний:

- надати Орендарю Техніку в справному технічному стані, можливому для його використання технічним призначенням (п. 4.4.2. Договору);

- якісно, своєчасно та максимально швидко надавати в оренду техніку згідно затвердженого Переліку (п. 4.4.6. Договору).

Відповідно до п. 5.4. Договору за порушення п.4.4.6. договору та порушення строків усунення недоліків або заміни Техніки Орендодавець сплачує штраф у розмірі 5% від сплаченої суми орендної плати за кожний день порушення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушення п.4.4.6. Договору не передано, а позивачем не прийнято техніку в оренду за умовами Договору, так як відсутні будь-які акти приймання-передачі техніки чи інші документи для підтвердження даного факту, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 182 800,00 грн. - заборгованості за п. 5.4. Договору оренди техніки №01/03/15 від 01.03.2015р. штраф відповідно 5% за кожен день порушення Договору, 109 849,53 грн. - інфляційних втрат, 1 400 073,19 грн. - пені згідно ст. 549 ЦК України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове оплатне користування техніку з обслуговуючим персоналом, що підтверджується підписаним сторонами Актом №ОУ-0000017 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.06.2015 року. Згідно даного акту ТОВ "КА-Трансбуд" надано ТОВ "Будконстракшн" послуги самоскида на загальну суму 2 930 889 грн. 64 коп. (даний факт встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 02.12.2015 року у справі №910/26006/15, яке частково змінено постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 року).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 року у справі №910/26006/15 встановлено, що наявними матеріалами справи, та фактично письмовими поясненнями відповідача за первісним позовом не заперечувався факт отримання відповідачем в оренду від позивача техніки, визначеної умовами спірного договору.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з п. 2.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

В зв'язку з вищевикладеним суд дійшов до висновку, що відповідачем передано, а позивачем прийнято в оренду техніку за Договором оренди техніки №01/03/15 від 01.03.2015 року, так як даний факт встановлено рішеннями суду у господарській справі, що відповідно до ст. 35 ГПК України не потребує доказуванню та має преюдиціальне значення.

Посилання відповідача на укладений між сторонами Договір №1506 від 01.03.2015 року та підписаний Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.03.2015-01.08.2015 за Договором №01/03/15 від 01.03.2015 року не приймається судом в якості належного та допустимого доказу, так як позивачем не надано оригінали зазначених документів.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов до висновку, що відповідачем не порушено зобов'язання за Договором оренди техніки №01/03/15 від 01.03.2015 року в частині передачі техніки в оренду позивачу, в зв'язку з чим не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення штрафу, пені, інфляційних втрат, та як вони є похідними від порушення основного зобов'язання (передача техніки в оренду).

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 28.12.2016 року.