Рішення № 65625140, 21.03.2017, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 р. Справа № 909/192/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., при секретарі судового засідання Кучма І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Агрогаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", вул. Кулібіна, 2А,м .Київ,03062

до відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 АДРЕСА_1,76018

про стягнення заборгованості в сумі 5 385,70 грн

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 ( довіреність №2-447 від 28.12.16)-представник;

від відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (паспорт серія СС№ 410133 від 21.10.97) ОСОБА_3І ( паспорт серія СС № 097090 від 30.07.96)-головний бухгалтер

ВСТАНОВИВ

позивач - ПАТ " Укртрансгаз" в особі філії "Агрогаз" ПАТ "Укртрансгаз", звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача - ФОП ОСОБА_1 5385,70грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.2017року розгляд справи призначено на 28.02.2017року. В судовому засіданні 28.02.2017року оголошено перерву до 21.03.2017року.

Представник позивача заявлений позов підтримує, зазначає, що між сторонами досягнуто усної угоди відповідно до якої позивач оплатив попередній платіж у розмірі 2645грн., проте товар не отримав. Позивач зазначає, що за порушення грошового зобов"язання в порядку ст.611,625 ГПК України відповідачу нараховано 346,50грн. інфляційних втрат та 217,11грн. штрафу у розмірі 7% та 484,04грн. пені.

Представник позивача у судовому засіданні подав суду в порядку ст.22 ГПК України клопотання про долучення доказів до матеріалів справи ( вх. №5024/17 від 21.03.2017року)

Відповідач щодо поданого позову заперечує, зазначає, що кошти були переведені розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", у якому з 14.03.2014року введено тимчасову адміністрацію. У судовому засіданні представник відповідача подав суду в порядку ст. 22 ГПК України клопотання (вх.№5022/17 від 21.03.2017року) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів у тому числі виписку банку від 03.03.2017р. у якій зазначається про час зарахування коштів.

Зазначені клопотання судом оглянуті та долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані сторонами доказами, суд встановив наступне.

Між філією «Агрогаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (відповідач) було досягнуто усну угоду на постачання товару.

Відповідач видав позивачу документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів - рахунок від 28 лютого 2014 р. №1/03 на оплату товару «кістенідтримувач - крючок» в кількості 40 шт. ціною 130,00 грн. за шт. па загальну суму 5200,00 гри.

Відповідно до рахунку №1/03 від 28.02.2014 р. позивач перераховував гроші у сумі 2645,00 гри. відповідачу на р/р 29245910000006 в ЛАГ «БАНК ФОРУМ», зазначений у вищезгаданому рахунку, наступними документами: платіжне доручення № 2034 від 13.03.2014р. на суму 850,00грн; платіжне доручення № 2562 від 26.03.2014р. на суму 895,00грн. ; платіжне доручення № 2618 від 27.03.2014р. на суму 900,00грн

Відповідач товар не поставив, попередню оплату за товар не повернув, що підтверджується актом звірки розрахунків. Відповідно до звірки розрахунків станом на 01 листопада 2014 року за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем на загальну суму 2645,00 гри.

Враховуючи, що відповідач товар не поставив, кошти не повернув, позивач провів нарахування 346,50грн. інфляційних втрат та 217,11грн. штрафу у розмірі 7% та 484,04грн. пені.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач видав позивачу документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів - рахунок від 28 лютого 2014 р. №1/03 на оплату товару «кістенідтримувач - крючок» в кількості 40 шт. ціною 130,00 грн. за шт. па загальну суму 5200,00 гри.

Відповідно до рахунку №1/03 від 28.02.2014 р. позивач перераховував гроші у сумі 2645.00 гри. відповідачу на р/р 29245910000006 в ЛАГ «БАНК ФОРУМ», зазначений у рахунку, наступними документами: платіжне доручення № 2034 від 13.03.2014р. на суму 850,00грн; платіжне доручення № 2562 від 26.03.2014р. на суму 895,00грн.; платіжне доручення № 2618 від 27.03.2014р. на суму 900,00грн

Відповідач товар не поставив, попередню оплату за товар не повернув, позивач посилається на акт звірки розрахунків, відповідно до якого станом на 01 листопада 2014 року за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем на загальну суму 2645,00 грн.

Суд зазначає, що вiдповiдно до приписiв чинного законодавства акт звiрки - є документом, за яким пiдприємства звiряють бухгалтерський облiк операцiй, а наявнiсть чи вiдсутнiсть будь-яких зобовязань сторiн пiдтверджується первинними документами (договором, розрахунками, тощо). Вiдповiдно акт звiрки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу. Первиннi документи повиннi мiстити дату здiйснення господарської операцiї, суму платежу або суму на яку проведено залiк, iншi реквiзити. Саме такi первиннi документи, а не складенi на їх пiдставi акти звiрки взаємних розрахункiв, виступають належними доказами у пiдтвердження проведення тiєї чи iншої господарської операцiї, здiйснення тих чи iнших дiй, виконання цивiльних прав та обовязкiв.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. У розумінні приписів наведеної норми умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця. Законодавство не визначає форму пред'явлення такої вимоги покупця, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову, що і було зроблено.

Як встановлено судом позивач перерахував кошти відповідачу на розрахунковий рахунок в ЛАГ «БАНК ФОРУМ», зазначений у рахунку платіжними дорученнями від 13.03.2014р. , від 26.03.2014р. від 27.03.2014р..

13.03.2014 постановою Правління НБУ № 135 Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" віднесено до категорії неплатоспроможних, у зв'язку з чим 14.03.2014року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 14 про початок виведення Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 14.03.2014.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 13.06.2014 № 355 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Форум" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.06.2014 № 49 про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" з відчуженням у процесі ліквідації всіх або частини його активів і зобов'язань на користь приймаючого банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум".

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: (http://www.fg.gov.ua) та в розумінні ст. 35 ГПК України є загальновідомою та загальнодоступною.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку, як юридичної особи, відповідно до законодавства. Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до ч. 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Пунктом 5 ч.6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Юридичні особи, які мають документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань, є кредиторами банку у визначенні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Задоволення таких вимог кредиторів банку здійснюється у черговості, визначеній статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації і продажу майна банку.

Отже, на час спірних правовідносин банк ПАТ "Форум" перебував у стані тимчасової адміністрації, а потім - в стані ліквідації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відтак, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, передбачені в спеціальному законі.

Таким чином, згідно з положеннями п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час запровадження Тимчасової адміністрації в банку, а саме з 14.03.2014року відповідач не міг розпоряджатися грошовими коштами, які надійшли на його рахунок .

Крім того, відповідно до п. 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 р. № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" під час процедури ліквідації банку суд виходить із вимог статей 601 - 602 ЦК України, статей 92 - 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та врахував, що цим Законом встановлено чіткий порядок задоволення вимог кредиторів, визнаних ліквідатором, який не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора.

Таким чином, ПАТ "Банк Форум" не має права здійснити перерахування грошових коштів відповідачу у спосіб або в іншому порядку, ніж у порядку задоволення вимог кредиторів, що визначений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Водночас, суд зазначає, що встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження та положення щодо порядку задоволення вимог кредиторів банку при тимчасовій адміністрації є імперативними і застосовуються навіть за умови подання платіжного документа до введення тимчасової адміністрації, у зв'язку з чим суд не бере до уваги посилання позивача на те, що відповідач повинен виконати свої зобов'язання, оскільки платіжний документ (платіжне доручення № 2034 від 13.03.2014року) були подані до запровадження в ПАТ "Банк Форум"" тимчасової адміністрації.

Врахувавши викладене, суд встановив, що відповідач у справі є кредитором банку, на якого розповсюджується обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та у зв'язку з цим дійшов висновку про неможливість задоволення позовних вимог у даній справі про зобов'язання відповідача повернути передоплату в зазначеній позивачем сумі під час запровадження в банку тимчасової адміністрації.

Водночас застосування позивачем частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення з відповідача заявлених трьох процентів річних та інфляційних втрат є помилковим, позаяк стягнення з відповідача суми попередньої оплати, перерахованої за рахунком , не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні приписів наведеної норми.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 7% штрафу, керуючись ст. 231 ГК України.

У частині 4 статті 231ГК України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, враховуючи, що між сторонами існував усний договір штрафні санкції не застосовуються.

Крім того, суд зазначає, що законодавчо встановлено, що підприємницька діяльність є ризиковою, тобто дії учасників підприємництва в умовах сформованих ринкових відносин, конкуренції, функціонування всієї системи економічних законів не можуть бути з повною визначеністю розраховані і здійснені.

Рахунок № 1/03 був виставлений для оплати 28.02.2014року. На протязі тривалого часу позивач зволікав з оплатою рахунку, кошти перевів 13.03.2014року, а ризики підприємницької діяльності покладаються на обидві сторони процесу. За таких обставин позивач не довів наявність вини відповідача у даних правовідносинах, отже відсутні підстави для повернення коштів.

Отже, враховуючи, що позивач перевів кошти на рахунок відповідача у банківську установу, яка знаходиться в стані ліквідації, а відповідно до виписки ПАТ "Банк Форум" від 03.03.2017року, кошти знаходяться на рахунку банку і відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідач не може ними розпоряджатись, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст. ст. 11, 258, 262, 267, 509, 526, 599 ,629, 712, 655, 611, 261 Цивільного кодексу України ст.32, 34, 33, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у позові ПАТ " Укртрансгаз" в особі філії "Агрогаз" ПАТ "Укртрансгаз", до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5385,70грн. заборгованості - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.03.17

Суддя Шкіндер П.А.