Рішення № 65624531, 28.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.,

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2016 року позивачка звернулася із зазначеним позовом, на обґрунтування якого зазначила, що 16 грудня 2015 року о 09 год. 50 хв. ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «CHANA BENNI SC7133A», р.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, рухаючись по проспекту Героїв Сталінграда, 17-А в місті Києві, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку і стан дорожнього покриття, щоб мати змогу безпечно керувати ним, порушивши вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, в результаті чого здійснив виїзд на зустрічну смугу руху та зіткнення з транспортними засобами «NISSAN NOTE», Р.Н. НОМЕР_3, що належить ОСОБА_2 та «FIAT DOBLO», р.н. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4 від чого належний позивачці автомобіль отримав пошкодження.

За висновком товарознавця, розмір матеріального збитку склав 91926.10 грн., позивачкою проведено відновлювальний ремонт належного їй автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачка зазнала моральних страждань.

Враховуючи викладене, позивачка просила стягнути на свою користь із відповідача 91 926.10 грн. - завданої матеріальної шкоди, 50 000 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди та судові витрати, справу розглянути за її відсутність. (а.с.1-8, 70)

Відповідач та його представник заперечень проти позову не зазначили. (а.с. 49, 59)

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 91 926 грн., 10 000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди та судовий збір у розмірі 2 297,27 грн., в іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. (а.с.72-74)

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19 грудня 2016 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - Алієва Гідаята Закір-Огли про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року залишено без задоволення. (а.с.106-107)

В апеляційній скарзі відповідач посилався на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в позові. На обґрунтування скарги зазначив, що суд не врахував обставин і доказів по справі, які свідчать про недоведеність розміру матеріального збитку та можливість покладення обов'язку відшкодування шкоди на страхову компанію ПАТ «Страхова Компанія Скайд» з якою відповідач укладав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, не обґрунтував висновку в частині відшкодування моральної шкоди і дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову. (а.с.115-122)

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтримав скаргу і просив її задовольнити. Позивачка ОСОБА_2, її представник - ОСОБА_5 заперечували проти скарги і просили її відхилити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Судом встановлено, що 16 грудня 2015 року о 09 год. 50 хв. по проспекту Героїв Сталінграда, 17-А в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «CHANA BENNI SC7133A», р.н. НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_1, належного позивачці автомобіля «NISSANNOTE», р.н. НОМЕР_3 та «FIAT DOBLO», р.н. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4.(а.с. 10, 37)

Винність ОСОБА_1 в тому, що він 16 грудня 2015 року о 09 год. 50 хв. по проспекту Героїв Сталінграда, 17-А в місті Києві керуючи транспортним засобом «CHANA BENNI SC7133A», р.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, рухаючись по проспекту Героїв Сталінграда, 17-А в місті Києві, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку і стан дорожнього покриття, щоб мати змогу безпечно керувати ним, чим порушив вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху та зіткнення з транспортними засобами «NISSAN NOTE», Р.Н. НОМЕР_3, що належить ОСОБА_2 та «FIAT DOBLO», р.н. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4 підтверджується матеріалами справи, постановою Оболонського районного суду міста Києва від 02 лютого 2016 року та сторонами не оспорюється. (а.с.10, 37-40)

Належний позивачці автомобіль зазнав значних пошкоджень. (а.с.35)

За висновком товарознавця ФОП «ОСОБА_6.» від 01 лютого 2016 року № 1368/15, розмір матеріального збитку завданого власнику автомобіля «NISSANNOTE», р.н. НОМЕР_3, що належить ОСОБА_2, на час проведення дослідження склав 91 926.10 грн. При цьому втрата товарної вартості пошкодженого автомобіля визначена такою, що дорівнює нулю. (а.с.11-34)

Судом першої інстанції було забезпечено право відповідача ОСОБА_1 та його представника взяти участь у судовому засіданні, надати, у т.ч. письмово по пошті на адресу суду, власні докази та заперечення проти заявлених позивачкою вимог, зокрема щодо розміру матеріальної шкоди, проте таких подано не було. (а.с.45-49, 55-63, 66-71)

Колегія суддів перевірила та відхилила доводи апелянта про часткову відповідальність з покладення такої на страхову компанію в межах ліміту відповідальності за завдану матеріальну шкоду, враховуючи наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166 - 1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року N 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон N 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон N 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону N 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 цього Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22 - 31, 35, 36 Закону N 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).

Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, унаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, у якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий може відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідна правова позиція міститься і в постановах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі 6-2808цс15 та від 14 вересня 2016 року у справі N 6-725цс16, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

Позивачка ОСОБА_2 заявила вимоги про відшкодування матеріальної і моральної шкоди в повному обсязі саме до відповідача ОСОБА_1 і не заявляла таких вимог до страхової компанії.

Враховуючи вищевказані вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову до відповідача ОСОБА_1

Судом встановлено, що внаслідок пошкодження автомобіля позивачка зазнала моральних переживань, необхідність звернення до відповідача і суду за захистом порушених прав примушували її порушити звичайний порядок організації свого життя та докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав, як власника автомобіля і відновлення попереднього стану, тому колегія суддів вбачає наявність причинного зв'язку між винними діями відповідача ОСОБА_1 і наслідками про які зазначала позивачка.

При цьому колегія суддів враховує і відсутність доказів вжиття відповідачем заходів спрямованих на відшкодування завданої ним шкоди або зменшення її розміру.

За наданою до суду довідкою позивачка з 26 січня до 02 лютого 2016 року перебувала на амбулаторному лікуванні, проте до суду не надано доказів, що зазначене в довідці захворювання (ОРВІ та о. бронхіт) перебувають у причинному зв'язку із вищевказаною дорожньо-транспортної пригодою та внаслідок протиправних дій відповідача.(а.с. 36)

Враховуючи обставини справи і надані позивачкою докази, колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру грошової компенсації спричиненої моральної шкоди з 10 000 грн. до 2 000 грн.

Інші доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і з огляду на вимоги ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не можуть бути визнані підставою для скасування судового рішення, тому підлягають відхиленню.

На підставі ст. 88 ЦПК України, пропорційно до задоволених позовних вимог слід зменшити суму стягуваного із відповідача на користь позивачки судового збору із 2 297.27 грн. до 1470.47 грн.(919.27 грн. в частині майнових вимог + 551.20 грн. (1378 грн. х 0.4) в частині немайнових вимог).

Керуючись ст. 303, п. 3 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309,ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року змінити, зменшити розмір стягуваної із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації спричиненої моральної шкоди з 10 000 грн. до 2 000 (двох тисяч) грн. та судового збору з 2 297.27 грн. до 1470 (одна тисяча чотириста сімдесят) грн. 47 коп.

В іншій частині заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

О.Ф.Мазурик

Л.Д.Махлай

Справа № 22-ц/796/3196/2017

Унікальний номер 756/10295/16-ц

Головуючий у першій інстанції - Камбулов Д.Г.

Доповідач Левенець Б.Б.