Ухвала суду № 65624490, 23.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/1488/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Гладун Х.А.

Категорія: ст. 199 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

секретаря судового засідання Орліченко О.Ю.

за участю прокурора Добривечір М.А.

захисника Назаренка О.І.

підозрюваного ОСОБА_2

перекладача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги прокурора відділу Генеральної прокуратури України Добривечора М.А. та захисника Назаренка О.І., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України Катинського О.Я., погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Добривечором М.А., та продовжено строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, до 27 квітня 2017 року, та одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 480 000,00 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень, що становить 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тбілісі, Грузинської PCP, громадянина Ізраїлю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України.

Відповідно до ухвали, слідчий суддя врахувавши наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі доведеності його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, характер та обставини вчинення злочину, наявність значного суспільного інтересу, дані про особу підозрюваного ОСОБА_2, необхідність виконання ряду слідчих та процесуальних дій, проведення яких потребує значного часу, прийшов до висновку про продовження строку тримання підозрюваного під вартою на 60 діб в межах строку досудового розслідування.

Крім того, врахувавши відсутність тяжких наслідків від вчинення кримінального правопорушення, виключно позитивні дані про особу підозрюваного, його майновий стан та наявність в нього утриманців, слідчий суддя прийшов до висновку про можливість застосування до підозрюваногоОСОБА_2 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді прокурор відділу Генеральної прокуратури України Добривечір М.А. та захисник Назаренко О.І. подали апеляційні скарги.

Так, прокурор Добривечір М.А. в поданій апеляційній скарзі та доповненнях до неї просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2, в межах строку досудового розслідування до 27.04.2017. У разі визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави просить визначити підозрюваному ОСОБА_2 заставу в розмірі 4 800 000 гривень, що становить 3 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що слідчий суддя, прийнявши обґрунтоване рішення про продовження строку тримання під вартою, визначаючи розмір застави, в порушення вимог ст. 177, 178 КПК України, не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, оскільки не співставив існуючі у справі ризики, характер кримінального правопорушення та його наслідки, з реальною можливістю забезпечити цим запобіжним заходом впевненість у тому, що ОСОБА_2 не буде порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки. Додає, що заставу внесено особою, яка на час її внесення перебуває під вартою.

Також в апеляційній скарзі, прокурор зазначає, що у разі пред'явлення беззаперечних доказів причетності підозрюваного до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, з урахуванням тяжкості злочину, останній зможе вибути за межі України. Додає, що позитивні характеристики, враховані слідчим суддею, не можуть бути безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, а посилання слідчого судді на наявність у підозрюваного утриманців, є безпідставними через відсутність відомостей про них.

У підсумку, автор апеляційної скарги вказує на те, що визначений слідчим суддею розмір застави, з урахуванням конкретних обставин справи та даних щодо особи підозрюваного, не зможе достатньою мірою забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник Назаренко О.І. у поданій апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 320 000 гривень та зняти з ОСОБА_2 обов'язок носити електронний засіб контролю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що слідчий суддя Гладун X.А. не мала права виносити дві ухвали про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_2

Також апелянт зазначає про порушення порядку повідомлення підозрюваного ОСОБА_2 про підозру, оскільки останній є громадянином держави Ізраїль, а повідомлення про підозру та його процесуальні права, обов'язки не були перекладені на іврит. Додає, що ОСОБА_2 є глибоко віруючою людиною і його релігія забороняє йому у певні календарні дні носити електронний засіб контролю.

Крім того, захисник зазначає, що слідчим суддею не з'ясовано належним чином дані про особу підозрюваного, а висновки суду щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК не підтверджені доказами.

Одночасно апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування пропуску строку зазначає, що ухвалу слідчого судді отримано 09 березня 2017 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, вивчивши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника та прокурора не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що захисник Назаренко О.І. в судовому засіданні участі не приймав, копію оскаржуваної ухвали отримав 09 березня 2017 року, а з апеляційною скаргою звернувся 13 березня 2017 року, п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді захисником не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні головного слідчого управління Національної поліції України перебувають матеріали кримінального провадження № 12016000000000529, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за підозрою ОСОБА_2 в організації закінченого замаху на умисне вбивство, вчинене на замовлення, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене на замовлення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України.

28.12.2016 року о 15 годині 50 хвилин ОСОБА_2 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

28.12.2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України.

30.12.2016 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва підозрюваному ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 28.02.2017 та його звільнено в залі суду.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14.02.2017 року ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та взято під варту в залі суду.

Старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України Катинський О.Я., за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Добривечором М.А., звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження ОСОБА_2 строку тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року дане клопотання задоволено та продовжено щодо ОСОБА_2 строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, до 27 квітня 2017 року, та одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 480 000,00 гривень.

Під час розгляду клопотання про продовженняОСОБА_2 строку тримання під вартою, слідчий суддяправильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозруОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).

Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням. Такі дані містяться у заяві ОСОБА_9 про готування до вчинення злочину від 08.12.2016 року, протоколах допиту потерпілого ОСОБА_10 від 26.12.2016 року та 29.12.2016 року, протоколах допиту свідка ОСОБА_9 від 09.12.2016 року, 16.12.2016 року та 29.12.2016 року, протоколах допиту свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, протоколах огляду місця події та інших матеріалах кримінального провадження.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_2 до вчинення кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.

Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_2 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Не виявлено таких обставин і колегією суддів, а тому доводи апеляційної скарги захисника в цій частині є недоведеними.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження факти та обставини, на які посилаються слідчий і прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, знищити, сховати або спотворити речі і документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються, проте захисником у судовому засіданні не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин, які свідчать про відсутність ризиків, а тому вимоги апеляційної скарги захисника в цій частині, єнеобгрунтованими.

На думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, обґрунтувавши при цьому причини, з яких не може бути застосовано жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_2 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Твердження захисника про порушення порядку повідомлення ОСОБА_2 про підозру, оскільки вказаний документ не містить перекладу на іврит, не заслуговують на увагу, з урахуванням того, що відповідно до повідомлення про підозру від 28.12.2016 року права та інтереси ОСОБА_2 представляв адвокат Дятлов Є.Ю., а клопотань з приводу здійснення перекладу від захисника та підозрюваного не надходило.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_2 є глибоко віруючою людиною і його релігія забороняє йому у певні календарні дні носити електронний засіб контролю, не є визначеною законом самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання особи під вартою.

Необґрунтованими є і посилання захисника про постановлення слідчим суддею двох ухвал про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_2, оскільки дані твердження не підтверджуються представленими в апеляційний суд матеріалами, як і твердження прокурора про внесення застави особою, яка перебуває під вартою.

Крім того, на переконання колегія суддів, слідчий суддя, визначаючи розмір застави, взяв до уваги відсутність тяжких наслідків, позитивні дані про особу підозрюваного, його майновий стан, обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 слід визначити заставу у розмірі 480 000,00 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень, враховуючи, застава саме в такому розмірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного, а тому підстав вважати його таким, що не зможе достатньою мірою забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, як про це йде мова в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи наведене, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційних скаргах захисника та прокурора, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2017 року, якою задоволеноклопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України Катинського О.Я. та продовжено щодоОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, до 27 квітня 2017 року, та одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 480 000,00 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень, що становить 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, - залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора відділу Генеральної прокуратури України Добривечора М.А. та захисника Назаренка О.І., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

______ ________ _____

МасенкоД.Є. Глиняний В.П. ПаленикІ.Г.