Рішення № 65624433, 08.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів - Прокопчук Н.О., Антоненко Н.О.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

за участю:

представника позивача Лямзєнкова М.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Аркада» на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Аркада» до ОСОБА_2 про розірвання договору, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року ПАТ АКБ «Аркада» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить розірвати договір про іпотечний кредит №53805 від 12.08.2008, укладений між сторонами; стягнути з ОСОБА_2, на користь ПАТ АКБ «Аркада» заборгованість за Договором про іпотечний кредит №53805 від 12.08.2008 в сумі 83 481,19 грн., шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки за Іпотечним договором №53805 від 12.08.2008, посвідченим КМНО Кравченко І.В. та зареєстрований в реєстрі за №5438, укладеним між сторонами та належить ОСОБА_2, на підставі Свідоцтва про право власності, виданого на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської ради (КМДА) від 28.04.2009 №659-С/КІ, визначивши способом реалізації предмета іпотеки вищевказаної квартири, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на даний вид майна на підставі експертної оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом під час виконавчого провадження; виселити з вказаної ОСОБА_2, зі зняттям його з реєстраційного обліку у Святошинському РВ ГУ ДМС України в м. Києві (м. Київ, вул. Г. Юри, 9) та судові витрати покласти на відповідача.

Справа №759/6264/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/14633/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Уляновська О.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В. Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19.09.2016 позовні вимоги задоволено частково. Розірвано договір про іпотечний кредит №53805 від 12.08.2008, укладений між ПАТ АКБ «Аркада» та ОСОБА_2 Стягнуто з ОСОБА_2на користь ПАТ АКБ «Аркада» заборгованість за договором про іпотечний кредит №53805 від 12.08.2008 в сумі 83 481,19 грн.,шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки за іпотечним договором №53805 від 12.08.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.В. та зареєстрований в реєстрі за №5438, укладеним між ПАТ АКБ «Аркада» та ОСОБА_2 та належить ОСОБА_2на підставі Свідоцтва про право власності, виданого на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.04.2009 №659-С/КІ, визначивши способом реалізації предмета іпотеки квартири АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на даний вид майна на підставі експертної оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом під час виконавчого провадження. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ АКБ «Аркада» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 000 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ АКБ «Аркада» просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у виселенні відповідача змінити та позов задовольнити повністю. Посилається на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, без з'ясування всіх обставин справи, дослідження доказів. В обґрунтування своїх доводів вказує, що при ухваленні рішення не було враховано положення ст.ст. 35,39,40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України, у зв'язку з чим безпідставно відмовлено у виселенні відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість за кредитним договором не погашена, а солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена.

З таким висновком суду першої інстанції повністю не може погодитись колегія суддів.

Рішення суду в частині розірвання договору не оскаржується, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції не переглядається.

З матеріалів справи вбачається, що 18.05.2007 між ОСОБА_2 та АКБ «Аркада», був укладений договір №53805 про участь у Фонді фінансування будівництва, відповідно до умов якого відповідач здійснював інвестування в житлове будівництво квартири АДРЕСА_1 (а. с. 6-11).

12.08.2008 між позивачем та відповідачем був укладений договір №53805 про уступку майнових прав, відповідно до п.1 та п.3 якого позивач передав, а відповідач прийняв майнові права на вищевказану квартиру(а.с. 12).

Інвестування в житлове будівництво відповідно до умов договору про участь у ФФБ здійснювалось ОСОБА_2 за рахунок кредитних коштів на підставі укладеного 12.08.2008 між сторонами договору про іпотечний кредит №53805, відповідно до умов якого відповідачу були надані кредитні кошти в сумі 41 488,59 грн. (а. с. 13-19). Згідно умов договору про іпотечний кредит, строк повернення кредитних коштів встановлений до 01.08.2018, зі щоквартальною сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з відсоткової ставки 23,50 % річних в гривні.

З метою забезпечення повернення кредитних коштів 12.08.2008 між АКБ «Аркада» та ОСОБА_2 був укладений Іпотечний договір №53805 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.В. та зареєстрований в реєстрі за №5438 (а. с. 27-32).

Відповідно до п. 1.1. Іпотечного договору іпотекодавець (відповідач) забезпечує вимогу іпотекодержателя (позивача) виконати основне зобов'язання позичальника (відповідача) та можливу неустойку за договором про іпотечний кредит. Пункт 2.1. Іпотечного договору визначає, що зміст основного зобов'язання відповідача полягає у задоволенні в повному обсязі вимог позивача, які визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи: повернення суми кредиту, сплату процентів за користування кредитом, сплату пені і процентів за прострочку виконання зобов'язань, а також відшкодування інших витрат позивача, що виникнуть внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за Договором про іпотечний кредит. Згідно з умовами п. 3.1. іпотечного договору відповідач передав в іпотеку позивачу майнові права на квартиру, будівництво якої не завершено, та саму квартиру, що буде збудована. Майнові права на квартиру належать відповідачу згідно Договору №53805 про уступку майнових прав від 12.08.2008.

На підставі наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської ради (КМДА) від 28.04.2009 за №659-С/КІ ОСОБА_2було видане свідоцтво про право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 45). Заборона відчуження на вказану квартиру зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 19.11.2008 за №8205650 (а. с. 34, 35).

Відповідно до умов абзацу 2 п. 2.1. договору про іпотечний кредит. відповідач зобов'язується повернути суму кредиту та сплатити проценти за користуванням кредитними коштами позивачу. Графік повернення кредитних коштів затверджено сторонами в додатковому договорі №1 до договору про іпотечний кредит (а. с. 20).

Всупереч вимогам діючого законодавства відповідач умови договору про іпотечний кредит не виконує, кредит не повертає та проценти за користування кредитом не сплачує, а тому станом на 18.04.2016 у ОСОБА_2 виникла заборгованість перед ПАТ АКБ «Аркада» за договором про іпотечний кредит, яка становить 83 481,19 грн., з якої: загальна заборгованість за кредитом 18 560,58 грн.; заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами за період з 29.04.2014 по 17.04.2016 в розмірі 8 605,14 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 15.11.2013 по 17.04.2016 становить 53 846,78 грн. та штраф за несвоєчасне погашення кредиту за період з 15.08.2014 по 17.04.2016 становить 2 468,69 грн. (а. с. 21-26).

Позивачем направлялись на адресу відповідача претензії за вих. №2038/4/1 від 17.08.2015, вих. №2580/4/1 від 26.10.2015, вих. №353/4/1 від 11.02.2016 р., з вимогою у добровільному порядку сплатити заборгованість за кредитом та на підставі ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» звільнити квартиру протягом одного місяця (а. с. 36-44), однак остання виконана не була.

Враховуючи вищевикладене позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

За змістом частини першої статті 575 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку».

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно достатті 39 Закону України «Про іпотеку».

Так, згідно із частинами першою, другоюстатті 39 цього Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбаченихзаконом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя статті 109 ЖК Української РСР регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина другастатті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадяниномза рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК Української РСР.

Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються з жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Матеріали справи свідчать, що предметом іпотечного договору є однокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка була придбана відповідачем за рахунок кредитних коштів (інвестування в житлове будівництво).

Враховуючи вищевикладене,в іпотеку передано квартиру, яка була придбана за рахунок отриманих кредитних коштів, а тому ОСОБА_2 підлягає виселенню з останньої.

Суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов невірного висновку про відмову в задоволенні даної частини позовних вимог.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п. 3 Правил реєстрації місця проживання реєстрація та зняття з реєстрації місця проживання здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради або сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено).

Таким чином, реєстраційні дії на даний час здійснюють не органи міграційної служби як було раніше, а органи місцевого самоврядування.

Крім того, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що відповідач у спірній квартирі не зареєстрований та проживає в іншому помешканні.

За наведеного, колегія суддів вважає, висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволені позовних вимог про зняття відповідача з реєстраційного обліку у Святошинському РВ ГУ ДМС України в м. Києві правильними.

Отже, вимоги апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладенета вимоги ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виселення, з ухваленням нового про виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Аркада» задовольнити частково.

Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виселення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Аркада» до ОСОБА_2 про виселення задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1.

В іншій частині заочне рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Н.О.Антоненко