Ухвала суду № 65624395, 21.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 року м. Київ К/800/28527/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Борисенко І.В.

Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Ігнатенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року

та постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року

по справі № 807/1400/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Латуж»

до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Латуж» звернулось до суду з позовною заявою до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000152201, №00000172201 та №0007121703 від 19.02.2015 року та №0000412201, №0000432201 від 15.05.2015 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року, у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.02.2015 року працівниками податкового органу було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Латуж» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року та валютного законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, про що було складено акт №269/22-00/22103657.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. «б» п. 176.2 ст. 176, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, пп.135.5.4 п. 135.1 ст. 135, п. 138.2, п. 138.6 ст. 138, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 292.3 ст. 292 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки відповідачем 19.02.2015 року було прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000152201, яким податок на прибуток збільшено на суму 3349598,00 грн. за основним платежем та на суму 802899,50 грн. штрафних санкцій, №00000172201, яким збільшено податок на додану вартість на суму 1446433,00 грн. за основним платежем та на суму 631608,25 грн. штрафних санкцій, №0007121703, яким податок на доходи фізичних осіб збільшено на суму 1891,92 грн. за основним платежем та на 1724,52 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Латуж» звернулося зі скаргою до ГУ ДФС України в Закарпатській області, в якій просило скасувати вказані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням ГУ ДФС у Закарпатській області про результати розгляду скарги №737/40/07-16-10-04-44 від 28.04.2015 року частково скасовані податкові повідомлення-рішення №0000152201 та №0000172201 від 19.02.2015 року, в решті скарга була залишена без задоволення.

На підставі даного рішення Мукачівською ДПІ ГУ ДФС 15.05.2015 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000412201, яким збільшено податок на прибуток на суму 3211598,00 грн. за основним платежем та на 802899,50 грн. за штрафними санкціями, №0000432201, яким збільшено податок на додану вартість на суму 1446433,00 грн. за основним платежем та на 361608,25 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов'язаних з таким кредитором, та осіб, що перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах протягом останніх трьох років з моменту прощення; ґ) заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб). Така заборгованість визнається безнадійною у разі, якщо відповідні заходи, передбачені законодавством України, які вживав кредитор, не призвели до її стягнення; д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією; е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; є) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно п. 135. 1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Підпунктом 135.5.4 п.135.5 ст. 135 ПК України встановлено, що до складу інших доходів включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

В ході перевірки позивачем було отримано запити Мукачівської ОДПІ від 27.01.2015 року та 29.01.2015 року, відповідно до яких податковий орган просив надати інформацію стосовно виникнення та наявності простроченої кредиторської заборгованості по господарським взаємовідносинах з ОП «Ужгородський коньячний завод» за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року.

На запит відповідача позивачем було повідомлено, що станом на 01.01.2011 року прострочена кредиторська заборгованість по взаємовідносинах з ОП «Ужгородський коньячний завод» в сумі 2251338,26 грн. в податковому обліку не значиться, та в зазначений період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року не виникала.

Судами встановлено, що вищевказана заборгованість в сумі 2251338,26 грн. виникла на підставі договору купівлі-продажу коньячної продукції №1 від 02.01.2005 року, укладеного між ОП «Ужгородський коньячний завод» та ТОВ «Латуж». Розмір заборгованості підтверджується ТТН та іншими первинними документами. Заборгованість в такому розмірі утворилася станом на серпень 2006 року.

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Дотримання податкового законодавства позивачем за період з 01.01.2006 року по 01.10.2011 року не є предметом перевірки Мукачівської ОДПІ.

Наявність в матеріалах перевірки акту звірки у 2010 році взаємних розрахунків між позивачем та ОП «Ужгородський коньячний завод» не може свідчити про продовження строку позовної давності, оскільки згідно ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Пунктом 4.1.1 Постанови ВГС України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Доданими до матеріалів справи копіями ТТН підтверджується виникнення заборгованості станом на 31.08.2006 року, тобто, строк позовної давності за цими правовідносинами закінчився 31.08.2009 року.

Таким чином, спростовуються доводи відповідача про наявність в податковому обліку заборгованості ТОВ «Латуж» перед ОП «Ужгородський коньячний завод» станом на 01.10.2013 року та пов'язаних з цим наслідків, визначених п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України.

Крім того, даний період не був охоплений перевіркою Мукачівської ОДПІ, норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, на той момент не діяли.

Також, згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пункту 138.11 цієї статі, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5; підпунктів 138.10.5; 138.10.6 пункту 138.10, пункт 138.11, 138.12 цієї статті, пункт 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, згідно з положеннями підпунктів 139.1.1 та 139.1 9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, дотримались правових позицій, що висловлені Верховним Судом України в постановах від 21 січня 2011 року (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 14367304) та від 27 березня 2012 року (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 24068062) та надали вірну оцінку обставинам реального здійснення господарських операцій.

Так, на підставі доказів, що містяться у справі: договори, платіжні доручення, банківські виписки, видаткові накладні, акти приймання-передачі, податкові накладні, заявки та ін., оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій зробили юридично правильний висновок про підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що маркетингові послуги, які отримано позивачем, пов'язані з його господарською діяльністю та отриманням доходу, оскільки маркетингові послуги фактично направлені на забезпечення ефективного збуту товарів у торгівельній мережі шляхом популяризації продукції серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що і обумовлює господарський характер цих послуг для позивача.

Також, судами правомірно не прийнято до уваги доводи відповідача стосовно невідповідності даних складського обліку позивача з даними додатків до договорів страхування, оскільки страхуванню підлягає не продукція на складі, а товар, який знаходиться в обороті. Наявність в обороті товару в обсягах більших, ніж вказується в заявках на страхування, підтверджується звітом про рух алкогольних напоїв (коньячних виробів) на ТОВ «Латуж» за формою, визначеною додатком №3 до наказу Міністерства аграрної політики України від 27.05.2004 року за №191, підписаних завідуючим складом, директором позивача та головним бухгалтером. Страхування товару в обороті підтверджується також довідкою ПАТ «Страхова компанія «Поліс-Центр», відповідно до якої вказано, що страхування товару здійснювалось на підставі договорів страхування та належним чином оформлених заявок позивача.

Крім того, суди попередніх інстанцій правомірно не погодилися з висновком відповідача стосовно того, що з висновком відповідача відносно того, що транспортний засіб використовувався у власних цілях окремого працівника, оскільки таке використання припадало на вихідні дні, а в деяких подорожніх листах не конкретизовано маршрут руху та показників спідометра, оскільки Законом України від 05.07.2011 року № 3565-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» у текстах законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» та «Про міліцію» вилучено посилання на дорожні листи. Тобто, підприємства, які експлуатують транспортні засоби, мають право не виписувати водіям дорожні листи. Крім того, можливість використання транспортного засобу у цілях підприємства у вихідні дні підтверджується наказом директора ТОВ «Латуж» №4 від 01.04.2013 року, відповідно до якого для конкретного працівника встановлений ненормований робочий тиждень та можливість використовувати транспортний засіб при виробничій необхідності у вихідні дні. Дані обставини підтверджені матеріалами справи.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року та постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року по справі № 807/1400/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписБорисенко І.В. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 24.03.2017 р.