Ухвала суду № 65624253, 28.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року Справа № 876/8466/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 року у справі № 813/1572/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

11.05.2016 року ОСОБА_1 звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в якому просить визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7 га в урочищі «Біля Сяньківого Дуба» із земель запасу Роздільської селищної ради за межами населеного пункту та зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути та вирішити у встановленому законом порядку заяву ОСОБА_1 про погодження у встановленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за адресою Львівська область, Миколаївський район, Роздільська селищна рада, урочище «Біля Сяньківого Дуба», кадастровий номер 4623055400:02:000:0009.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач безпідставно відмовив йому у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Зазначає, що вказані в оскаржуваному рішенні підстави для відмови позивачу у виділенні земельної ділянки не передбачені положеннями ст. 1861 Земельного кодексу України. Вказана стаття передбачає можливість звернення осіб до уповноваженого органу для безоплатного отримання у власність земельної ділянки для відповідних цілей. При цьому, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 року позов задоволено, а саме визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, викладене у формі листа № Д-1942/0-1098/6-16 від 25.02.16р. та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути та вирішити у встановленому законодавством порядку заяву ОСОБА_1 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за адресою: Львівська область, Миколаївський район, Роздільська селищна рада, урочище «Біля Сяньківого Дуба», кадастровий номер 4623055400:02:000:0009.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.

У апеляційній скарзі апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки відомостям, які відображені на Публічній кадастровій карті, яка знаходиться у вільному доступі, а саме у мережі Інтернет. На Публічній кадастровій карті наявне графічне зображення земельної ділянки пропонованої до відведення позивачем, де також відображено, що через дану земельну ділянку проходить річка Колодниця.

Також зазначає, що до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Львівській області не входить погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки оскільки згідно ст. 186-1 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обовязкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обовязковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 року у справі № 813/1572/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що Розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації № 386 від 23.07.2012р. ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га в урочищі «Біля Сяньківого Дуба» із земель запасу Роздільської селищної ради за межами населеного пункту, з метою безоплатної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства.

На підставі договору № 2 від 10.10.2012р. ФОП ОСОБА_2 для позивача виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7 га у власність для ведення особистого селянського господарства за адресою - Львівська область, Миколаївський район, Роздільська селищна рада, урочище «Біля Сяньківого Дуба».

Згідно з висновком № 162/14 від 15.04.2014р. вказаний проект землеустрою погоджений Управлінням Держземагенства у Миколаївському районі Львівської області. Відповідно до цього висновку обмеження у використанні та сервітути на вказану земельну ділянку не встановлювались, такий проект землеустрою не підлягає обов'язковій державній землевпорядній експертизі.

16.02.2016р. ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру Львівській області з заявою, в якій просив затвердити йому проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7 га в урочищі «Біля Сяньківого Дуба» із земель запасу Роздільської селищної ради за межами населеного пункту.

До проекту позивачем долучено, зокрема: пояснювальну записку; розпорядження Миколаївської РДА № 386 від 23.07.12р.; план відведення земельної ділянки; експлікацію земельної ділянки; висновок Управлінням Держземагенства у Миколаївському районі Львівської області; збірний кадастровий план земельної ділянки; довідку з державної статистичної звітності; план території земельної ділянки; акт встановлення і узгодження меж земельної ділянки №03 від 06.05.2013р.; кадастровий план земельної ділянки; каталог координат кутів зовнішніх меж землекористування; акт прийому-передачі межових знаків/план виносу меж земельної ділянки та інші документи.

За результатами розгляду вказаної заяви позивача, ГУ Держгеокадастру у Львівській області прийнято рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою, яке оформлено листом № Д-1942/0-1098/6-16 від 25.02.2016р.

Підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою було те, що відповідно до схеми розташування, земельна ділянка відводиться за рахунок земель в/о «Сірка» (згідно умовних позначень). Крім цього відповідачем вказано, що відповідність наведеної на картографічних матеріалах прибережної смуги річки Колодниця вимогам чинного законодавства, позивачу необхідно засвідчити в органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Не погодившись з такими діями ГУ Держгеокадастру у Львівській області позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена відповідачем підстава для відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, зокрема те, що спірна земельна ділянка відводиться позивачу за рахунок земель в/о «Сірка», є необґрунтованою. На вимогу суду відповідачем не надано жодних доказів того, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, дійсно належить вказаному підприємству чи перебуває у його користуванні. Згідно з планом відведення земельної ділянки, який погоджений начальником Держземагенства у Миколаївському районі Львівської області, а також за даними збірного кадастрового плану земельної ділянки, підприємство «Сірка» не вказане як суміжний землекористувач спірної земельної ділянки.

Крім цього, суд першої інстанції вважав необґрунтованим посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на відсутність погодження проекту землеустрою з органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, так як з наявного у складі проекту землеустрою акту встановлення і узгодження меж земельної ділянки від 06.05.2013р. судом встановлено, що межа земельної ділянки, на яку претендує позивач, від точки Б до точки В проходить по умовній лінії (25 метрів від краю річки), як водоохоронна зона річки Колодниця. Такий акт погоджений посадовою особою Жидачівського управління водного господарства Львівського обласного управління водного господарства, як представником повноважного державного органу у сфері розвитку водного господарства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з положення ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань, свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи ( ч.1 ст.79 КАС України ).

Пунктом 2 ч.1 ст.9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України.

Позивачем у даній адміністративній справі оскаржується прийняте відповідачем рішення за результатами розгляду проекту землеустрою.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 статті 122 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів належить передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно ст. 1861 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Оригінал проекту землеустрою подається розробником до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує політику у сфері земельних відносин за місцем розташування земельної ділянки. Такий орган зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Таким чином враховуючи вищенаведене, колегія апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що зазначена відповідачем підстава для відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, зокрема те, що спірна земельна ділянка відводиться позивачу за рахунок земель в/о «Сірка», є необґрунтованою.

Крім того у матеріалах справи відсутні докази того, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, дійсно належить вказаному підприємству чи перебуває у його користуванні. Згідно з планом відведення земельної ділянки, який погоджений начальником Держземагенства у Миколаївському районі Львівської області, а також за даними збірного кадастрового плану земельної ділянки, підприємство «Сірка» не вказане як суміжний землекористувач спірної земельної ділянки.

Також проаналізувавши колегією апеляційного суду матеріалів справи, а саме з наявного у складі проекту землеустрою акту встановлення і узгодження меж земельної ділянки від 06.05.2013 р. було встановлено, що межа земельної ділянки, на яку претендує позивач, від точки Б до точки В проходить по умовній лінії (25 метрів від краю річки), як водоохоронна зона річки Колодниця. Такий акт погоджений посадовою особою Жидачівського управління водного господарства Львівського обласного управління водного господарства, як представником повноважного державного органу у сфері розвитку водного господарства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суду вважає, що даний адміністративний позов є підставним, обґрунтованим і підлягає до задоволення.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 року у справі № 813/1572/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.П. Сеник

Судді : Р.Б. Хобор

ОСОБА_4

Повний текст рішення виготовлено 28.03.2017 року.