Ухвала суду № 65624181, 29.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року м. Київ К/800/16380/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.03.2016

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016

у справі № 806/208/16

за позовом Коростенського комунального підприємства «Водоканал» (далі - позивач, Коростенське КП «Водоканал»)

до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України),

треті особи: Головне управління ДФС у Житомирській області (далі - третя особа-1, ГУ ДФС у Житомирській області)

та Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - третя особа-2, Коростенська ОДПІ)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Коростенське КП «Водоканал» звернулось у лютому 2016 року до суду з адміністративним позовом до ДФС України про визнати протиправною бездіяльність та зобов'язання зарахувати у системі електронного адміністрування податку на додану вартість кошти в сумі 838 619,71 гривень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу від позивача не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Треті особи заяву про приєднання до касаційної скарги відповідача або заперечень на касаційну скаргу не надали.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Коростенське КП «Водоканал» є платником податку на додану вартість, якому у системі електронного адміністрування податку на додану вартість відкрито рахунок № 37515000002108.

Згідно договору про організацію взаєморозрахунків від 01.12.2015 позивачу в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375, була виділена 724 221,71 гривня субвенції з державного бюджету місцевому бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - Комунальні послуги).

Так, платіжним дорученням від 10.12.2015 № 3 позивачем кошти виділені за вказаним договором було перераховано до загального фонду державного бюджету для погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Водночас, аналогічно наведеному, договором про організацію взаєморозрахунків від 22.12.2015 позивачу виділено 114 398,00 гривень субвенції з державного бюджету місцевому бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на Комунальні послуги.

В подальшому, відповідно до платіжного доручення від 28.12.2015 № 5 виділені за вказаним договором кошти було перераховано до загального фонду державного бюджету для погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Таким чином, судами встановлено, що виділені позивачу в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375, кошти на загальну суму 838 619,71 гривень (724 221,71 гривня + 114 398,00 гривень) в грудні 2015 року було перераховані до загального фонду державного бюджету для погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Спірні правовідносини між сторонами, зокрема, алгоритм дій контролюючого органу та механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, врегульовано положеннями ст. 200-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1177) (далі - Порядок).

За змістом статті 200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу.

У розумінні приписів п. 9 Порядку у разі проведення органами Казначейства розрахунків платника податку з погашення заборгованості з різниці в тарифах на Комунальні послуги за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до закону про Державний бюджет України в рахунок погашення заборгованості з податку, в поповнення електронного рахунка враховується в межах проведених розрахунків з податку сума зменшення залишку узгоджених податкових зобов'язань такого платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, за коригуючими реєстрами.

Інформація про проведення таких розрахунків з податку надається Казначейством до ДФС у розрізі платників податку не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати проведення таких розрахунків.

В ході розгляду справи судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що листом від 18.12.2015 Державна казначейська служба України повідомила ДФС України про зарахування позивачу 17.12.2015 суми 724 221,71 гривня з податку на додану вартість в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375.

Аналогічно, листом від 29.12.2015 Державна казначейська служба повідомила ДФС України про зарахування позивачу 28.12.2015 суми 114 398,00 гривень з податку на додану вартість в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375.

Судами вірно зауважено, що в силу положень п. 9 Порядку, на підставі зазначеної інформації про проведення розрахунків, отриманої від органу державного казначейства, ДФС України повинна сформувати та не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати отримання такої інформації надіслати органу державного казначейства коригуючі реєстри у межах залишку узгоджених податкових зобов'язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, але не більше суми проведених розрахунків, однак, всупереч наведеного даний обов'язок відносно підприємства відповідачем не виконано.

Колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо безпідставності тверджень відповідача, що такі коригуючі реєстри ДФС України були передані в рамках інформаційної системи (засобами електронного зв'язку), оскільки в наданих листах від 18.01.2016 та від 25.01.2016 не міститься жодної інформації щодо переліку платників, в тому числі позивача, відносно яких направлялися певні коригуючі реєстри.

Водночас, листом від 21.01.2016 Державна казначейська служба України, копія якого наявна у матеріалах справи, спростовує передачу відповідачем інформації щодо обробки коригуючих реєстрів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів щодо виконання останнім положень податкового законодавства в частині направлення ним протягом наступного робочого дня з дати отримання інформації від Державної казначейської служби (відповідно 18.12.2015 та 29.12.2015) коригуючих реєстрів до Державної казначейської служби у межах залишку узгоджених податкових зобов'язань позивача як платника цього податку, що призвело до порушення права позивача на автоматичне збільшення його реєстраційної суми у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог Коростенського КП «Водоканал» та їх задоволення.

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України - відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 року у справі № 806/208/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: Н.Є. Маринчак І.В. Приходько