Ухвала суду № 65624179, 29.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року м. Київ К/800/35963/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Веденяпін О.А., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2016

у справі № 804/9785/15

за позовом публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр» (далі - позивач, ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр»)

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Нікопольська ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» звернулось у серпні 2015 року до суду з адміністративним позовом до Нікопольської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.07.2015 № 0004421501.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач неодноразово звертався до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами.

Так, 10.06.2016 (згідно штампа вхідної кореспонденції) відповідачем подано повторну апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2016 відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем 15.10.2015 (згідно штампа вхідної кореспонденції) було подано первинну апеляційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2015.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2015 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, у зв'язку з несплатою судового збору та надано строк для усунення недоліків до 15.12.2015 включно.

15.12.2015 (згідно штампа вхідної кореспонденції) відповідачем подано клопотання про звільнення Нікопольської ОДПІ від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2016 апеляційну скаргу відповідача повернуто на підставі п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з не усуненням недоліків.

10.06.2016 (згідно штампа вхідної кореспонденції) відповідач повторно подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та просив відстрочити сплату судового збору.

У зв'язку з тим, що апеляційна скарга не відповідала вимогам ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України та пропущенням процесуальних строків на апеляційне оскарження, встановлених ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали, відповідно до якої апелянту запропоновано надати суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження та наданням відповідних доказів, а також на підтвердження сплати судового збору надати суду апеляційної інстанції, надати оригінал квитанції про сплату судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом майнового характеру на суму 5359,20 гривень. При цьому, заявлене апелянтом клопотання про відстрочення сплати судового збору залишено суддею без задоволення.

28.07.2016 відповідач отримав копію ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016 про залишення апеляційної скарги без руху, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, в межах встановленого строку, вимоги ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016 не виконано, клопотання про продовження строку, встановленого судом для усунення недоліків апеляційної скарги, відповідно до ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України, від податкового органу на адресу суду апеляційної інстанції станом на 26.09.2016 не надійшло.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2016 у відкритті апеляційного провадження відмовлено, оскільки документу про сплату судового збору апелянтом не надано, а подане клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 не містить поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження та відповідних доказів на підтвердження таких.

Разом з тим, 30.08.2016 на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про усунення, на думку податкового органу, недоліків апеляційної скарги, однак, в порушення вимог ч. 6 ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України, апелянтом на підтвердження сплати судового збору не додано документу про сплату судового збору або документу в підтвердження звільнення Нікопольської ОДПІ від сплати судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом майнового характеру на суму 5359,20 гривень.

Натомість, вказане клопотання відповідача містить вимогу, відповідно до змісту якої податковий орган повторно звертається до суду апеляційної інстанції з проханням про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», повторно вказуючи, що Нікопольська ОДПІ є бюджетною, неприбутковою організацією, має скрутний матеріальний стан через відсутність на рахунках коштів для сплати судового збору, оскільки немає відповідного фінансування з боку держави, тому що до 01.09.2015 органи Державної фіскальної служби відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла до 01.09.2015) були звільнені від його сплати, у зв'язку з чим бюджетом на 2016 рік кошти на сплату судового збору органам Державної фіскальної служби передбачені не були.

Відповідно до ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Особа, яка вважає свій майновий стан незадовільним, через що в неї існують перешкоди для доступу до правосуддя, має подати до суду відповідне клопотання і документи, які свідчили би про важкий майновий стан (податкова декларація про доходи, довідка про заробітну плату, пенсію, стипендію, тощо).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Виключний перелік заяв та клопотань, за подання яких не справляється судовий збір, визначено положеннями ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» також встановлено перелік категорій осіб, які звільняються від сплати судового збору. Зазначені переліки є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Як вірно зауважено судом апеляційної інстанції, дійсно, статтею 5 Закону України «Про судовий збір» в редакції до 01.09.2015 органи Державної фіскальної служби були звільнені від сплати судового збору, однак, із набранням чинності Законом України № 484-VІІІ від 22.05.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», тобто, з 01.09.2015, статтю 5 Закону України «Про судовий збір» викладено в новій редакції, де відсутні пільги державним органам щодо звільнення від сплати судового збору.

Тобто, відповідальність за сплату судового збору державними органами держава взяла на себе, а відтак, посилання суб'єкта владних повноважень на відсутність фінансування для сплати судового збору є безпідставними.

Водночас, судом вірно наголошено на тому, що положеннями ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору.

Також, є безпідставним та необґрунтованим посилання податкового органу на відсутність фінансування для сплати судового збору, оскільки дана обставина не є встановленою законом підставою для відстрочення сплати судового збору. При цьому, апелянтом не надано суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження наявності обставин щодо відсутності фінансування або обмеженого фінансування або ж несвоєчасного перерахування коштів з державного бюджету бюджетній установі на оплату судового збору, як і не надано доказів звернення відповідача до відповідних органів з проханням про виділення коштів на оплату судового збору у цей період, а також жодних доказів можливості в подальшому сплатити суму судового збору.

Натомість, з огляду на відомості, викладені в інформаційному листі Державної судової адміністрації України від 11.08.2016 № 10-5761/16, Державній фіскальній службі України у 2016 році з державного бюджету було виділено на оплату судового збору кошти у розмірі 711 мільйонів гривень, з яких фактично станом на 31.07.2016 використаними є 8,1 %, що свідчить про невідповідність дійсності зазначених у клопотанні про відстрочення Нікопольської ОДПІ сплати судового збору обставин, а саме щодо відсутності коштів.

У спірних правовідносинах Нікопольська ОДПІ виступає як орган державної влади, тобто як представник держави через якого вона набуває і здійснює свої права та обов'язки, а тому неналежне фінансування державою апелянта Нікопольську ОДПІ, як свого представника у спірних правовідносинах, не можуть вважатись підставою для звільнення від сплати судового збору.

Колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке право мають і бюджетні установи. Водночас, якщо ці бюджетні установи діють, як суб'єкт владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Разом з тим, причини неможливості сплати судового збору за подання апеляційної скарги наведені у клопотанні надісланому на усунення недоліків апеляційної скарги аналогічні тим, що були наведенні у первинному клопотанні, заявленому в апеляційній скарзі, яке було залишено судом апеляційної інстанції без задоволення, про що також було зазначено в ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Положеннями ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржувану в апеляційному порядку постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду ухвалено у відкритому судовому засіданні 07.09.2015.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що копію постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 отримано уповноваженою особою Нікопольської ОДПІ 05.10.2015, та, з урахуванням положень наведених норм, останнім днем строку подання апеляційної скарги було 15.10.2015 включно.

Водночас, апеляційна скарга Нікопольської ОДПІ на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 до суду першої інстанції подана 10.06.2016, про що свідчить реєстраційний штамп вхідної кореспонденції Дніпропетровського окружного адміністративного суду, тобто з восьмимісячним пропуском строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення.

Більш того, як вірно зауважено судом апеляційної інстанції, відповідно до дати, проставленої податковим органом на апеляційній скарзі, апеляційна скарга Нікопольської ОДПІ на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 навіть виготовлена 10.06.2016, тобто, поза межами десятиденного строку, встановленого чинним законодавством України на час подання апеляційної скарги.

Клопотання податкового органу, яке надійшло на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 30.08.2016, про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження містить вимогу, відповідно до змісту якої Нікопольська ОДПІ звертається до суду апеляційної інстанції з проханням поновити строк на подання апеляційної скарги на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2015, зазначаючи, що перша апеляційна скарга останнім була подана із дотриманням строків апеляційного оскарження, в той же час, у податкового органу було відсутнє фінансування на оплату судового збору, тобто, вказуючи ті ж самі причини, які вже були вказані Нікопольською ОДПІ при зверненні з апеляційною скаргою та визнані судом не поважними, про що також було зазначено в ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016.

Колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вказаного клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, з огляду на наступне.

Судом вірно взято до уваги те, що первинна апеляційна скарга була подана Нікопольською ОДПІ в межах строку, встановленого ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного судді від 11.01.2016 про повернення апеляційної скарги Нікопольської ОДПІ на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2015, у зв'язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги, а саме несплатою судового збору, була отримана податковим органом 04.03.2016.

При цьому, будь-яких доказів того, що у апелянта було відсутнє фінансування на оплату судового збору до суду апеляційної інспекції надано не було, як і не надавались докази звернення останнього до відповідних органів з проханням про виділення коштів на оплату судового збору у цей період.

Разом з тим, судом вірно зауважено, що оскаржувана Нікопольською ОДПІ постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 на момент повторної подачі апеляційної скарги набрала законної сили, у зв'язку з чим податковий орган мав навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ним строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

Однак, як вже було зазначено жодних поважних підстав для поновлення пропущеного строку (вісім місяців) апеляційного оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 з наданням відповідних доказів, ніж ті, які вже були вказані відповідачем при зверненні з апеляційною скаргою та визнані суддею не поважними, в клопотанні, яке надійшло на адресу суду апеляційної інстанції 30.08.2016, вказано не було.

Поряд з цим, клопотання про продовження строку, встановленого судом для усунення недоліків апеляційної скарги, відповідно до ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України, від Нікопольської ОДПІ на адресу суду апеляційної інстанції станом на 26.09.2016 не надійшло.

Таким чином, колегія суддів вважає, що, з урахуванням наявності вказаних недоліків апеляційної скарги, відсутності документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги, надання суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 без зазначення поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження та відповідних доказів на підтвердження таких, а також відсутності клопотання про продовження строку, встановленого судом апеляційної інстанції для усунення недоліків апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дана адміністративна справа не може бути розглянута Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом.

З аналізу наведених вище норм та встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який у повній мірі визначив відсутність поважних підстав для поновлення строку на апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, а тому правомірно та обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2016 у справі № 804/9785/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: О.А. Веденяпін І.В. Приходько