Ухвала суду № 65623775, 29.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 р.Справа № 816/1666/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старосуда М.І.

Суддів: Яковенка М.М. , Лях О.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2017р. по справі № 816/1666/16

за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 25000,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2017р. зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, оскільки рішення № 47 позачергової сесії скликання Полтавської міської ради від 30 січня 2015 року «Про місцеві податки і збори», яким встановлено розмір транспортного податку у 2015 році, офіційно оприлюднене 06 лютого 2015 року, а тому обов'язок щодо сплати такого податку виникає не раніше, ніж з 2016 року.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, за ОСОБА_1 в спірний період обліковувався автомобіль марки Toyota Highlander, 2011 року випуску, об'єм двигуна складає 3456 см3, номер кузова (шасі) НОМЕР_1, та який контролюючим органом визначено як об'єкт оподаткування в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на час прийняття податкового повідомлення - рішення).

З цих підстав, контролюючим органом стосовно відповідача винесено податкове повідомлення-рішення від 05 листопада 2015 року № 226-17, яким визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення від 05 листопада 2015 року № 226-17 у судовому порядку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року у справі № 816/4709/16 позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Однак, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року у справі № 816/4709/16 скасовано, прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Зазначена постанова суду набрала законної сили з моменту проголошення, тобто з 26 квітня 2016 року, а тому податкове повідомлення-рішення від 05 листопада 2015 року № 226-17 є чинним.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

А згідно частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, що набрала законної сили, встановлено обґрунтованість та правомірність податкового повідомлення-рішення від 05 листопада 2015 року № 226-17.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідачем станом на дату розгляду та вирішення справи судом податковий борг з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. не сплачено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем рахується податковий борг (транспортний податок з фізичних осіб) в розмірі 25 000 грн., що підтверджується відомостями облікової картки платника податків.

Статтею 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Згідно статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.18 пункту 20.1); приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (підпункт 20.1.29 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.34 пункту 20.1).

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

17 червня 2016 року контролюючим органом сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу № 2043-17, яка вручена платнику 29 червня 2016 року, що підтверджується підписом останнього в повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Відповідно до абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, вказана податкова вимога вважається врученою платнику податків.

Згідно пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем станом на дату розгляду та вирішення справи судом першої інстанції, податковий борг з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. не сплачено,

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги визнаються обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2017р. по справі № 816/1666/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Старосуд М.І.Судді(підпис) (підпис) Яковенко М.М. Лях О.П.