Ухвала суду № 65623762, 29.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 р.Справа № 818/1681/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Зимовець" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2017р. по справі № 818/1681/16 за позовом Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області до Селянського (фермерського) господарства "Зимовець" про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Конотопська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Сумській області (далі - позивач, Конотопська ОДПІ), звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з рахунків селянського (фермерського) господарства "Зимовець" (далі - відповідач, апелянт, СФГ "Зимовець") в обслуговуючих банках та за рахунок готівки, що належить відповідачу, податковий борг на загальну суму 7683,78 грн, мотивуючи тим, що відповідач всупереч вимог п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України порушив строки сплати податків, у зв'язку з чим за ним утворилася вказана заборгованість. (а.с.4-5)

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2017р. задоволено адміністративний позов Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області до Селянського (фермерського) господарства "Зимовець" про стягнення податкового боргу. (а.с.89-91)

Не погодившись із судовим рішенням, СФГ "Зимовець" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2017р. по справі № 818/1681/16 та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити частково. (а.с.95-99)

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, СФГ "Зимовець" зареєстроване юридичною особою та взято на податковий облік. (а.с.8-9)

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач має податковий борг в сумі 7683,78 грн., який складається із заборгованості по сплаті самостійно задекларованих податкових зобов'язань з податку на прибуток та земельного податку, а також податкових повідомлень-рішень, які не оскаржувалися відповідачем.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не сплаченого у встановлений строк у повному обсязі узгоджені суми податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Наявність податкового боргу відповідача в сумі 7683,78 грн., який складається із заборгованості по сплаті самостійно задекларованих податкових зобов'язань з податку на прибуток та земельного податку, а також податкових повідомлень-рішень, які не оскаржувалися відповідачем, підтверджується розрахунком суми податкового боргу (а.с.6-7), витягами з облікової картки платника податків (а.с.35-37), податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства (а.с.10-14а) та з плати за землю (а.с.15-23, 25-33), податковими повідомленнями-рішеннями від 12.12.2014 року №0007901502 та від 12.12.2014 року №0007891502 за платежем - земельний податок з юридичних осіб (а.с.24, 34)

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Колегія суддів додатково звертає увагу, що винесені податковим органом податкові повідомлення-рішення та податкові вимоги відповідачем не оскаржувалися, що свідчить про їх безспірність та узгодженість відповідним сум грошових зобов'язань.

В свою чергу, відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, вважається податковим боргом.

Також, із матеріалів справи вбачається, що суб'єктом владних повноважень, враховуючи наявність у відповідача податкового боргу, було виставлено СФГ "Зимовець" першу податкову вимогу від 05.11.2001 р. № 1/179 на суму 230,00 грн. та другу податкову вимогу від 06.12.2001 р. № 2/467 на суму 230,00 грн. (а.с.38), які були надіслані відповідачу поштою.

Згідно п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

На підставі п.59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Отже, податковим органом було здійснено заходи по стягненню податкового боргу платника податків, передбачені діючим законодавством, однак вони не призвели до погашення в повному обсязі податкового боргу.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із п.20.1.34 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 87.1 ст.87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 ст.95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абз.1 п.95.3 ст.95); орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби (абз.2 п.95.3 ст.95).

Згідно із п.87.9 ст.87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Щодо доводів апелянта про сплату протягом 2014-2016 років земельного податку, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Враховуючи, що у відповідача станом на 2014 рік рахувалися суми непогашеного податкового боргу, сплачені суми по відповідним податковим зобов'язанням зараховувалися контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Також колегія суддів зазначає, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 року по справі №818/1681/16 було задоволено клопотання відповідача та відстрочено Селянському (фермерському) господарству "Зимовець" сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2017р. по справі № 818/1681/16 до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 2 ст. 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При цьому, під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

За змістом статті 1 Закону "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу окремих документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частиною 7 статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним стягнути із відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2017р. по справі № 818/1681/16 в розмірі 1515,80 грн.

Керуючись ст.ст.87, 159, 160, 161, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Зимовець" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2017р. по справі № 818/1681/16 залишити без змін.

Стягнути із Селянського (фермерського) господарства "Зимовець" (код ЄДРПОУ 21118970, 41662, Сумська область, Конотопський район, с.Вільне, вул.Центральна,1) судовий збір у розмірі 1515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П.Судді(підпис) (підпис) Яковенко М.М. Старосуд М.І.