КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 750/29/17 Головуючий у 1-й інстанції: Рахманкулова І.П. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
У Х В А Л А
Іменем України
30 березня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2017 року, ОСОБА_2 звернулась до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Чернігівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України та просила визнати неправомірними дій відповідача з приводу відмови в перерахунку пенсії з включенням до заробітної плати, з якої обчислено її пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу» матеріальної допомоги та індексації заробітної плати; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії, починаючи з 25.11.2008 року з урахуванням матеріальної допомоги та індексації заробітної плати та здійснити відповідні донарахування.
Також позивач заявила вимогу про визнання неправомірними дій Чернігівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України щодо відмови їй здійснити перерахунок пенсії та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 82% суми заробітної плати з урахуванням всіх надбавок і доплат у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» у редакції на дату призначення пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013, починаючи з 01.11.2016 року.
В обґрунтування позову зазначила, що відповідач безпідставно відмовив у зарахуванні до заробітної плати, з якої обчислено її пенсію, матеріальної допомоги та індексації заробітної плати, які мали постійний характер, і з яких сплачено внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що призвело до зменшення розміру пенсії та як наслідок цього - до порушення її пенсійних прав. Також відповідач безпідставно відмовив у проведенні перерахунку пенсії у звязку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» у редакції на дату призначення пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з приводу відмови ОСОБА_2 у проведенні перерахунку її пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» з включенням до розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії сум матеріальної допомоги, винагороди за сумлінну працю та індексації заробітної плати, що зазначені в довідці №163 від 31.10.2016 року, виданій Державною фінансовою інспекцією в Чернігівській області, починаючи з 01.11.2016 року.
Зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України провести з 01.11.2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_2 з розрахунку 82% від сум її заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, включивши до розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії суми матеріальної допомоги, винагороди за сумлінну працю та індексації заробітної плати, що зазначені в довідці №163 від 31.10.2016 року, виданій Державною фінансовою інспекцією в Чернігівській області та виплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого перерахунку.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що позивач перебуває на обліку у відповідача і з 25.11.2008 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 82% суми заробітної плати, з якої сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Під час обчислення пенсії позивачу не враховано матеріальну допомогу та індексацію заробітної плати. 01.11.2016 року позивач звернулася до відповідача з письмовою заявою про перерахунок пенсії з включенням до розрахунку пенсії матеріальної допомоги та індексації заробітної плати, при цьому надала довідку про додаткові види оплати у 2006-2008 роках, видану 31.10.2016 року за №163 Державною фінансовою інспекцією у Чернігівській області.
Також позивач 02.12.2016 року звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям (постанова КМУ від 09.12.2015 № 1013) та надала довідку, видану 02.12.2016 року Державною фінансовою інспекцією в Чернігівській області №192 із зазначенням посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років, надбавки за високі досягнення у праці та премії по відповідній посаді, з якої позивач вийшла на пенсію державного службовця, станом на 01 грудня 2015 року.
Втім, у задоволенні цих вимог позивача було відмовлено, про що відповідач повідомив листами від 11.11.2016року та від 20.12.2016 року.
Причиною відмови є те, що, на думку відповідача, матеріальна допомога та індексація заробітної плати чинним законодавством України не віднесені до складових заробітної плати, з якої обчислюється пенсія державного службовця. Крім того, на даний час редакція ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» не містить положення про можливість перерахунку пенсії державним службовцям.
Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сорін, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Щодо врахування матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить основна і додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною другою статті 33 Закону України «Про державну службу» встановлено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавку за вислугу років на державній службі та інших видів надбавок.
З системного аналізу наведених норм законодавства вбачається висновок, що матеріальна допомога та індексація заробітної плати входять до системи оплати праці державного службовця, що враховується при обчисленні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 20.02.2012 року, яка згідно положень частини першої статті 244-2 КАС України є обов'язковою для застосування усіма судами України та усіма суб'єктами владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, в тому числі й для відповідача.
Додатково слід зазначити, що статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; а формою довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 року № 15-1, матеріальну допомогу на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, а також індексацію заробітної плати включено до інших видів виплат, які враховуються при обчисленні пенсії державного службовця.
Таким чином, у відповідача не було правових підстав для відмови позивачеві у перерахунку пенсії з включенням до заробітку для обчислення її пенсії матеріальної допомоги та індексації заробітної плати, що зазначені у довідці від 31.10.2016 року №163, починаючи з дня звернення з відповідною заявою, тобто з 01.11.2016 року.
Зазначене є підставою для визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання його перерахувати пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу» з включенням до розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії сум матеріальної допомоги та індексації заробітної плати, починаючи з 01.11.2016 року, тобто з дня звернення за проведенням такого перерахунку.
Щодо перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що була чинною на час призначення пенсії позивачу) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Згідно ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції, до внесення змін від 28 грудня 2014 року), у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31 травня 2000 року № 865 (в редакції від 25 березня 2014 року) встановлено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року № 432-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку:
1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;
2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України (для службовців Національного банку України у розмірах, установлених його Правлінням) на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне звання «заслужений», за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; премія, крім премій, зазначених у другому реченні цього абзацу, та інші надбавки враховуються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. Премія до державних, професійних свят та ювілейних дат, виплачена у місяці підвищення заробітної плати, враховується в розмірі 1/12 середнього розміру цієї премії (премій), визначеного за відповідною посадою (посадами), з якої призначено (перераховано) пенсію.
За бажанням осіб, під час перерахунку пенсій виплати, отримані на час призначення (перерахунку) пенсії (крім посадових окладів, надбавок за ранг, вислугу років), визначаються у порядку, передбаченому абзацами першим - п'ятим пункту 1 та пунктом 2 цієї постанови.
Відповідно до п. 5 вказаної постанови (у редакції від 25 березня 2014 року) перерахунок пенсій провадився з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики. У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а у разі його відсутності та перейменування (відсутності) посад довідка видається у порядку, встановленому Міністерством соціальної політики за погодженням з Головним управлінням державної служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 внесено зміни, які застосовуються з 01 грудня 2015 року, а саме виключено пункт 4, та пункт 5 викладено в новій редакції: «Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».
Таким чином, постановою «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії не було визначено порядку перерахунку пенсії державного службовця.
Згідно із ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що діяла до 01 травня 2016 року) умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України не визначено іншого порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям.
З аналізу наведених норм вбачається, що законодавством, чинним станом до внесення змін від 28 грудня 2014 року було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку.
В подальшому, законодавство, що регулює зазначені правовідносини, змінилось та не регламентує ані права особи на перерахунок її пенсії у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати, ані порядок і умови здійснення такого перерахунку.
Статтею 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що діяла до 28 грудня 2014 року) було передбачено можливість перерахунку пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям і п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 передбачались умови такого перерахунку, але на момент збільшення розміру заробітної плати працюючого державного службовця за посадою, з якої позивач вийшла на пенсію, законодавство змінилось, ст. 37-1 Закону України «Про державну службу»було викладено в іншій редакції, яка не закріплює такого механізму підвищення пенсії і жодною постановою Кабінету Міністрів України також не визначено ані порядку (механізму) перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати, ані умов його здійснення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено можливості чи механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.
Крім того, у відповідності до ст. 90 Закону України «Про державну службу», який набрав чинності з 01 травня 2016 року та діяв на момент звернення позивача до відповідача за перерахунком, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно доЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким не передбачено перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючого державного службовця за відповідною посадою. При цьому, підстави для перерахунку пенсії визначені ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З заявою про перерахунок пенсії позивач звернулася до відповідача 01 листопада 2016 року під час дії Закону України «Про державну службу», який набрав чинності з 01 травня 2016 року.
На підставі вище зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії були відсутні правові підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013, а у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивачу не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку вона отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням права на соціальний захист.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються і на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Великода проти України» від 03 червня 2014 року, Суд зазначає, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» і постанови Кабінету Міністрів України № 865 у редакціях, чинних на момент призначення пенсії позивачу, з огляду на зміни законодавства України.
Відтак, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним, а тому підстав для її задоволення немає.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України, ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає, як така, що постановлена за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в справах, розгляд яких передбачено п. 2 ч. 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2, 159, 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2017 року - без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Твердохліб В.А.
Бужак Н.П.
Судове рішення № 65623279, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 30.03.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 750/29/17. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: