Постанова № 65623176, 29.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9518/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаль М.І.

при секретарі: Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року по справі за її позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Український фінансовий світ» про визнання протиправним та скасування рішення про визнання нікчемним договору банківського вкладу та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про: визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 44827 від 04.07.2014, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «Український фінансовий світ»; зобов'язання Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Український фінансовий світ»; зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу про скасування незаконної, на її думку, постанови суду першої інстанції та просить постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги. При цьому апелянтка посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 04.07.2014 року між позивачкою та ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" укладено договір № 44827 банківського вкладу (депозиту) "ВИГІДНИЙ АЛЬЯНС" (а.с. 17). Згідно із умовами зазначеного договору, банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 190000,00 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 04.10.2014 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування. Для обліку вкладу банк відкриває на ім'я вкладника вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1. Квитанцією від 10.07.2014 року № TR.59124.1936.373 підтверджується факт внесення коштів за договором на рахунок позивачки (а.с. 20). На підставі постанови Правління НБУ від 14.08.2014 року № 491 «Про віднесення ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14.08.2014 року № 69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Український фінансовий світ», згідно з яким з 15.08.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено - уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» Гончарова С.І. (далі - ПАТ «КБ «УФС»).

10.11.2014 року Правлінням НБУ було прийнято постанову № 717 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «УФС».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13.11.2014 року №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «УФС» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13.11.2014 року та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» строком на 1 рік з 13.11.2014 по 12.11.2015 року.

В подальшому, Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І. від 18.11.2014 року №6 визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, який додається до цього наказу, зокрема, транзакції та правочини (договори), укладені між позивачкою та Банком. Листом № 001/993 від 16.12.2014 "Про визнання правочинів нікчемними" Уповноважена особа Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український Фінансовий світ" Гончаров С.І. повідомив позивачку про те, що правочини, в тому числі договір банківського вкладу № 44827 від 04.07.2014, операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 Цивільного кодексу України.

У зв'язку із чим позивачку не було включено до переліку та реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО. Вказані обставини стали підставою звернення позивачки до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що кошти на рахунок позивачки надійшли внаслідок "розбивки" великого вкладу іншого клієнта з метою створення штучного зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відшкодування коштів за рахунок держави, а, отже, вказаний договір містить ознаки нікчемності. До того ж, суд першої інстанції, приймаючи вказане рішення зазначив, що внесення грошових коштів на депозитний рахунок позивачки відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, а саме в здійснення вказаної операції в післяопераційний час.

В апеляційній скарзі позивачка не погоджуються з вказаним висновком суду першої інстанції. До того ж, вказує, що договір, укладений між нею та ПАТ «КБ «УФС» не підпадає під ознаки нікчемності, а тому вона має бути включена до переліку вкладників на відшкодування гарантованої суми коштів за рахунок Фонду.

Вирішуючи питання щодо правомірності таких дій, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 228 Цивільного кодексу України, за якими правочини (в тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (в тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

При цьому, Уповноважена особа Фонду стверджує, що правочин був вчинений виключно з метою штучного створення обов'язку Фонду гарантування щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд здійснюватиме за рахунок державних коштів.

На спростування цього, колегія суддів зазначає, що згідно із статтею 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований статтею 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якої уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

З метою забезпечення прав Фонду, уповноважена особа забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними ( ч. 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Підстави визнання правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку нікчемними визначені частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Загальне поняття нікчемності правочинів наведено в статті 228 Цивільного кодексу України, за змістом частини першої якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Викладене означає, що уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

Разом з тим, за змістом наведених норм, дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Тобто, саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Таким чином, за обставин відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення суб'єкта владних повноваження не є обґрунтованим.

До того ж, згідно з ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У ч. 1 та 2 ст. 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Крім того, посилання відповідача на постанови Національного банку України від 15.07.2014 року № 410/БТ « Про віднесення ПАТ «КБ «УФС» до категорії проблемних» та від 14.08.2014 року №491 «Про віднесення ПАТ «КБ «УФС» до категорії неплатоспроможних» є безпідставним, оскільки такі рішення НБУ є банківською таємницею ( ч. 3 ст. 75 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), а тому позивачка не могла і не повинна була знати про їх зміст.

Факт внесення готівки за договором банківського вкладу № 44827 від 04.07.2014 року підтверджується квитанцією TR.59124.1936.373 від 10.07.2014 року, отже зарахування коштів за договором відбулось за п'ять днів до визнання банку проблемним та майже за місяць - до його неплатоспроможності.

Апелянтка не погоджується із висновком відповідача щодо на внесення грошових коштів на її депозитний рахунок, як такого, що відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, а саме здійснення вказаної операції в післяопераційний час. Колегія суддів погоджується з позицією позивачки з огляду на наступне.

Так, відповідно до положень статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", операційний час - частина операційного дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Статтею 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Таким чином, саме після надходження коштів від клієнта Банк повинен здійснити дії по проведенню коштів протягом того ж дня, а в разі закінчення операційної години на наступний робочий день.

Відповідно до довідки про рух коштів по рахунках клієнтів ПАТ "КБ "УФС", спочатку було сформовано документ на внесення грошових коштів на депозитний рахунок 06.07.2014 (неділя), а кошти зайшли через 4 дні, а саме, 10.07.2014 року, після створення даної операції, що в свою чергу свідчить про те, що зазначена фінансова операція була виконана з порушенням вимог чинного законодавства.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком відповідача, оскільки єдиним належним доказом, що може підтвердити внесення грошових коштів є квитанція № TR.59124.1936.373 від 10.04.2014 року. На підтвердження своїх аргументів відповідачем не надано, на думку колегії суддів, належних та допустимих доказів про «фіктивність» внесення грошових коштів. Довідка про рух коштів клієнтів ПАТ КБ «УФС» не може підтверджувати реальність внесення чи невнесення грошових коштів до каси банку.

Таким чином, колегія суддів пристає на позицію апелянтки щодо здійснення переказу коштів на рахунок позивачки в післяопераційний час, як такого, що не може бути доказом нікчемності укладеного договору, оскільки вкладник не несе відповідальності за фактичне здійснення переказу працівниками банку в післяопераційний час. Аналізуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо застосування наслідків нікчемного правочину у вигляді невнесення інформації про ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Комерційний банк" Український фінансовий світ" за рахунок Фонду.

Відповідно до положень пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №14 від 09 серпня 2012 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за №1548/21860, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб наділена повноваженнями на подання додаткової (уточнюючої) інформації про вкладників, які мають право на відшкодування.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо зобов'язання Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивачки, як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладати в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Оскільки позовна вимога щодо зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивачку до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивачки, які на час розгляду справи не були порушені, суд дійшов висновку про безпідставність заявленої позовної вимоги.

Згідно з ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок порушення норм матеріального права, суд першої інстанції невірно вирішив справу за суттю вимог, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року - скасувати.

Визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 44827 від 04 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ».

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Український фінансовий світ». У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: І.В. Саприкіна

Судді: О.В. Карпушова

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.