Ухвала суду № 65622639, 14.03.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 березня 2017 рокусправа № 310/7977/16-а (2-а/310/696/16) Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Кругового О.О. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 грудня 2016 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року позивач звернувся до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з адміністративним позовом до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив визнати протиправними дії Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо встановлення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в меншому розмірі, без урахування його загального стажу судді, в тому числі без урахування половини строку його навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті; зобов'язати Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати в стаж його роботи, який дає право на відставку та на отримання довічного грошового утримання, 1/2 строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті з 01.09.1986р. по 03.06.1990р., що становить 1 (один) рік 11 (одинадцять) місяців, та зобов'язати відповідача, починаючи з 04 жовтня 2016 року, нараховувати та виплачувати йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування без обмеження граничного розміру, з урахуванням вже сплачених сум.

Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 грудня 2016 р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції , позивач з 23.01.2002р. працював суддею Енергодарського міського суду Запорізької області та з 05.05.2010р. суддею Бердянського міськрайонного Запорізької області.

Згідно постанови Верховної Ради України від 22.09.2016р. № 1600-VIII «Про звільнення суддів» позивач був звільнений з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку та наказом голови Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03.10.2016 р. № 53-к на підставі вказаної постанови ВРУ його відраховано зі штату суду. Згідно направленого Бердянським міськрайонним судом Запорізької області до Бердянського об'єднаного управління ПФУ в Запорізькій області подання та розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці, стаж роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку і отримання щомісячного грошового утримання, складає 28 років 09 місяців та 15 днів, з яких: 02 роки 01 місяць та 15 днів - строк військової служби, 01 рік 11 місяців - 1/2 терміну навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті, 10 років 01 місяць - робота на посадах слідчого управління внутрішніх справ та податкової міліції та 14 років 08 місяців 9 днів - на посаді судді Енергодарського міського суду Запорізької області та Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.

Відповідно до отриманого позивачем 18.10.2016р. письмового повідомлення за підписом заступника начальника Бердянського об'єднаного управління ПФУ в Запорізькій області, йому з 04.10.2016р. було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 18560,00 грн., обчисленого з посадового окладу 23200,00 грн., що складає 80% суддівської винагороди.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

В рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 2, абз. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) також зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

На час звільнення позивача у відставку був чинним Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), ст. 120 даного Закону передбачає, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

У відповідності до положень ч.1 ст. 135 Закону № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною 3 статті 141 Закону № 2453-VI в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №1-8/2016, визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (редакція до 28.03.2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ, який діяв на день набрання чинності Законом № 2453-VI від 07.07.2010 року, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 р. №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Отже, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, а також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 48 Закону № 2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина 6 статті 47 вказаного Закону).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що до стажу роботи ОСОБА_1, який надає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, повинно зараховуватися 14 років 08 місяців 9 днів стажу роботи на посаді судді, 10 років 01 місяць стажу роботи на посаді слідчого, половина строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті, що становить 01 рік 11 місяців та період проходження строкової військової служби, який дорівнює 02 роки 01 місяць та 15 днів.

Таким чином, загальний стаж роботи судді Пахоменка О.Г., що дає йому право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 28 років 09 місяців та 15 днів.

Також слід зазначити те, що внесенням змін у Закон №2453-VI шляхом викладення його у новій редакції Законом України від 12.02.2015 №192-VIІ «Про забезпечення права на справедливий суд» (набрав чинності 29.03.2015) виключено пункт 11 розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 2453-VI, який передбачав визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що на момент набрання чинності Закону № 192-VIІ (29.03.2015) у позивача вже був в наявності стаж, який давав право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, оскільки при цьому слід враховувати період роботи позивача в на посаді слідчого та половину строку навчання за денною формою в інституті.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у звязку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Разом з тим, з відповідача на користь державного бюджету підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги, оскільки сплата судового збору була відстрочена до ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги. Розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги, становив 606,32 грн.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції-,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області -залишити без задоволення.

Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 грудня 2016 р. алишити без змін.

Стягнути з Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 606,32 грн., здійснивши зарахування за реквізитами: Отримувач коштів: УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпра; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровська; Код банку отримувача (МФО): 805012; Рахунок отримувача: 31217206781004; Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: О.М. Лукманова