Постанова № 65622540, 29.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2017 року № 826/9373/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування висновку про відмову в погодженні проекту землеустрою, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) до відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про заяви про збільшення позовних вимог від 07.12.2016, просить:

- визнати протиправним та скасувати висновок відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 13.05.2016 №123, яким відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_1, цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд на території Ходосівської сільської ради;

- зобов'язати відділ містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області розглянути заяву Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» Київська обласна філія від 04.03.2016 №2/140 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_1, цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території Ходосівської сільської ради та надати висновок відповідно до вимог чинного законодавства, яким погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФО ОСОБА_1, цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території Ходосівської сільської ради;

- повернути позивачу судові витрати у сумі 2756, 00 грн. з Державного бюджету України на користь позивача.

Позовні вимоги мотивовано тим, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівній документації, однак відповідачем відмовлено у затвердженні даного проекту землеустрою.

Позивач вказує, що Земельним кодексом України йому надано право на зміну цільового призначення земельної ділянки, а відділ містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області без достатніх на це законних підстав відмовив їй у задоволенні клопотання.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, письмових заперечень проти позову до суду не надав.

Відповідно до вимог ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1, 6271 га, що розташована на території Ходосівської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області.

Вказану ділянку позивач отримала у власність на підставі договору купівлі - продажу від 10.11.2006 року. Право власності на земельну ділянку підтверджується виданим державним актом про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 07.03.2007 з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства».

У зв'язку з необхідністю зміни цільового призначення земельної ділянки з «для ведення особистого селянського господарства» на «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд», позивач 25.02.2016 звернувся до землевпорядної організації Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» та уклав договір №1629990100133 на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

В подальшому, землевпорядною організацією виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_1, цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області кадастровий номер НОМЕР_3.

Так, позивачем 27.04.2016 даний проект подано для погодження до відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області.

В результаті розгляду вказаного проекту позивач отримала Висновок відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 123 від 13.05.2016 «Про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».

Згідно даного висновку, підставою для відмови у погодженні проекту є відсутність розробленої та затвердженої містобудівної документації.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують права позивача, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за правилами ст. 86 КАС України, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли стосовно погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміни її цільового призначення, а відтак врегульовані Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій».

Статтею 14 Конституції України гарантується право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пункту 1 статті 33 Земельного кодексу України закріплена можливість громадян України мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з статтею 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з частиною першою статті 20 Земельного кодексу України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою. З цією метою до форми бланків зазначених державних актів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 №449 «Про затвердження форм державного акту на право власності на земельну ділянку та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою» введена графа «цільове призначення ».

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Відповідно до частини 3 статті 20 Земельного кодексу зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:

щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою;

щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом і погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1,2 статті 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Згідно із частинами 4, 5 статті 186-1 Земельного кодексу України, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Відповідно до частини 6 статті 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Зазначений орган зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У висновку про відмову погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Разом з цим, як вбачається із висновку №123 від 13.05.2016, яким позивачу відмовлено у погодженні проекту землеустрою, підставою для відмови стали не недоліки проекту, а відсутність розробленої та затвердженої містобудівної документації.

При цьому, варто наголосити на тому, що згідно наведених вище норм, єдиною підставою для відмови може слугувати лише невідповідність проекту землеустрою певним законодавчим нормам. Відсутність містобудівної документації не може розцінюватися як недолік проекту землеустрою.

Суд звертає увагу, що відповідно до листа Ходосівської сільської ради № 53 від 12.02.2016, який міститься в матеріалах справи, зазначено, що діючим генеральним планом с. Ходосівка Києво - Святошинського району Київської області, в межах якої знаходиться земельна ділянка позивача, не затверджено план зонування або детальний план території.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №3038-VI, у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Слід наголосити, що наведеними положеннями встановлено лише заборону передачі відповідних земельних ділянок у власність чи користування, тобто питання зміни цільового призначення вказана частинна статті не врегульовує.

Згідно частини 4 статті 24 Закону №3038-VI, зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Таким чином, для застосування заборони, передбаченої цією нормою статті, обов'язковою є наявність плану зонування та/або детального плану відповідної території, на відповідність яким має перевірятися цільове призначення земельної ділянки. При цьому, відсутність вказаних документів унеможливлює застосування наведеної частини статті.

Відповідно до пункту 4.1. Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 №290, рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відсутність містобудівної документації по с. Ходосівка Києво - Святошинського району Київської області не означає невідповідність поданого позивачем плану землеустрою вимогам чинного законодавства та не є підставою для застосування заборон, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 24 Закону № 3038-VI.

Крім того, варто зауважити, що позивач вперше звернувся до відповідача з проектом землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки 27.04.2016 та отримав необґрунтовану, протиправну відмову 13.05.2016, тобто у період, коли в силу пункту 6 Прикінцевих положень Закону № 3038-VI, частини 3, 4 ст. 24 Закону № 3038-VI не застосовувались.

Також варто зауважити, що з аналізу положень Закону №3038-VI вбачається, що відмовляючи у зміні цільового призначення земельної ділянки, відповідач має навести вичерпний перелік підстав для відмови.

При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виконання суб'єктом владних повноважень обов'язків встановлених законами України.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши наявні докази, які наявні в матеріалах справи в їх сукупності, беручи до уваги, що відповідачем не надано заперечень проти позову правомірності своїх дій та прийнятого оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги в частині визнання протиправним та скасування висновку відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації №123 від 13.05.2016, яким відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд на території Ходосівської сільської ради та наявності підстав для її задоволення.

Вказана правова позиція узгоджується з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.03.2016 у справі К/800/62438/14.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області розглянути заяву Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» Київська обласна філія від 04.03.2016 №2/140 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_1, цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території Ходосівської сільської ради та надати висновок відповідно до вимог чинного законодавства, яким погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_1, цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території Ходосівської сільської ради суд зазначає наступне.

В контексті вказаного, суд зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність встановленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям (чи прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; своєчасно), не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Вищевикладене, на думку суду, свідчить про обрання позивачем невірного способу захисту порушених, на його думку, прав та інтересів.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав і вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень-ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Зважаючи на те, що суд є правозастосовуючим органом, а чинним законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для складання висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в такому погодженні, суд не може підміняти цю процедуру та орган, до компетенції якого віднесено прийняття відповідного рішення, суд приходить до висновку про неможливість втручання в дискрецію суб'єкта владних повноважень, як наслідок, враховуючи все наведене в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

А відтак позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем не надано жодних письмових пояснень чи заперечень з приводу поданого позову.

В той час, позивачем надано достатньо доказів в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог частково.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати висновок відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації №123 від 13.05.2016 року про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Зобов'язати відділ містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області повторно розглянути заяву Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» Київська обласна філія від 04.03.2016 №2/140 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території Ходосівської сільської ради та надати висновок відповідно до вимог чинного законодавства.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (04053, АДРЕСА_1, Іпн. НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області сплачений нею судовий збір у розмірі 1378, 00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов