Постанова № 65622526, 20.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 березня 2017 року 11:28 № 826/15789/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,

за участю сторін:

представника позивача - Мельніченка О.Д.,

представників відповідача - Щегель Б.В., Заблицької Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, в якому просить: - визнати протиправною відмову Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України в наданні приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «АХА Страхування» інформації на запит вих. № 8133/18ЦВ від 01.09.2016 р.;

- зобов'язати Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби країни надати Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «АХА Страхування» наступну інформацію:

1) Чи було органами Державної прикордонної служби України протягом періоду часу з 01.04.2014 р. по 01.07.2016 р. зафіксовано та, відповідно, оформлено в'їзд на тимчасово окуповану територію України та/або виїзд з неї громадянкою України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1?

2) В разі підтвердження факту перетину, надати інформацію:

- коли та на якому контрольному пункті в'їзду на тимчасово окуповану територію України, виїзду з неї, було оформлено перетин адміністративного кордону?;

- чи керувала ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 автомобілем «ВМW Х6», номер кузова VIN-НОМЕР_2, при проведенні відповідного оформлення?

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача щодо відмови в наданні АТ «СК «АХА Страхування» запитуваної інформації є неправомірними та протиправними, порушують права позивача щодо вільного користування своїм майном, а вимога щодо надання інформації про особу такою, що підлягає задоволенню, оскільки спрямована на захист майнових прав та інтересів.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав того, що запитувана інформація містить конфіденційну інформацію та зважаючи на відсутність згоди від ОСОБА_4 на поширення конфіденційної інформації, а відтак позивачу правомірно відмовлено в наданні інформації на запит.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, суд дійшов висновків про наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 11.06.2015 р. до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» від ОСОБА_5 надійшла заява про незаконне заволодіння транспортним засобу за договором добровільного страхування транспортного засобу, а саме про викрадення 11.06.2015р. в м. Дніпропетровськ по вул. Ю. Словацького, 10 належного йому автомобіля «ВМW Х6», номер кузова VIN-НОМЕР_2.

Майнові інтереси ОСОБА_5, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «ВМW Х6», д/н НОМЕР_1, застраховано в АТ «СК «АХА Страхування» за Договором добровільного страхування наземного транспорту №218042Га/14 від 09.10.2014 р.

Як зазначив позивач, згідно наявної в АТ «СК «АХА Страхування» інформації, первинну реєстрацію в Україні Автомобіля «ВМW Х6», номер кузова VIN-НОМЕР_2 було проведено в 2011 р. Сімферопольським МРЕВ, власником ТЗ була громадянка України ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1), яка мешкає на території Автономної республіки Крим.

З метою встановлення всіх обставин заявленого випадку, попередження та недопущення порушення майнових інтересів, позивач звернувся до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України із запитом №8133/18ЦВ від 01.09.2016 року, в якому просив повідомити наступну інформацію:

1) Чи було органами Державної прикордонної служби України протягом періоду часу з 01.04.2014 р. по 01.07.2016 р. зафіксовано та, відповідно, оформлено в'їзд на тимчасово окуповану територію України та/або виїзд з неї громадянкою України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1?

2) В разі підтвердження факту перетину, надати інформацію:

- коли та на якому контрольному пункті в'їзду на тимчасово окуповану територію України, виїзду з неї, було оформлено перетин адміністративного кордону?;

- чи керувала ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 автомобілем «ВМW Х6», номер кузова VIN-НОМЕР_2, при проведенні відповідного оформлення?.

Листом №0.64-19027/0/15-16 від 08.09.2016 року відповідач у відповідь на вказаний запит повідомив про неможливість надання запитуваної інформації про зазначені в запиті особу. При цьому, вказано, що запитувана інформація про особу є конфіденційною інформацією, яка може поширюватись лише за наявності письмової згоди особи або у разі, коли це прямо передбачено законом.

Незгода позивача із відмовою в наданні інформації на запит зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI від 13.01.2011 року (далі - Закон №2939-VI, в редакції станом на момент виникнення правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація (ст. 6 Закону.

Згідно ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію» конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Частиною 2 ст. 10 Закону №2939-VI визначено, що обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

Водночас, відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно ч. 3 ст. 10-1 Закону №2939-VI публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов:

1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";

2) фізичні особи (суб'єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";

3) надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом;

4) обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом.

При цьому, суд враховує висновок Конституційного Суду України, викладений в рішенні №2-рп/2012 від 20.01.2012 року (справа № 1-9/2012), згідно якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Матеріали справи не містять згоди ОСОБА_4 як суб'єкта персональних даних на поширення конфіденційної інформації, а відтак суд приходить до висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу в доступі до персональних даних.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.02.2013 року №К/9991/32622/12 та №К/800/2607/14 від 02.07.2015 року.

За таких обставин, зважаючи на наведене в сукупності, суд приходить до висновку про правомірність відмови у наданні публічної інформації на запит, а відтак відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов