Постанова № 65622464, 27.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 березня 2017 року № 826/17710/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аделіна-Холдинг» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аделіна-Холдинг» (далі - позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування наказу від 04.11.2016 року №6946 виконуючого обов'язки начальника ГУ ДФС у м. Києві Ільяшенка М.В. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, яким призначено перевірку з дотримання вимог податкового законодавства України, правильності нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) по проведеним фінансово-господарським операціям із ПП «Алкор Груп», ПП «Альмапром», ПП «Градо-Інвест», ПП «Аеропостач», ПП «Інтерсток» за період із 01.01.2015 року по 31.10.2016 року (далі - оскаржуваний наказ).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки перевірку позивача призначено повторно у відповідній частині, що, на думку позивача, вказує на протиправність такого наказу.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/17710/16 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача заперечувала проти позову та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування. Представник відповідача зазначила, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки відсутній факт порушення прав та законних інтересів позивача з боку відповідача.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, а також приймаючи до уваги відсутність заперечень з боку представників сторін, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2016 року відповідачем видано наказ №6946, яким, відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2016 року у справі №761/35367/16-к призначено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України і правильності нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) по проведеним фінансово-господарським операціям із ПП «Алкор Груп», ПП «Альмапром», ПП «Градо-Інвест», ПП «Аеропостач», ПП «Інтерсток» за період із 01.01.2015 року по 31.10.2016 року тривалістю 10 робочих днів із 04.11.2016 року.

Видання керівником податкового органу наказу про проведення документальної позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки, а тому оскаржуваний наказ є таким, що має правове значення, і, як наслідок, є актом у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України. Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 24.12.2010 року №1844/11/13-10.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 75.1, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Наведена норма містить імперативний припис щодо обов'язку податкового органу призначити позапланову перевірку у випадку отримання рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки. При цьому, виконання такого обов'язку не передбачає дослідження контролюючим органом підстав призначення відповідної перевірки, оцінювання правомірності та законності цієї перевірки. Правова оцінка дій щодо призначення податкової перевірки у рамках кримінального провадження здійснюється у порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний наказ видано на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2016 року у справі №761/35367/16-к, прийнятої під час розслідування кримінального провадження №32016100100000055.

Згідно з ч. 1 ст. 110 Кримінального процесуального кодексу України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.

Судове рішення приймається у формі ухвали, постанови або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 369, 371-374 цього Кодексу (ч. 2 ст. 110 КПК України).

Стосовно доводів позивача про те, що предмет і період позапланової перевірки, яка призначена оскаржуваним наказом, були вже охоплені документальною позаплановою невиїзною перевіркою, за результатами якої 02.08.2016 року складено акт №176/26-15-14-04-04-10/36588728 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питання правильності нарахування та сплати ПДВ і податку на прибуток при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам із ПП «Алкор Груп» за період із 01.12.2015 року по 31.12.2015 року, суд зазначає наступне.

Говорячи про протиправність оскаржуваного наказу позивач посилався на абз. 2 п. 78.2 ст. 78 ПК України, яким передбачено, що контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені пп. 78.1.1, пп. 78.1.4, пп. 78.1.8, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

При цьому, суд звертає увагу на абз. 1 п. 78.2 ст. 78 ПК України, яким визначено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

З викладеного вбачається, що положення вказаних абзаців не узгоджуються між собою, зважаючи на що суд зауважує наступне.

Пункт 78.2 ст. 78 ПК України доповнений абз. 2 із 01.01.2015 року. Враховуючи, що приписи абз. 2 п. 78.2 ст. 78 ПК України були визначені законодавцем пізніше приписів абз. 1 п. 78.2 ст. 78 ПК України та однозначно забороняли на час призначення перевірки контролюючим органам проводити документальні перевірки, передбачені, зокрема пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків, а також з огляду на те, що в силу норм Кримінального процесуального кодексу України слідчий уповноважений призначати ревізії та перевірки саме в межах кримінального провадження, суд зазначає, що норма абз. 2 п. 78.2 ст. 78 ПК України є спеціальною по відношенню до норми абз. 1 п. 78.2 ст. 78 ПК України та носить імперативний характер, тобто є обов'язковою для виконання контролюючим органом, яким, в силу положень ПК України, є відповідач.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що дією оскаржуваного наказу дійсно охоплюються фінансово-господарські операції позивача із ПП «Алкор Груп» за період із 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, які вже були предметом перевірки у серпні 2016 року.

Тобто, твердження позивача про протиправне призначення перевірки відносно тих же періоду і предмету, що вже перевірялися відповідачем раніше, є обґрунтованими.

Разом з тим, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, відповідачем, на підставі оскаржуваного наказу, вже проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійснені операцій із ПП «Алкор Груп», ПП «Альмапром», ПП «Градо-Інвест», ПП «Аеропостач», ПП «Інтерсток» за період із 01.01.2015 року по 31.10.2016 року, за результатами якої 23.11.2016 року складено акт №195/26-15-14-07-02-14/36588728. Крім того, на підставі вказаного акту, 14.12.2016 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №2802615147 та №2812615147.

В абз. 4 п. 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 року №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернення до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Також, в п. 5 рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 року №9-рп/2008 у справі №1-10/2008 зазначено, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, враховуючи, що оскаржуваний наказ, який є актом індивідуальної дії, на час прийняття у справі даного судового рішення реалізовано, тобто такий наказ вичерпав свою дію, права позивача не можуть бути поновлені шляхом визнання протиправним оскаржуваного наказу.

При цьому, суд зазначає, що з метою захисту порушених прав та законних інтересів позивач може оскаржити результати перевірки, проведеної на підставі оскаржуваного наказу, а саме податкові повідомлення-рішення у судовому порядку, що буде належним способом захисту прав позивача у даному випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аделіна-Холдинг» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Аделіна-Холдинг».

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.І. Келеберда