Ухвала суду № 65622290, 30.03.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

29 березня 2017 року м.Чернігів Справа № 825/550/17

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Шкільне» Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

29.03.2017 Заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Шкільне» Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.

Вивчивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що дана справа не підсудна Чернігівському окружному адміністративному суду, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до пункту 6 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 3 статті 140 Конституції України та частини 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 1 статті 5 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що система місцевого самоврядування включає територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У відповідності до частини 1 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Отже, законодавець розмежовує поняття міської ради, як органу місцевого самоврядування, і поняття виконкому, як виконавчого органу такої міської ради, визначаючи, що ці два органи є окремими складовими системи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Водночас, частиною 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено предметну підсудність окружних адміністративних судів, згідно якої окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам, зокрема, підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами у дані справі є Чернігівська міська рада (позивач) та виконавчий комітет Чернігівської міської ради (відповідач).

У свою чергу, як зазначалось судом раніше Чернігівська міська рада та Виконавчий комітет Чернігівської міської ради є окремими складовими системи місцевого самоврядування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що дана справа не підсудна Чернігівському окружному адміністративному суду, а підсудна місцевому загальному суду як адміністративному.

При цьому, судом не приймається до уваги посилання Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури у адміністративному позові на той факт, що оскільки однією із сторін у справі є посадова особа державного органу (зокрема, прокурор), то дана справа, у відповідності до частиною 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудна саме окружному адміністративному суду, з огляду на наступне.

Так, статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У відповідності до частини 6 статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Згідно положень частини 2 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У свою чергу, у частині 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Право прокурора звертатись до адміністративного суду від свого імені і набувати статусу позивача є обмеженим і можливо лише у випадках, прямо встановлених законом, зокрема, у разі відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду, у разі відхилення протесту прокурора або ухилення від розгляду.

При цьому, у разі коли прокурор є позивачем у справі, то такі справи, відповідно до частини 2 статті 18 КАС України підсудні окружним адміністративним судам, оскільки позивачем у справі є посадова особа органу державної влади.

Однак, у разі коли прокурор звернувся до суду як законний представник, то предметну підсудність таких справ необхідно визначати з урахування статусу особи, яку він представляє.

Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», Довідці Вищого адміністративного суду України щодо вивчення та узагальнення практики застосування положень Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про прокуратуру» щодо участі прокурора та органів прокуратури в адміністративному судочинстві від 28.08.2015 та інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 11.09.2013 № 1237/12/13-13.

У свою чергу, як вбачається з адміністративного позову Заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури не є стороною у справі (позивачем), а виступає у якості представника позивача - Чернігівської міської ради, яка, як, зазначалось судом раніше, є органом місцевого самоврядування, що, у свою чергу, виключає підсудність даної справи, у відповідності до частини 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, Чернігівському окружному адміністративному суду.

Пунктом 6 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.

Відповідно до частини 6 статті 108 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 18, 107, 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И Л А:

Позовну заяву Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради - п о в е р н у т и позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Порядок апеляційного оскарження ухвали суду, передбачений статтями 185-186 КАС України.

Суддя В.В. Падій