Постанова № 65621480, 23.03.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2017 р. Справа № 809/1472/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Савченко Н.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Коломийської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №№ 95744-1301, 95745-1301, 95746-1301 від 12.10.2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Коломийської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі відповідач, Коломийська ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області), в якому просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №№ 95746-1301, 95745-1301, 95744-1301 від 12.10.2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Коломийська ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області фактично нарахувала не земельний податок з фізичних осіб, а орендну плату за землю, проте будь-яких договорів оренди щодо цієї земельної ділянки ОСОБА_3 з Коломийською міською радою ніколи не укладав. При цьому, позивач користується земельною ділянкою на підставі державного акту про право постійного користування землею серії ІФ-17-3-000056 від 12.01.1998 року, виданого ОСОБА_3 як фізичній особі, а тому земельний податок має нараховуватися позивачу за ставкою, встановленою для фізичних осіб платників податку. Також позивач вказує на те, що податкові повідомлення рішення від 12.10.2016 року № 95746-1301 та № 95745-1301 містять розбіжності між числовим та письмовим вираженням сум податкових зобовязань. Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №№ 95744-1301, 95745-1301, 95746-1301 від 12.10.2016 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених в письмовому заперечені № 983/09-19-10-02 від 30.11.2016 року. Зокрема, в судовому засіданні представник Коломийської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області пояснила, що позивач відповідно до статтей 269-271 Податкового кодексу України є платником земельного податку, оскільки ОСОБА_3 надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,64458 га для обслуговування майнового комплексу на території Коломийської міської ради за адресою: місто Коломия, проспект Грушевського, 97. Відповідач за 2014 рік нарахував позивачу податкове зобовязання з земельного податку в розмірі 12877,42 грн., а за 2015 рік в розмірі 16084,20 грн., при цьому розрахунок здійснювався за ставкою 1 % від нормативної грошової оцінки земель. За 2016 рік ОСОБА_3 нараховано земельний податок в розмірі 92192,99 грн. за ставкою 4 % від нормативної грошової оцінки як за земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні субєкта господарювання, оскільки дана земельна ділянка надана позивачу для обслуговування майнового комплексу. Таким чином, представник Коломийської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно. Просила в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

Згідно державного акту про право постійного користування землею серії ІФ-17-3-000056 від 12.01.1998 року, позивачу надана в постійне користування земельна ділянка площею 0,64458 га в для обслуговування майнового комплексу за адресою: місто Коломия, проспект Грушевського, 97 (а.с. 13).

На вказаній земельній ділянці знаходиться контора з навісами, яка належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування № Д-347 від 22.04.1997 року (а.с. 59), та магазин критий ринок, який належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Коломийської міської ради № 412 від 16.12.2003 року (а.с. 60).

12.10.2016 року Коломийська ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області прийняла податкові повідомлення-рішення форми Ф:

-№ 95746-1301, яким нараховано позивачу податкове зобовязання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2014 рік в цифровому виразі на суму 12877,43 грн., а прописом літерами - 92192,99 грн. Згідно повідомлення-квитанції сума до сплати - 92192,99 грн. (а.с. 10);

- № 95745-1301, яким нараховано позивачу податкове зобовязання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2015 в цифровому виразі на суму 16083,91 грн., а прописом літерами - 92192,99 грн. Згідно повідомлення-квитанції сума до сплати - 92192,99 грн. (а.с. 11);

- № 95744-1301, яким нараховано позивачу податкове зобовязання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 92192,99 грн., загальна суму податкового зобовязання, визначеного в цьому податковому повідомленні-рішенні, становить 92192,99 грн. Згідно повідомлення-квитанції сума боргу також вказана 92192,99 грн. (а.с. 12).

Вирішуючи даний спір суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України), земельний податок це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. При цьому, згідно підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Визначення платників земельного податку, база оподаткування та порядок справляння земельного податку, встановлено статтями 269-271 ПК України.

Так, пунктом 269.1 статті 269 ПК України передбачено, що платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Обєктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (пунктом 270.1 статті 270 ПК України).

Земельна ділянка площею 0,64458 га, розташована за адресою: місто Коломия, проспект Грушевського, 97, перебуває в постійному користуванні позивача, що підтверджується актом про право постійного користування землею серії ІФ-17-3-000056 від 12.01.1998 року. Таким чином, ОСОБА_3 є платником земельного податку.

Згідно пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України, рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

В даному випадку, згідно рішення Коломсийської міської ради від 24.12.2010 року № 37-2/2010 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Коломия», в місті Коломиї виділено 135 оцінних районів, які обєднано в 34 економіко-планувальні зони. Середня (базова) вартість одного квадратного метра земель складає 74,68 грн. Нормативна грошова оцінка підлягає щорічній індексації, термін дії оцінки становить 7 років, а саме рішення набирає чинності з 01.01.2011 року із врахуванням щорічної індексації (а.с. 64).

Згідно технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Коломиї Івано-Франківської області, направленої Управлінням Держгеокадастру у Коломийському районі Івано-франківської області на адресу суду листом від 07.12.2016 року № 9-28-0.4-1236/2-16 (а.с. 72-128), витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2016 року № 03-07/1499 (а.с. 41), земельна ділянка площею 6445,8 м.кв., яка знаходиться за адресою: місто Коломия, проспект Грушевського, 97, належить до економіко-планувальної зони ХІХ, середня вартість квадратного метра складає 199,78 грн.

Відповідно до пункту 289.2 статті 289 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

В матеріалах справи міститься лист Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 року № 6-28-0.22-201/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель», згідно якого коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: за 2011-2013 роки 1,0; за 2014 рік 1,249; за 2015 рік 1,433 (а.с. 37).

Як вбачається з письмового заперечення на позов від 30.11.2016 року, відповідач здійснив нарахування ОСОБА_3 податкового зобовязання із земельного податку з фізичних осіб з розрахунку: за 2014 рік - 12877,42 грн. земельного податку, а саме: 6445,8 * 199,78 * 1 = 12877,42 грн., де 6445,8 м.кв. площа земельної ділянки, 199,78 грн. базова вартість земельної ділянки за квадратний метр, 1% - ставка від грошової оцінки земельної ділянки).

В той же час, податкове повідомлення-рішення від 12.10.2016 року № 95746-1301, яким нараховано позивачу податкове зобовязання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2014 рік, містить розбіжності між числовим та словесним вираженням суми податкового зобовязання: 12877,43 грн. сума в числовому відображенні, та 92192,99 грн. - сума в словесному відображенні. При цьому, згідно повідомлення-квитанції до вказаного податкового-повідомлення, ОСОБА_3 виставлено до сплати суму 92192,99 грн. (а.с. 10).

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 5 пункту 58.1 статті 58 ПК України (в редакції, чинні на момент прийняття даних податкових повідомлень-рішень), податкове повідомлення-рішення повинно містити підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобовязання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобовязань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобовязань платника податків; суму грошового зобовязання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення результатів господарської діяльності або відємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобовязання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобовязання або внесення виправлень до показників податкової звітності у встановлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобовязання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій. Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, форма та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків визначені Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року № 1204 (надалі Порядок № 1204).

Розділ 2 Порядку № 1204 встановлює порядок складання контролюючим органом податкових повідомлень-рішень. Пункт 1 розділу 2 Порядку № 1204 передбачає, що контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобовязань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо, зокрема, платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення обєктів оподаткування, наявність показників, які підлягають декларуванню відповідно до вимог Кодексу, та наявність діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Згідно пункту 2 розділу 2 Порядку № 1204, у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами, зокрема «Ф» - для платників податків - фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобовязання платника податків з причин, не повязаних із порушенням податкового або іншого законодавства.

В даному випадку, 12.10.2016 року відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення саме форми «Ф».

Пунктом 3 розділу 2 Порядку № 1204 передбачено, що податкове повідомлення-рішення складається за кожним окремим податком, збором разом із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) або штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), передбаченими Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) та пенею за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у тому числі за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Додаток 1 до Порядку № 1204 містить затверджену форму податкового повідомлення-рішення форми «Ф». Так, вказана форма містить графу «Сума податкового зобовязання», в якій необхідно вказувати суму податкового зобовязання в цифровому виразі, а також графу «Загальна сума податкового зобовязання, визначена в цьому податковому повідомленні-рішенні, становить», в якій необхідно суму податкового зобовязання вказувати словами.

В даному випадку, податкове повідомлення-рішення від 12.10.2016 року № 95746-1301, яким нараховано позивачу податкове зобовязання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2014 рік, в графі «Сума податкового зобовязання» містить цифровий вираз податкового зобовязання: 12877,43 грн. В той же час, графа «Загальна сума податкового зобовязання, визначена в цьому податковому повідомленні-рішенні, становить» містить запис словами: девяносто дві тисячі сто девяносто дві гривні 99 копійок. При цьому, сума податкового зобовязання в податковому повідомленні-рішення від 12.10.2016 року № 95746-1301 та загальна сума податкового зобовязання в даному податковому повідомленні-рішенні мають містити однакове значення як цифрами, так і словами.

В судовому засіданні представник відповідача зазначила, що в податковому повідомленні-рішенні визначальне значення має сума податкового зобовязання, яка вказана саме цифрами. При цьому, представник Коломийської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області не навела нормативного підтвердження своїх вищевказаних доводів.

Щодо наведеного міркування представника відповідача, то суд звертає увагу на те, що пріоритетність цифрового виразу суми податкового зобовязання в податковому повідомленні-рішенні над сумою податкового зобовязання, зазначеною прописом літерами, не передбачена ні Податковим кодексом України, ні вказаним вище Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.

В звязку з наведеним, суд не може взяти до уваги вищевказані доводи представника Коломийської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

Також представник відповідача повідомив суд, що позивач як платник податків мав можливість скористатися своїм правом, передбаченим пунктом 286.5 статті 286 ПК України, подавши до контролюючого органу письмову заяву для проведення звірки даних щодо нарахованої суми земельного податку, однак цього не зробив.

Однак, суд звертає увагу відповідача на те, що пунктом 286.5 статті 286 ПК України передбачено право платника податку на звернення до податкового органу, а не обовязок. Вищевказане право платника податку (в даному випадку фізичної особи, якій на день прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень виповнилося 76 років), не звільняє контролюючий орган від обовязку діяти згідно частини 2 статті 19 Конституції України, підпунктом 22.1.1 пункту 21.1 статті 21 ПК України відповідно до вимог податкового законодавства, а саме: пункту 58.1 статті 58, пункту 286.5 статті 286 ПК України, Порядку № 1204, якими зобовязано відповідача в податковому повідомленні-рішенні визначити платнику податків, який є фізичною особою, чітку та однозначну суму податкового зобовязання позивача за платежем земельний податок з фізичних осіб.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що на час прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12.10.2016 року, пункт 286.5 статті 286 ПК України не передбачав право платників податків на звернення з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних, оскільки така можливість встановлена з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797-VIII від 21.12.2016 року.

Також суд, враховуючи, що дослідження правомірності податкового повідомлення-рішення включає й перевірку дотримання контролюючим органом в особі його посадових осіб процедури його прийнятті, вважає за доречне вказати на те, що згідно приписів пункту 21.1 статті 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобовязані забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій, коректно та уважно ставитися до платників податків. В даному випадку, посадові особи відповідача приймаючи податкове повідомлення рішення від 12.10.2016 року № 95746-1301, долучаючи до нього квитанцію про сплату нарахованих грошових зобовязань з земельного податку, які містять різні суми нарахованих грошових зобовязань, діяли не сумлінно, не уважно.

Вказаний обовязок контролюючого органу повязаний з принципом правової визначеності, який є складовим принципу верховенства права, передбаченого статтею 8 Конституції України. При цьому, принцип правової визначеності покликаний гарантувати ефективну дію принципу верховенства права, та виявляє себе не тільки на етапі правотворчості, а й на етапі правозастосування.

В даному випадку, зважаючи на конкретні обставини справи, визначальне значення мають вимоги принципу правової визначеності саме в розрізі правозастосування контролюючим органом своїх повноважень щодо нарахування податкових зобовязань. Зокрема, вказаний принцип вимагає від органів державної влади однозначності (послідовності) та передбачуваності у їх діяльності, в тому числі при прийнятті рішень, їх змісту.

Підсумовуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № 95746-1301 від 12.10.2016 року, яке містить різні дані щодо суми нарахованих ОСОБА_3 грошових зобовязань з земельного податку не може вважатися таким, що прийнято на підставі закону, а також таким, що вчинено Коломийською ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області розсудливо та добросовісно. Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 95746-1301 від 12.10.2016 року не може вважатися правомірним, а, отже, його належить визнати протиправним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.10.2016 року № 95747-1301.

Як вбачається з письмового заперечення на позов від 30.11.2016 року, відповідач здійснив нарахування ОСОБА_3 податкового зобовязання із земельного податку з фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 16083,91 грн. з розрахунку: 6445,8 * 199,78 * 1,249 * 1 = 16084,20 грн., де 6445,8 м.кв. площа земельної ділянки, 199,78 грн. базова вартість земельної ділянки за квадратний метр, 1,249 індексація нормативної грошової оцінки земель за 2015 року, 1% - ставка від грошової оцінки земельної ділянки).

Однак, податкове повідомлення-рішення від 12.10.2016 року № 95747-1301, яким нараховано позивачу податкове зобовязання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2015 рік, також містить розбіжності між числовим та письмовим вираженням суми податкового зобовязання, а саме: графа «Сума податкового зобовязання» містить цифровий вираз податкового зобовязання 16083,91 грн., графа «Загальна сума податкового зобовязання, визначена в цьому податковому повідомленні-рішенні, становить» містить запис словами: девяносто дві тисячі сто девяносто дві гривні 99 копійок (а.с. 11).

Таким чином, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 95747-1301 від 12.10.2016 року, яке містить різні дані щодо суми нарахованих ОСОБА_3 грошових зобовязань з земельного податку, з огляду на вказані вище мотиви щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 95746-1301 від 12.10.2016 року, також не може вважатися таким, що прийнято на підставі закону, та таким, що вчинено Коломийською ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області розсудливо та добросовісно. З огляду на вказане, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 95747-1301 від 12.10.2016 року не може вважатися правомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 95744-1301 від 12.10.2016 року.

Згідно п. 1.5.2 рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської міської ради «Про запровадження плати за землю», ставка земельного податку встановлюється у розмірі 4 відсотки від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні субєктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

На підставі вказаного пункту 1.5.2 рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської міської ради «Про запровадження плати за землю» № 2173-53/2015 від 25.06.2015 року, та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2016 року № 03-07/1499, як вбачається з розрахунку, викладеного в запереченні на позов, відповідач нарахував ОСОБА_3 за 2016 рік 92192,99 грн. земельного податку (з розрахунку: (6445,8 * 357,57 * 4) / 100, де 6445,8 м.кв. площа земельної ділянки, 357,57 грн. базова вартість земельної ділянки за квадратний метр, 4% - ставка земельного податку).

Суд звертає увагу на те, що ставка земельного податку в розмірі 4 відсотки від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, згідно пункту 1.5.2 рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської міської ради «Про запровадження плати за землю» встановлена лише для нарахування земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні субєктів господарювання.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.03.2017 року, у вказаному Реєстрі міститься запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 02.11.2015 року. Таким чином, в 2016 році позивач не мав статусу «субєкта господарювання» в розумінні статті 55 Господарського кодексу України. Вказане розуміння «субєкта господарювання» також не спростовуються визначенням понять, викладеним в статті 14 ПК України.

Щодо доводів відповідача про те, що на земельній ділянці за адресою: місто Коломия, проспект Грушевського, 97, знаходиться майно господарського призначення, власником якого є ОСОБА_3, а сама земельна ділянка виділена для обслуговування майнового комплексу, то суд вказує на таке.

Згідно пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Обєктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (пунктом 270.1 статті 270 ПК України).

Рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської міської ради «Про запровадження плати за землю» містить аналогічні положення про платників та обєкт оподаткування земельного податку. Зокрема, відповідно до пункту 1.2 вказаного Рішення, платниками земельного податку є власники земельних ділянок та землекористувачі, а згідно пункту 1.3 обєктом оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Пунктом 1.5 рішення ради передбачені ставки земельного податку, а саме: у розмірі 1.2 відсотки від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від їх місцезнаходження), за винятком сільськогосподарських угідь, для яких ставка податку встановлена в розмірі 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки; 4 відсотки від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні субєктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності); 5 відсотків від їх нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній республіці Крим або по області, за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів нормативну грошову оцінку яких не проведено.

При цьому, пункт 274.2 статті 274 ПК України передбачає, що ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні субєктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Таким чином, приписи ПК України та положення рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської міської ради «Про запровадження плати за землю» встановлюють обовязок щодо сплати земельного податку за ставкою 4 відсотки від нормативної грошової оцінки за земельну ділянку, що перебуває в постійному користуванні виключно за наявності в землекористувача статусу субєкта господарювання, незалежно від призначення земельної ділянки (окрім земель сільськогосподарського призначення) та обєктів нерухомого майна, що на ній розташовані.

Отже, відповідач протиправно нарахував позивачу податкового зобовязання із земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік, застосувавши ставку земельного податку 4 %, оскільки ОСОБА_3 не є субєктом господарювання.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що відповідно до підпункту 281.1.1 пункту 181.1. статті 281 ПК України, від сплати податку звільняються, зокрема, пенсіонери (за віком). Аналогічне положення міститься і в пункті 1 1.6.1.1 рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської міської ради «Про запровадження плати за землю».

В даному випадку, згідно наявної в матеріалах справи копії паспорта ОСОБА_3, дата народження позивача 08.06.1941 року. На підставі наведеного, ОСОБА_3 є пенсіонером за віком, а тому на нього поширюються пільги щодо звільнення від сплати земельного податку.

Підсумовуючи вказане, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Коломийської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області №№ 95744-1301, 95745-1301, 95746-1301 від 12.10.2016 року, які є актами індивідуальної дії, належить визнати протиправними.

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.2 постанови № 7 від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі» розяснив, що із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень. При цьому, суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.

В позовній заяві позивач просить суд визнати не чинними податкові повідомлення-рішення Коломийської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №№ 95744-1301, 95745-1301, 95746-1301 від 12.10.2016 року. Однак з огляду на те, що зазначені податкові повідомлення-рішення є актами індивідуальної дії, суд відповідно до частини 2 статті 162 КАС України, з метою повного захисту порушеного права позивача в спірних правовідносинах в належний спосіб, дійшов висновку вийти за межі позовних вимог, а саме: визнати вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та їх скасувати.

При розподілі судових витрат суд виходив з приписів частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Коломийської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області 1211,54 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, підтверджених квитанціями № 1Р0245 від 02.11.2016 року та № 1Р1024 від 10.11.2016 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коломийської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 95744-1301 від 12.10.2016 року, № 95745-1301 від 12.10.2016 року, № 95746-1301 від 12.10.2016 року.

Cтягнути на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) за рахунок бюджетних асигнувань Коломийської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (реєстраційний номер 39530115, місцезнаходження: вулиця Б.Хмельницького, будинок 3, місто Коломия Івано-Франківської області, 78200) - 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 54 копійки судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя /підпис/ ОСОБА_5

Постанова складена в повному обсязі 28.03.2017.