Постанова № 65621361, 16.03.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року Житомир справа № 806/2371/16

категорія 10.4.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Капинос О.В., суддів: Попової О.Г., Шимоновича Р.М.,

секретар судового засідання Господарчук І.В., Недашківська Н.В. ,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи Демянчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації про стягнення 7840,38 грн.,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просив стягнути з Міністерства соціальної політики України компенсацію середнього заробітку, виплаченого ОСОБА_3 призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період в сумі 7840,38 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у 2015 році ним проводились нарахування та здійснювалась виплата середнього заробітку призваному на військову службу працівнику ОСОБА_4 У зв"язку з цим, ним до УПСЗН ЖРДА подавалися звіти про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а саме ОСОБА_3, за липень-грудень 2015. Однак, зазначає, що відповідач протиправно, отримавши від Департаменту праці та соціального захисту населення ЖОДА повідомлення про наявність заборгованості перед ним по виплаті компенсації середнього заробітку, виплаченого ОСОБА_3 в сумі 7840,38 грн. не направлено відповідні кошти на відшкодування. Тому, просить стягнути з відповідача такі кошти.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, повідомлений про розгляд справи належним чином. Згідно поданих письмових заперечень просить у позові відмовити. Вважає вимоги позивача безпідставними, оскільки відповідно до ч.1 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов"язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Оскільки бюджет на відповідний рік не приймається та не затверджується Міністерством, а тому відсутня жодна бездіяльність зі сторони Міністерства. Міністерство не може самостійно визначати бюджетні зобов"язання та спрямовувати бюджетний процес. Такі законодавчо зумовлені функції виконує Уряд, Міністерство фінансів України, ДФС України. Крім того, позивачем не надано жодних доказів на звернення його до Міністерства соціальної політики України. Також зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911 до ч. 3 ст. 119 КЗпП внесено зміни та скасовано норму щодо компенсації витрат на виплату середнього заробітку підприємствам за рахунок Державного бюджету України. Отже, позовні вимоги до Міністерства є безпідставними.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечувала. Пояснила, що УПСЗН від ОСОБА_1 було прийнято звіти про нараховану середню заробітну плату ОСОБА_3: від 13.08.2015 за липень 2015, від 15.09.2015 за серпень 2015, від 13.10.2015 за вересень 2015, від 14.01.2016 за грудень 2015. Зведені звіти про фактичні витрати на компенсації середнього заробітку було подано до Департаменту праці та соціального захисту населення ЖОДА. Отже, зазначає, що управлінням, як розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, виконано норми Порядку № 105. Тому, вважає, що порушень законодавства не відбулося. Тому просить відмовити у позові.

Заслухавши пояснення позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Встановлено, що ОСОБА_3 з 01.11.2012 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 24.07.2015 було призвано на військову службу під час мобілізації.

На виконання вимог статті 119 КЗпП України, у період з липня по грудень 2015, позивачем здійснювалась виплата середнього заробітку призваному на військову службу працівнику ОСОБА_4 , а саме, за липень 2015 року - 350,00 грн, серпень 2015 року - 1403,20 грн, вересень 2015 року - 1543,52 грн., жовтень- 1464,59 грн., листопад - 1473,36 грн., грудень - 1604,91 грн.

Позивачем, за даний період, відповідно до п.4 Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 105, щомісячно формувалися та подавалися до управління праці та соціального захисту населення Житомирської райдержадміністрації звіти про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 у справі №806/5115/15 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково та, зокрема, зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації прийняти звіти фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 13.08.2015, 15.09.2015, 13.10.2015 про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а саме ОСОБА_3 та включити виплачені згідно звітів 4523,86 грн. до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою від 29.06.2015 у постанови суду виправлено описку та абзац третій резолютивної частини постанови викладено у наступній редакції: "Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації прийняти звіти фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 13.08.2015, 15.09.2015, 13.10.2015 про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а саме ОСОБА_3 та включити виплачені згідно звітів 3297,52 грн. до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період."

Постанова суду набрала законної сили.

На виконання зазначеної постанови УПСЗН Житомирської РДА прийнято звіти фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 13.08.2015, 15.09.2015, 13.10.2015 про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а саме ОСОБА_3 та включено виплачені ОСОБА_1 згідно звітів 3297,52 грн. до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Крім того, у зв"язку з тим, що позивач ОСОБА_5 продовжував нараховувати та виплачувати середній заробіток, позивачем до управління праці додатково були подавані звіти за жовтень - грудень 2015.

Позивач стверджує, що до даного часу ним не отримано компенсації середнього заробітку виплаченого ОСОБА_3, у період з липня по грудень 2015, у розмірі 7840,38 грн.

Вважаючи, що саме Міністерство соціальної політики України, як розпорядник коштів вчиняє протиправну бездіяльність щодо невиплати йому компенсації, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 119 Кодексу законів про працю України (в редакції від 08 червня 2014 року) за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Дію зазначеної норми поширено на громадян України, які починаючи з 18.03.2014 були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 №303 "Про часткову мобілізацію", згідно із законом України від 20.05.2014 №1275-V11 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" (далі - Закон №1275 - V11).

З метою визначення механізму виплати компенсації, Кабінетом Міністрів України постановою від 04.03.2015 року №105 затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 105).

Відповідно до Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затвердженого КМУ №105 від 04.03.2015, підприємства несуть витрати (здійснюють виплату) на виплату середнього заробітку працівникам, передбаченого ч. 3 ст. 119 КЗпП України, а бюджетні кошти спрямовуються підприємствам на компенсацію їх витрат на зазначені виплати (п. п. 3,4 Порядку). Порядок є підзаконним актом, який пов'язаний з ч. 3 ст. 119 КЗпП України.

У відповідності до вимог п. 2 Порядку № 105 головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.

Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є:

- Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій;

- структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім мм. Києва та Севастополя) рад.

Як визначено п. 4 Порядку №105 для отримання компенсації з бюджету середнього заробітку підприємства, установи та організації подають щомісяця до 15 числа органові соціального захисту населення звіти про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 1, погоджені районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа структурному підрозділу соціального захисту населення копій зазначених звітів, а також зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 2.

Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

Згідно з Порядком № 105 виплату працівникам середнього заробітку здійснює підприємство. Компенсація підприємствам витрат на виплату середнього заробітку працівникам здійснюється Міністерством соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі обласним департаментам соціального захисту, які, в свою чергу, перераховують їх в районні (міські) управління, а останні - підприємствам.

Аналізуючи в сукупності наведені норми чинного законодавства, суд відмічає, що для отримання компенсації з бюджету середнього заробітку, виплаченого працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період встановлено чіткий механізм, що передбачає: подання роботодавцями щомісяця органові соціального захисту населення відповідних звітів про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету виплаченого середнього заробітку, які, в свою чергу подають зведені звіти структурному підрозділу соціального захисту населення, а останні - Мінсоцполітики відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам.

Після дотримання такої процедури, Міністерство соціальної політики перераховує кошти на зазначені цілі обласним департаментам соціального захисту, які, в свою чергу, перераховують їх в районні (міські) управління, а останні - підприємствам.

Стосовно дотримання сторонами такого порядку встановлено, що позивачем було подано до УПСЗН ЖРДА: 07.08.2015 звіт за липень 2015 на суму 350,80 грн., 10.09.2015 звіт за серпень 2015 на суму 1403,20 грн., 11.10.2015 звіт за вересень 2015 на суму 1543,52 грн., 06.11.2015 звіт за жовтень 2015 на суму 1464,59 грн., 10.12.2015 звіт за листопад 2015 на суму 1473,36 грн., 11.01.2016 звіт за грудень 2015 на суму 1604,91 грн., що підтверджується відповідними відмітками на таких звітах.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується представником третьої особи, до виконання управлінням праці від позивача були прийняті звіти за липень-вересень 2015 та за грудень 2015. (а.с.73-81)

Виплачені ОСОБА_1 згідно зазначених звітів кошти були включені до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, що сторонами не заперечується.

Зокрема, звіти від 13.08.2015, 15.09.2015, 13.10.2015 на загальну суму 3297,52 грн., були прийняті та включені до зведеного звіту на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 у справі №806/5115/15.

Отже, до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період управління праці були включені виплачені ОСОБА_5 кошти, згідно звітів 13.08.2015, 15.09.2015, 13.10.2015 ,11.01.2016 на загальну суму 4902,43 грн.

Даний зведений звіт був поданий до Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації.

На запит суду, Департамент праці та соціального захисту населення надіслав лист від 14.02.2017 №715/08, яким повідомив, що у грудні 2016 до Міністерства соціальної політики України було подано заявку на відшкодування коштів ФОП ОСОБА_1, виплачених найманому працівнику ОСОБА_3 на загальну суму 4902,43 грн., з якої 3297,52 грн. (за рішенням ЖОАС у справі №806/5115/15) та 1604,91 грн. згідно звіту за грудень 2015. (а.с.86-87)

Крім того, у матеріалах справи міститься лист Департаменту ПСЗН ЖОДА від 25.02.2016 №919/08, що адресований Міністерству соціальної політики України, яким останнього проінформовано, що при формуванні потреби у видатках по виплаті компенсації підприємствам, організаціям, установам у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за 2014-2015 роки для подальшого розгляду питання щодо внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" сума у розмірі 4523,86, згідно постанови суду у справі №806/5115/15, включена для відшкодування. (а.с.33)

Отже, з огляду на досліджені докази суд вважає, що Міністерство соцполітики було повідомлене про наявність заборгованості перед ОСОБА_1 щодо відшкодування компенсації середнього заробітку виплаченого ОСОБА_3

При цьому Порядок №105, що встановлює чіткий механізм, що є підставою для реалізації права на отримання компенсації підприємствам, організаціям, установам у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період , порушено не було.

Протилежно відповідачем не доведено.

Водночас, що стосується звітів за жовтень 2015 та листопад 2015, представник третьої особи в судовому засіданні пояснила, що до управління праці вони надійшли, проте до виконання прийняті не були, оскільки були неналежним чином оформленні. (а.с.101-104)

Суд приймає до уваги доводи представника управління, з огляду на те, що, зокрема, у супровідних листах до звітів за липень-вересень 2015 та грудень 2015 поставлені резолюції "для відповідних дій", тоді як на супровідних листах до звітів за жовтень та листопад 2015 будь-які відмітки відсутні.

Доводів представника третьої особи, позивачем спростовано не було.

З огляду на викладене, позивач набув право на отримання компенсації у межах середнього заробітку, виплаченого працівнику ОСОБА_3, за липень-вересень 2015 та грудень 2015 у розмірі 4902,43 грн., яке протиправно порушується відповідачем.

При цьому, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині компенсації у межах середнього заробітку, виплаченого працівнику ОСОБА_3, за жовтень-листопад 2015 є безпідставними, оскільки не була дотримана процедура, передбачена Порядком № 105, а тому у цій частині позовні вимоги є безпідставними.

Посилання відповідача у запереченнях на те, що позивач не звертався особисто до Міністерства соціальної політики є безпідставними, оскільки Порядком №105 це не передбачено.

Крім того, суд критично оцінює доводи відповідача щодо змін, які внесені у ст. 119 КЗпП України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, оскільки зазначені зміни набрали чинності з 01.01.2016. Так, згідно з цими змінами, компенсаційні виплати, передбачені ст. 119 КЗпП були відмінені лише з 01.01.2016, тому на правовідносини щодо компенсації заробітної плати за період з липня по вересень 2015 року та за грудень 2015 року не розповсюджуються.

Також, згідно Законів України "Про Державний бюджет на 2015" та "Про Державний бюджет на 2017 рік", Міністерству соціальної політики, як головному розпоряднику бюджетних коштів, передбачені видатки за бюджетною програмою 2501350 "Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період за 2014-2015 роки". Відтак, підстав для нездійснення виплати ОСОБА_1 у відповідача не було.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування, є безпідставними, оскільки за підприємствами, установами та організаціями, працівники яких призвані на військову службу, закріплене право на відшкодування виплаченого середнього заробітку таким працівникам за рахунок коштів державного бюджету, а їх відсутність не позбавляє наявного у позивача права на відшкодування понесених витрат.

З урахуванням викладеного суд вважає, що зобов'язання у Міністерства соціальної політики України з відшкодування з Державного бюджету компенсації підприємствам витрат на виплату середнього заробітку виникли в 2015 році і повинні діяти включно до грудня 2015 року.

Виходячи з вище викладеного, Міністерством соціальної політики України не виконано покладених на нього зобов'язань, щодо відшкодування з бюджету виплати компенсації, здійснені позивачем у липні-вересні 2015 та у грудні 2015 року в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

За приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00). Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та Закону України "Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Так само, Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004 , від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 9 липня 2007 року №6-рп/2007).

У рішенні від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави /підпункт 3.2/.

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Визначаючись щодо заявлених вимог, суд виходить за наступного.

У відповідності до вимог п. 2 Порядку № 105 головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.

Міністерство соціальної політики України, відповідно до Положення про Міністерство соціальної політики України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України: розробляє та вносить у встановленому порядку пропозиції щодо визначення розміру мінімальної заробітної плати, робочого часу та часу відпочинку, умов оплати праці працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів відповідно до Закону.

Згідно Наказу Міністерства фінансів України від 24.12.2012 №1407 затверджено Порядок казначейського обслуговування державного бюджету за витратами. На підставі вищезазначеного Порядку № 105, Міністерство соціальної політики України відповідно до поданої Департаментом соціального захисту населення обласної державної адміністрації зведеної заявки перераховує кошти з державного бюджету Головним управлінням Державної казначейської служби України на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам.

Департамент здійснює розподіл коштів, що надійшли від Міністерства соціальної політики України, в розрізі районних органів соціального захисту населення згідно з поданими звітами. Головні управління Державної казначейської служби України перераховують кошти до районних органів державної казначейської служби України відповідно до поданого розподілу.

Районні органи соціального захисту населення, відповідно до перерахованих коштів органами державної казначейської служби України, перераховують кошти підприємствам, установам, організаціям на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам, відповідно до заявлених сум.

В контексті наведеного суд відмічає, що у спірних правовідносинах до повноважень Міністерства соціальної політики належить лише виділення коштів для компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період із Державного бюджету. Тобто, кошти для таких виплат виділяються державою та закладаються у держбюджеті на відповідний рік.

Відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Виходячи із загальних засад адміністративного судочинства задоволенню підлягають ті вимоги, які фактично відновлюють порушене право особи у взаємовідносинах з суб'єктом владних повноважень

Водночас, суд зазначає, що судове рішення в адміністративній справі має гарантувати повний та всебічний захист порушеного суб'єктивного права особи.

Тобто, право на судовий захист передбачає конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд вважає, вимога саме про стягнення таких коштів з Міністерства соціальної політики судом є помилковою, а правильним та належним способом захисту прав позивача буде зобов"язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов"язків щодо виділення таких коштів .

На підставі викладеного, з метою досягнення мети правосуддя - забезпечення ефективного поновлення та захисту порушеного права, - суд вважає за необхідне зобов"язати Міністерство соціальної політики України виділити кошти в сумі 4902,43 грн. для виплати ОСОБА_1 компенсації середнього заробітку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. № 105, з огляду на що, позов задовольняє частково.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 472,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства соціальної політики України.

Керуючись статтями 86,94,158-162,187,254 Кодексу адміністративного судочинства України ,

постановив:

Позов задовольнити частково.

Зобов"язати Міністерство соціальної політики України виділити кошти в сумі 4902,43 грн. (чотири тисячі дев'ятсот дві гривні сорок три копійки) для виплати ОСОБА_1 компенсації середнього заробітку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 р. № 105.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з на користь ОСОБА_1 472,40 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства соціальної політики України.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.В. Капинос

Суддя О.Г. Попова

Суддя Р.М.Шимонович

Повний текст постанови виготовлено: 29 березня 2017 р.