Постанова № 65621270, 27.03.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 року м. Житомир справа № 806/646/17

категорія 8.2.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

секретар судового засідання Ясинська К.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання дій протиправними, скасування рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 21 березня 2017 року, просить визнати протиправними дії в.о. начальника Головного управління ДФС у Житомирській області ОСОБА_5 щодо видання наказу № 142 від 03.02.2017 да дії заступника ОСОБА_6 щодо видачі направлень на перевірку від 03.02.2017 за № 161, №162 та щодо прийняття рішення від 08.02.2017 про застосування адміністративного арешту майна платника податків та скасувати це рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у контролюючого органу були відсутні підстави для проведення фактичної перевірки в розумінні ст. 80 Податкового кодексу України. Вказує, що посадових осіб контролюючого органу було правомірно не допущено до проведення перевірки, внаслідок чого у Головного управління ДФС у Житомирській області не було законних підстав для винесення рішення від 08.02.2017 про застосування адміністративного арешту майна платника податків. У зв"язку із чим, на думку позивача, є неправомірними наказ №142 від 03 лютого 2017 року в.о. начальника Головного управління ДФС у Житомирській області ОСОБА_5 про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_4 з 07.02.2017 тривалістю 10 діб., а тому вони підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог від 21 березня 2017 року.

Представники відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначали, що у контролюючого органу були наявні підстави для проведення перевірки, визначені пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та зазначені в оскаржуваному наказі №142 від 03.02.2017. На думку представників відповідача, враховуючи, що позивач безпідставно відмовив у допуску до проведення перевірки, контролюючим органом правомірно, з урахуванням вимог ст. 94 Податкового кодексу України, застосував винятковий спосіб забезпечення виконання платником податків його зобов'язань у вигляді адміністративного арешту майна платника податків. На підставі вищевикладеного просили відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку із безпідставністю.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з таких підстав.

Встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.07.2016, ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_1, як фізична особа-підприємець 16 червня 2016 року зареєстрована Головним управлінням регіональної статистики та взята на облік Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області (Лугинське відділення) як платника податків та платника єдиного внеску (а.с. 13 та зворот).

Контролюючим органом було здійснено доперевірочний аналіз підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4, за результатами якого встановлено, що відповідно до бази АІС "Податковий блок" підсистеми "Моніторинговий центр" "Чеки РРО", виявлено, що в магазині-кафе "Залізничник" за адресою: Житомирська область, Лугинський район, с. Станційне, вул. Залізнична, 8, через реєстратор розрахункових операцій Mini T400 ME, заводський номер ПБ НОМЕР_2, фіскальний номер 300024813, 04 грудня 2016 року, гідно фіскального чеку №1803 реалізовано вино "Міцне червоне 1,0 л. Котовськ" 1 пляшку за ціною 33 грн. Відповідно до постанови КМУ від 30.10.2008 № 957 (зі змінами і доповненнями), з 03.12.2016 мінімальна роздрібна ціна на вино міцне (з додаванням спирту), ємністю 1,0 л. (за кодом 2204 в іншій тарі) становить 42,00 грн. На основі проведеного доперевірочного аналізу контролюючим органом зроблено висновок, що в магазині-кафе "Залізничник" ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) за адресою - Житомирська область, Лугинський район, с. Станційне, вул. Залізнична, 8, здійснюється реалізація підакцизної продукції з можливим порушенням законодавства України, а саме: реалізації алкогольних напоїв нижче встановлених мінімальних роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв (вино). Підставою для проведення перевірки є пп. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. (а.с. 72). Вказані обставини також підтверджуються роздруківками скріншотів із системи АІС "Податковий блок" (а.с. 73-74).

За результатами проведеного доперевірочного аналізу ФОП ОСОБА_4 складено службову записку №63/06-30-40-02-19 від 31.01.2017 та повідомлено в.о. начальника Головного управління ДФС у Житомирській області ОСОБА_5

З метою всебічного розгляду даного питання при проведенні контрольно-перевірочних заходів виникла необхідність залучити працівників відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту (а.с. 70 та зворот).

Встановлено, що відповідно до отриманої інформації та службової записки, керуючись пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.5 п.80.2, ст.80 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-У1 (із змінами та доповненнями), Законом України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", Законом України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на підставі п.1 Положення про Головне правління ДФС у Житомирській області, в.о. начальника Головного управління ДФС у Житомирській області ОСОБА_5 винесено наказ №142 "Про проведення фактичної перевірки" від 03.02.2017, яким наказано провести фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) з 07 лютого 2017 року тривалістю 10 діб, за останній рік діяльності, за місцем провадження платником податків діяльності - Житомирська область, Лугинський район, с. Станційне, вул. Залізнична, 8, щодо дотримання вимог, встановлених законодавством України при здійсненні торгівлі підакцизними товарами (а.с. 9 та зворот) і складені направлення на перевірку від 03.02.2017 №161(а.с. 65) та від 03.02.2017 №162 (а.с. 64).

Як встановлено зі змісту наявних у матеріалах справи копій направлень на перевірку від 03.02.2017 №161, №162 начальником відділу ліцензування та контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДФС у Житомирській області, радником податкової та митної справи III рангу, ОСОБА_2 та головним державним ревізором-інспектором відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту Головного управління ДФС у Житомирській області, радником податкової та митної справи III рангу ОСОБА_7 з 07.02.2017 мали проводити фактичну перевірку ФОП ОСОБА_4 тривалістю 10 діб з метою перевірки дотримання вимог, встановлених законодавством України, при здійсненні торгівлі підакцизними товарами.

07 лютого 2017 року начальником відділу ліцензування та контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДФС у Житомирській області, радником податкової та митної справи III рангу, ОСОБА_2 та головним державним ревізором-інспектором відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту Головного управління ДФС у Житомирській області, радником податкової та митної справи III рангу ОСОБА_7 продавцю ФОП ОСОБА_4 ОСОБА_8 були пред'явлені службові посвідчення працівників контролюючого органу та направлення на перевірку, про що свідчить відповідний запис та підпис продавця у направленнях №161 та №162.

Крім того, вказані документи були пред"явлені і ОСОБА_4, яка на направленнях зробила запис "Фактична перевірка не проводиться у зв'язку із наявністю обставин" (а.с. 64) та "До перевірки не допущені у зв'язку із наявністю обставин" (а.с. 65).

Враховуючи фактичний недопуск суб'єктом господарювання посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, складено акт відмови від допуску до фактичної перевірки від 07 лютого 2017 року, за підписом ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (а.с. 67).

У зв'язку із відмовою суб'єктом господарювання від підпису акту про відмову від допуску до фактичної перевірки, посадовими особами контролюючого органу було складено акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього від 07 лютого 2017 року, за підписом ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (а.с. 66).

У зв"язку із відмовою ФОП ОСОБА_4 допустити уповноважених осіб податкового органу до проведення перевірки заступником начальника Головного управління ДФС у Житомирській області ОСОБА_6 прийнято рішення про застосування адміністративного арешту від 08 лютого 2017 року №01/40-02, відповідно до якого вирішено застосувати умовний адміністративний арешт майна платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1), що розміщене за адресою: Житомирська область, Лугинський район, с. Станційне, вул. Залізнична, 8, магазин-кафе "Залізничник". (а.с. 11).

Вказане рішення було надіслано позивачу разом із супровідним листом №98/14/06-30-40-02-16 від 08.02.2017 (а.с. 12).

Не погоджуючись із рішеннями відповідача, вважаючи, що у контролюючого органу не було законних підстав для винесення наказу про проведення перевірки та направлень на перевірку, недопуск до проведення фактичної перевірки правомірним, а рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків незаконним, позивач звернувся із позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно пп.19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.

Відповідно до п. 75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У відповідності до пп. 80.2.5 п.80.2. ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримання в установленому порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови. У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього. (п.81.2 ст.82 ПК України).

Надаючи правову оцінку оскаржуваному наказу Головного управління Державної фіскальної служби в Житомирській області про проведення фактичної перевірки від 03.02.2017 №142 та направленням на перевірку від 03.02.2017 №161, №162 суд погоджується із доводами відповідача та зазначає наступне.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Твердження позивача про відсутність законних підстав для проведення перевірки спростовуються наявними у матеріалах справи копіями доперевірочного аналізу (а.с. 72), скріншотів АІС "Податковий блок" (а.с. 73-74), службовою запискою (а.с. 70 та зворот).

Крім того, суд наголошує, що вичерпний перелік підстав для проведення перевірки належним чином зазначений як в наказі №142 від 03.02.2017 (а.с. 9) так і в направленнях на перевірку №161, №162 від 03.02.2017 (а.с. 64-65).

Судом встановлено, а наявними матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами контролюючого органу, на виконання вимог п. 81.1 ст. 81 ПК України, перед початком перевірки, особі що знаходилася за робочим місцем, ОСОБА_8, було вручено копію наказу на проведення фактичної перевірки №142 від 03.02.2017, пред'явлені службові посвідчення та направлення на перевірку про що ОСОБА_8 розписалась в направленнях на перевірку від 03.02.2017 №161 та №162. (а.с. 64-65). Так само і ФОП ОСОБА_4 була ознайомлена із зазначеними документами, про що свідчить зроблені нею написи на направленнях на перевірку.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що контролюючий орган при винесенні оскаржуваного наказу №142 від 03.02.2017 та направлень на перевірку №161, №162 від 03.02.2017 діяв правомірно, в межах та у порядку, визначеному чинним законодавством.

А доводи позивача про правомірність недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Надаючи правову оцінку правомірності прийняття відповідачем рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 08.02.2017 суд не погоджується із доводами позивача з огляду на наступне.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно положень п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

- відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

- відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;

- платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Як встановлено зі змісту рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 08 лютого 2017 року, дане рішення було прийнято на підставі положень пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, а саме: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. (а.с. 11).

Враховуючи підтвердження наявності підстав для проведенні перевірки, правомірність винесення наказу №142 від 03.02.2017, направлень №161, №162 від 03.02.2017, належне вчинення посадовими особами контролюючого органу усіх дій, передбачених п. 81.1 ст. 81 ПК України, суд зазначає, що у ФОП ОСОБА_4 не було законних підстав для недопуску перевіряючих до фактичної перевірки.

Таким чином, оскільки факт відмови суб'єктом господарювання від проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення та відмови від допуску посадових осіб контролюючого органу підтверджується наявними у матеріалах справами доказами, суд зазначає, що відповідач діяв правомірно, у межах та в спосіб, визначений чинним законодавством при винесенні рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 08.02.2017.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем належним чином не доведено, наявними у матеріалах справи доказами та відповідачем у повному обсязі спростовано протиправність дій Головного управління ДФС у Житомирській області при винесенні оскаржуваних наказу про проведення перевірки №142 від 03.02.2017, направлень на перевірку №161, №162 від 03.02.2017 та рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 08.02.2017, тому позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 не підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 94 КАС України судові витрати не присуджуються.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України,

постановив:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 30 березня 2020 р.