Постанова № 65621111, 20.03.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 р. Справа № 804/532/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, яка виразилася у невиконанні з вересня 2015 року рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц); визнання протиправними дій Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, які виразилися у неналежному розгляді звернення від 22.09.2016, зобовязавши розглянути це звернення та надати запитувану інформацію та документи.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачем у серпні 2015 року відповідачу були направлені виконавчі листи разом із заявами про виконання рішень судів, проте станом на 20 грудня 2016 року такі рішення не виконані. 22.09.2016 ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області зі скаргою щодо невиконання судових рішень, у якій, також просив надати інформацію про кількість виконаних документів, що надійшли раніше поданих ним, у період з 23.09.2015 на день надання відповіді на скаргу.

Відповідачем було надано відповідь від 20.10.2016 за № 12-13/2032-8823, яка по суті не містить відповіді на питання позивача щодо кількості виконавчих документів, що надійшли раніше поданих ОСОБА_2 рішень суду, що є порушенням ст.40 Конституції України, ст. ст. 18, 19 Закону України «Про звернення громадян».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 804/532/17 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 01 березня 2017 року.

Відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов. Відповідач вказав, що фактичне перерахування грошових коштів в адресу стягувачів на виконання судових рішень здійснюється Державною казначейською службою України. Що стосується скарги ОСОБА_2 від 22.09.2016, то йому було надано повну відповідь згідно тієї інформації, яка була наявна у Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

Представник позивача в судове засідання 20.03.2017 не зявився, до суду надійшло клопотання представника позивача від 20.03.2017 №11236/17 про здійснення розгляду справи без його участі.

Відповідач у судове засідання зявився, заперечив проти позову в повному обсязі, проти клопотання про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечив.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч.6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що рішеннями Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц) за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Дніпропетровську ради про стягнення грошових сум, стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Дніпропетровську ради на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 2936 грн. та судові витрати в сумі 487,20 грн.

Позивач зазначає, що разом із заявами про виконання рішень суду до Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області у серпні 2015 року були направлені виконавчі листи.

Станом на 30 грудня 2016 року грошові кошти ОСОБА_2 сплачені не були, а рішення судів фактично не виконані, тому Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області допущено бездіяльність.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 22.09.2016 звернувся до Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області зі скаргою, в якій просив у найкоротший термін вжити невідкладних заходів, спрямованих на виконання рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області та перерахувати присуджені на користь ОСОБА_2 рішеннями цього суду кошти, з урахуванням компенсації за несвоєчасне виконання рішень суду відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Також, ОСОБА_2 просив надати інформацію про кількість виконаних виконавчих документів, що надійшли раніше поданих ОСОБА_2 рішення суду у період з 23.09.2015 на день надання відповіді на цю скаргу.

У наданій Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області відповіді від 20.10.2016 №12-13/2032-8823 вказано, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України за черговістю надходження таких рішень, на підставі чого, заяву громадянина ОСОБА_2 щодо виконання рішень Ленінського районного суду Дніпропетровської області поставлено в чергу надходження таких документів за №9065 та №9066.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» на поточний рік за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою» передбачено 150,00 млн. грн. Отже, після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше поданого ОСОБА_2 для виконання рішення суду, Державна казначейська служба України здійснить заходи щодо перерахування коштів на користь заявника.

Також в означеному листі зазначено, що ОСОБА_2 може самостійно слідкувати за черговістю виконання виконавчих документів на офіційному веб-порталі Державної казначейської служби України за електронною адресою: http//treasury.gov.ua.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області, яка виразилася у невиконанні з вересня 2015 року рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц), суд зазначає таке.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03 серпня 2011 року №845.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство) - п.1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України №460/2011 від 13.04.2011, п.1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМУ №215 від 15.04.2015.

Відповідно до п.7 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України №460/2011 від 13.04.2011, п.9 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМУ №215 від 15.04.2015, Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

З аналізу положень Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03 серпня 2011 року №845 (далі - Порядку), можливо дійти висновку, що вказаний Порядок, визначаючи повноваження державних органів щодо виконання судових рішень зазначеної категорії, також використовує такі терміни як Казначейство та його територіальні органи (зокрема, п. 2 Порядку).

Таким чином, враховуючи предмет спору у цій справі, а також зміст та обсяг заявлених позивачем вимог, слід визначити обсяг повноважень, якими наділене Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, як територіальний орган Казначейства, щодо виконання судових рішень визначеної категорії.

Відповідно до п.24 Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Згідно з п.25 Порядку безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Відповідно до ст.26 Порядку безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Таким чином, безспірне списання коштів здійснюється органом Казначейства у разі наявності у боржника спеціальних рахунків окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з п.28 Порядку, орган Казначейства протягом трьох робочих днів після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету і рахунки боржника, з яких проводиться безспірне списання коштів.

Відповідно до п.33 Порядку, у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку.

Таким чином, наведеними нормами чинного законодавства визначені повноваження органів Казначейства щодо виконання рішень суду, і до таких повноважень віднесено: прийняття документів від стягувачів; вжиття заходів щодо безспірного списання коштів з відповідних рахунків боржника; передача документів до Казначейства, у випадку неможливості виконання рішення суду.

У свою чергу, суд зазначає, що положення п.п. 47, 48, 49 Порядку, стосуються повноважень Казначейства, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

З наведеного видно, що перерахування коштів здійснюється саме центральним органом казначейства - Державною казначейською службою України, до якого позивачем вимоги не висуваються.

Окрім того, відповідачем у відповіді від 20.10.2016 №12-13/2032-8823, наданій позивачу на його звернення, так і представником відповідача під час судового засідання наголошено, що рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області, яким на користь ОСОБА_2 стягнуто грошові кошти, буде виконано в порядку черговості.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області не було допущено бездіяльності щодо ОСОБА_2, яка виразилася у невиконанні рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц).

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, які виразились у неналежному розгляді звернення від 22.09.2016 та зобовязання Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області розглянути це звернення та надати запитувану інформацію та документи, суд зазначає таке.

Позивач у своєму зверненні (скарзі) від 22.09.2016 просив Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області надати інформацію про кількість виконаних виконавчих документів, що надійшли раніше поданих ОСОБА_2 рішення суду з 23.09.2015 на день надання відповіді на цю скаргу. На означену вимогу відповідач зазначив, що ОСОБА_2 може самостійно відслідковувати цю інформацію на офіційному веб-порталі Державної казначейської служби України за електронною адресою: http//treasury.gov.ua.

Позивач вважає таку відповідь неповною та протиправною.

Суд зазначає, що у відповідності до ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Проте, вказана норма не підлягає застосуванню в даному випадку з урахуванням того, що положеннями ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначений порядок оформлення запитів на інформацію, однак в даному випадку ОСОБА_2 подавався до відповідача не запит про надання публічної інформації, а скарга/звернення, відтак для врегулювання даних правовідносин застосовуванню підлягають положення Закону України «Про звернення громадян».

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 15 вказаного Закону визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) ОСОБА_3 Союзу, ОСОБА_4 Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до положень ч.1 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.

Суд зазначає, що вказаним Законом не висуваються вимоги до відповіді на скарги/звернення громадян, що надаються державними органами, не визначено критерій їх вичерпності та повноти. З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено факт надання відповіді на звернення позивача, то незадоволення позивача результатами такої відповіді на звернення в даному випадку не може вважатися протиправними діями Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області щодо неналежного розгляду означеного звернення.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання протиправними дій Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, які виразилися у неналежному розгляді звернення від 22.09.2016, зобовязавши розглянути це звернення та надати запитувану інформацію та документи є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необгрунтованість заявлених вимог та необхідність відмови в їх задоволенні.

Згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 122, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1