Ухвала суду № 65620192, 20.03.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/3956/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/789/274/17 Доповідач - Хома М.В.Категорія - 19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючої - Хоми М.В.

суддів - Кузьма Р. М., Костів О. З.,

секретар - Танцюра О.В.

з участю представника ПАТ "Кредобанк" ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Кредобанк на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Кредобанк, третя особа - відкрите акціонерне товариство Закарпатський металургійний завод про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, та з урахуванням уточнень просила на підставі ст. 1212 ЦК України стягнути з ПАТ Кредобанк безпідставно набуті останнім грошові кошти в розмірі 60000,00 грн, 5183,01 грн 3% річних, 4037,24 грн інфляційних втрат, а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Вимоги обґрунтовані тим, що 5 липня 2007 року між нею та ВАТ Закарпатський металургійний завод, ПАТ Кредобанк було укладено тристоронній договір, за умовами якого вона купила належні ВАТ Закарпатський металургійний завод нежитлові приміщення пожежного депо та гаражі, що знаходяться по вул. Жовтнева, 135 смт. Сатанів Городоцького району Хмельницької області. Вартість даного майна у розмірі 60 000 грн. за умовами договору нею була сплачена вигодонабувачу ПАТ Кредобанк шляхом перерахування вказаних коштів на розрахунковий рахунок №2909799 Тернопільського філіалу ВАТ Кредобанк, МФО 338244, код 14035717. Оскільки договір не був нотаріально посвідчений, вона звернулась в суд із вимогами про визнання його дійсним. Її позовні вимоги були задоволені, проте у подальшому, рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2011 року судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасовані та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні її позову про визнання договору купівлі-продажу дійсним - відмовлено.

Враховуючи те, що сплачені за договором грошові кошти ОСОБА_2 не повернуті, просила позов задовольнити.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ Кредобанк на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 60 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ Кредобанк просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, а також визнати виконавчий лист Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 січня 2015 року по справі № 607/3956/14-ц виданим помилково та таким, що не підлягає виконанню. Вказує, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд невірно застосував до спірних відносин ст. 1212 ЦК України, тоді як реституція застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним, а тому застосуванню підлягала ст. 216 ЦК України. Крім цього, за договором купівлі-продажу від 5 липня 2007 року продавцем є ВАТ Закарпатський металургійний завод, яке не було притягнуто у справі в якості відповідача. Також судом не встановлено власника об'єктів нерухомості, які були предметом договору купівлі-продажу, на момент розгляду справи судом.

Справа переглядалася судами апеляційної та касаційної інстанцій та направлена на новий апеляційний розгляд.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних спрваві від 15 червня 2016 року зазначено про те, що суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про повернення безпідставно набутих грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України застосував положення ст. 216 ЦК України, що не було предметом розгляду у суді першої інстанції. Окрім цього, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено особи, яка була набувачем спірних грошових коштів.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ч.4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обовязковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Заслухавши пояснення представника ПАТ Кредобанк, яка підтримала доводи апеляційної скарги, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних втрат та моральної шкоди не оскаржується, тому відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України колегією суддів не переглядається.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання тристороннього договору купівлі-продажу нерухомого майна, який не був посвідчений нотаріально, ОСОБА_2 сплатила ПАТ Кредобанк кошти у сумі 60 000 грн., та зважаючи на скасування судом касаційної інстанції рішень суду першої та апеляційної інстанцій про визнання цього договору дійсним, що зумовило скасування реєстрації права власності за позивачкою, кошти позивачці не повернуто, тому на підставі ст. 1212 ЦК України слід стягнути зазначені кошти з ПАТ Кредобанк.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Встановлено, що 5 липня 2007 року між ОСОБА_2 (покупець), ВАТ Закарпатський металургійний завод (продавець) та ПАТ Кредобанк (вигодонабувач) укладено письмовий тристоронній договір купівлі-продажу нерухомого майна будівлі пождепо та гаражу по вул. Жовтнева, 135 смт. Сатанів Городоцького району Хмельницької області, згідно умов якого ОСОБА_2 зобов'язалась у термін до 15 вересня 2007 року сплатити вартість майна у розмірі 60 000 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок вигодонабувача ПАТ Кредобанк №2909799 в Тернопільській філії ВАТ Кредобанк.

Вказаний договір не був нотаріально посвідчений та не проведена його державна реєстрація, як того вимагає ст. 657 ЦК України.

На виконання умов даного договору ОСОБА_2 перерахувала на вказаний у договорі рахунок 60 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 11 вересня 2007 року та не заперечується сторонами у справі.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, отримувачем коштів був саме ВАТ Кредобанк (правонаступником якого є ПАТ Кредобанк) як вигодонабувач, а не ВАТ Закарпатський металургійний завод як продавець нерухомого майна.

Так, рахунок №2909799 в Тернопільській філії ВАТ Кредобанк, на який ОСОБА_2 сплатила кошти у сумі 60 000 грн., на час сплати коштів був рахунком саме банку, призначення якого для обліку іншої кредиторської заборгованості, чого не заперечила у суді апеляційної інстанції представник ПАТ Кредобанк.

З наданих представником ПАТ Кредобанк письмових відомостей про рух коштів по рахунку №2909799 вбачається, що 11. 09.2007 року ОСОБА_2 сплатила отримувачу Тернопільській філії ВАТ Кредобанк на вказаний рахунок 60 000 грн., призначення платежу оплата за нерухоме майно згідно договору від 5.07.2007 року.

Рахунок №2909799 в Тернопільській філії ВАТ Кредобанк не був поточним, розрахунковим чи будь-яким іншим рахунком ВАТ Закарпатський металургійний завод, відкритим у ВАТ Кредобанк.

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 25 квітня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 21 грудня 2010 року, визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 5 липня 2007 року.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2011 року рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 25 квітня 2008 року та ухвала Городоцького районного суду Хмельницької області від 25 квітня 2008 року скасовані та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна відмовлено.

Підставою для відмови у визнанні дійсним зазначеного договору купівлі-продажу згідно з рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2011 року стало те, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації є таким, що не укладений, а тому його не може бути визнано дійсним.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як зазначено у правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у справі №6-3090цс15 (постанова від 2 березня 2016 року), положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобовязання.

Характерною особливістю кондиційних зобовязань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобовязання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобовязання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобовязанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондиційне зобовязання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що предявлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не повязаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондиція позадоговірний зобовязальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно.

Враховуючи те, що рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним відмовлено, та зазначено про те, що цей договір є неукладеним, так як він нотаріально не посвідчений та не проведена його державна реєстрація, тому правова підстава набуття банком грошових коштів в розмірі 60 000 грн., сплачених позивачкою - відсутня.

За таких обставин рішення суду є законним та обгрунтованим, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування судом першої інстанції ст. 1212 ЦК України, так як повинна бути застосована ст. 216 ЦК України, є безпідставними, оскільки як уже зазначалося вище кондиція позадоговірний зобовязальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований як самостійно, так і субсидіарно із реституцією та віндикацією. Окрім цього, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 15 червня 2016 року зазначено про те, що у даній справі ст. 216 ЦК України не може бути застосована, так як позивачка не заявляла таких вимог.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що ПАТ Кредобанк не є стороною договору купівлі-продажу нерухомого майна, не був самостійним отримувачем коштів від реалізації нерухомості, колегія суддів оцінює критично, враховуючи наступне.

У встановленому законом порядку договору купівлі-продажу нерухомого майна не укладався.

Як зазначено вище, апеляційним судом встановлено, що саме банк є набувачем грошових коштів без достатньої правової підстави, в розпорядження ВАТ Закарпатський металургійний завод кошти у сумі 60 000 грн. не надходили, вони були сплачені позивачкою, за згодою ВАТ Закарпатський металургійний завод та ПАТ Кредобанк, безпосередньо останньому.

ВАТ Закарпатський металургійний завод не мав жодної реальної можливості розпоряджатися грошовими коштами, які внесені ОСОБА_2 та знаходились на рахунку №2909799 в Тернопільській філії ВАТ Кредобанк, МФО 338244, код ЄРДПОУ 14035717, та не може вважатися набувачем цих грошових коштів.

Такі реквізити, як МФО 338244, код ЄРДПОУ 14035717, зазначені у договорі купівлі-продажу від 5 липня 2007 року та платіжному дорученні №1 від 11.09.2007 року, є реквізитами ТФ ВАТ Кредобанк станом на 5.07.2007 року, а не ВАТ Закарпатський металургійний завод.

Голослівними є пояснення представника ПАТ Кредобанк про те, що з рахунку №2909799 ПАТ Кредобанк за дорученням ВАТ Закарпатський металургійний завод здійснив договірне списання коштів на позичковий рахунок ВАТ Закарпатський металургійний завод для погашення частини заборгованості ВАТ Закарпатський металургійний завод перед ПАТ Кредобанк.

Сама по собі обставина, що внесені ОСОБА_2 кошти були зараховані банком на погашення заборгованості ВАТ Закарпатський металургійний завод перед ВАТ Кредобанк, не свідчить про те, що набувачем спірних коштів був ВАТ Закарпатський металургійний завод.

Про це свідчить, окрім наведеного вище, розпорядження в.о. директора ТФ ВАТ Кредобанк від 28 вересня 2007 року, із змісту якого вбачається, що директор ТФ ВАТ Кредобанк одноособово надав розпорядження бухгалтерії банку кошти у сумі 60 000 грн., які знаходяться на рахунку №2909799 - направити на погашення дебіторської заборгованості. У випадку належності рахунку №2909799 ВАТ Закарпатський металургійний завод банк не був би вправі розпоряджатися коштами на цьому рахунку на власний розсуд.

Безпідставними є доводи ПАТ Кредобанк відносно того, що правовідносини між ОСОБА_2 та банком виникли на підставі правил ст. 528 ЦК України, яка передбачає виконання зобов'язання за боржника третьою особою, оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна від 5 липня 2007 року хоч і є неукладеним, проте свідчить про наміри сторін : ОСОБА_2 мала намір придбати нерухоме майно і стати його власником і саме за це майно сплатила кошти вигодонабувачу ПАТ Кредобанк, якому було відомо про те, що кошти сплачені саме за нерухоме майно, а не на підставі ст. 528 ЦК України.

Пояснення представника ПАТ Кредобанк про те, що ВАТ Закарпатський металургійний завод погашав свій борг перед банком коштами від продажу нерухомості, колегія суддів оцінює критично, так як на правильність рішення суду такі пояснення не впливають, оскільки відносини, які існували станом на 5 липня 2007 року між ВАТ Закарпатський металургійний завод та ВАТ Кредобанк, з яких мотивів продавець нерухомого майна виявив бажання не отримувати від ОСОБА_2 кошти особисто, а погодився на сплату коштів покупцем безпосередньо вигодонабувачу - банку, не є предметом спору у даній справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не встановлено, за ким зареєстровано на час розгляду справи право власності на нерухоме майно, яке було передане ОСОБА_2 від ВАТ Закарпатський металургійний завод, колегія суддів вважає безпідставними, так як відсутні правові підстави для реєстрації за ОСОБА_2 права власності на майно за договором від 5.07.2007 року.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Кредобанк відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_3