Постанова № 65618341, 23.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33/778/232/17 Головуючий в 1-й інстанції: Гусарова В.В.

Єдиний унікальний № 330/63/17

Категорія: ст. 130 ч. 1 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року суддя Апеляційного суду Запорізької області Жовніренко В.П., розглянувши за участі особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_2, клопотання про поновлення строку на оскарження та апеляційну скаргу на постанову судді Якимівського районного суду Запорізької області від 16 лютого 2017 року,

встановила:

Постановою судді Якимівського районного суду Запорізької області від 16 лютого 2017 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який не працює, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік. Стягнуто судовий збір в сумі 275 грн. 60 коп.

Згідно з постановою судді, 22.12.2016 року о 14 год. 15 хв. ОСОБА_2 в смт Якимівка по вул. Пушкіна Якимівського району Запорізької області керував автомобілем НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, почервоніння очей), від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, в присутності двох свідків, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 130 ч. 1 КУпАП.

У клопотанні ОСОБА_2 просить поновити йому строк на оскарження постанови судді від 16.02.2017 року, посилаючись на те, що він отримав копію судового рішення лише 23.02.2017 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову Якимівського районного суду від 16.02.2017 року та закрити провадження у справі, у зв'язку відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, на підставі ч. 1 ст. 247 та п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП, посилаючись на наступні обставини:

-лейтенант поліції ОСОБА_3 запропонував йому пройти освідування на предмет стану алкогольного сп'яніння та дихнути в апарат «Драгер», на що він відмовився, оскільки він є інвалідом III групи та спиртних напоїв не вживає, не керував транспортним засобом, а лише вирішив вийти з автомобіля ВАЗ 2108, який має дві передні двері, через передні двері з боку водія, який на той час був відсутній в автомобілі, тобто у нього не було підстав для проходження освідування;

-після складення протоколу про адміністративне правопорушення працівник поліції посадив його до патрульного автомобілю, довіз до Якимівської поліції, погукав двох свідків, достав мобільний телефон, почав знімати і говорити їм, щоб вони підписали протокол про те, що він відмовляється від проходження освідування, підпису та особистих пояснень в протоколі, під відеозапис;

-у мотивувальній частині постанови зазначено, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а в резолютивній частині постанови взагалі не конкретизовано, за які саме дії його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, проте докази, які б прямо вказували на перебування його в стані алкогольного сп'яніння, відсутні. зазначені у протоколі дані вказують лише на те, що він відмовився від медичного огляду, проте ніяк не встановлюють стан його сп'яніння;

-жоден зі свідків, допитаних під час судового розгляду: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не вказали на те, що він керував автомобілем;

-пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не можуть бути достатніми доказами вчинення ним правопорушення, оскільки вони були запрошені працівником ДАЇ для підписання протоколу, коли протокол вже був складений та повністю заповнений, при цьому, його вони особисто не бачили, не чули його розмови з працівниками ДАІ, не були свідками того, як він відмовлявся від проходження медичного огляду, або керував автомобілем чи його зупиняв інспектор, тобто вони лише поставили свій підпис на вже заповненому протоколі, тобто в основу обвинувачення у вчиненні правопорушення покладено доказ, який не відповідає вимогам закону;

-одразу після складення протоколу він та свідок ОСОБА_8 звернулися до Якимівської прокуратури щодо оскарження дій лейтенанта міліції ОСОБА_3, на що їм було повідомлено, що на даний час скарги на дії інспектора ДПС прокуратурою не розглядаються та їм необхідно звернутися зі скаргою до органів поліції;

-судом йому було відмовлено у клопотанні про допит свідка ОСОБА_8

Перевіривши клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на оскарження постанови судді від 16.02.2017 року, вважаю, що воно не підлягає розгляду, виходячи з того, що апеляційна скарга подана ОСОБА_2 27.02.2017 року, тобто у десятиденний строк на апеляційне оскарження з дня винесення постанови, передбачений ст. 294 КУпАП.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги в частині скасування оскаржуваної постанови та закриття справи, у звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, вислухавши його доводи, вивчивши матеріали справи, доходжу наступних висновків.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, автомобіль під керуванням ОСОБА_2 був зупинений і у звязку з підозрою керування ним транспортним засобом з ознаками алкогольного спяніння, у присутності двох свідків, йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою технічного приладу та в закладі охорони здоров'я, на що останній відмовився /а.с. 2/.

Як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі ОСОБА_2 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав, при цьому, дані, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, лише поставив під сумнів, але додатковими доказами не спростував в частині відмови від проходження огляду на стан спяніння.

Проте, як свідчать матеріали справи та зміст мотивувальної частини постанови, на виконання вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП, суддя повно і обєктивно перевірив всі обставини справи, дослідив протокол про адміністративне правопорушення та докази, додані до нього, допитав свідків, ОСОБА_2 та на підставі даних, отриманих під час розгляду справи, правильно дійшов висновку про вчинення ОСОБА_2 при обставинах, зазначених у протоколі, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння.

Ці висновки судді знайшли своє підтвердження і під час розгляду апеляційної скарги.

Так, відповідно до змісту протоколу серії АП2 № 321036, він складався і оформлявся 22.12.2016 року у присутності апелянта, що ним не спростовано, який мав реальну можливість у своїх поясненнях відобразити порушення, допущені особою, яка складала протокол, у тому числі про складання протоколу за відсутності свідків або про недостовірність їх пояснень /а.с. 2/.

Зазначені дії ОСОБА_2 вчинені не були, проте він звернувся до ГУНП в Запорізькій області зі скаргою на дії працівників взводу забезпечення супроводження ГУНП при документуванні вчинених заявником адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 126, 130 КУпАП, а саме, щодо застосування працівниками поліції щодо нього фізичного та психологічного тиску, а також безпідставного складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.

За наслідками перевірки зазначених фактів, викладених у зверненні ОСОБА_2, заступником командира взводу забезпечення супроводження ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 було зроблено висновок, яким було припинено перевірку фактів, викладених у зверненні ОСОБА_2, у звязку з тим, що в діях працівників взводу забезпечення супроводження ГУНП в Запорізькій області не було встановлено зазначених у зверненні ОСОБА_2 фактів /а.с. 31-34/.

Крім того, вчинення ОСОБА_2 при обставинах, викладених у постанові судді, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджена дослідженими суддею наступними доказами, а саме:

-даними протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 № 321036 від 22.12.2016 року /а.с. 2/;

-письмовими поясненнями, доданими до протоколу, та поясненнями в суді першої інстанції свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_10 про те, що оскільки виникла підозра, що ОСОБА_2 перебуває в стані алкогольного сп'яніння, останньому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою технічних приладів та в закладі охорони здоров'я, на що останній відмовився, вони точно бачили, що керував автомобілем саме ОСОБА_2 /а.с. 5-6; 15; 41-42/, а також поясненнями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 /а.с. 3, 4, 41-42/, згідно з якими, ОСОБА_2 відмовлявся від проходження медичного огляду, про що він надав відповідне пояснення;

-відеозаписом процесу встановлення особи, пропонування пройти огляд та складання протоколу, відповідно до якого, ОСОБА_2 відмовлявся від проходження медичного огляду, пояснював, що він не керував автомобілем, проте, при ньому було знайдено паспорт громадянина України на його ім'я, в який було вкладено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу /а.с. 18/;

-матеріалами про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП, відповідно до яких, постановою ВДАІ від 22.12.2016 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП, як особу, яка керувала автомобілем, будучи позбавленою права керування, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 грн., зазначена постанова оскаржена не була та набрала законної сили 01.01.2017 року, що було підтверджено ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції, де він пояснив, що він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП, ця постанова ним не оскаржена та набрала законної сили, що спростовує доводи ОСОБА_2 про те, що він не керував автомобілем під час його зупинення працівниками поліції.

Крім того, все наведене вище також підтверджує факт відмови ОСОБА_2 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного спяніння, при обставинах, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді, у звязку з чим, суддя обґрунтовано не взяв до уваги пояснення свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 відносно того, що ОСОБА_2 не керував автомобілем, при цьому, не доведено ОСОБА_2 і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що зазначені ним та свідками ОСОБА_13 та ОСОБА_14 обставини, є достовірними.

Окрім цього, спростовуються матеріалами справи й доводи апелянта про те, що йому було відмовлено у задоволенні клопотання про допит свідка ОСОБА_8, оскільки в матеріалах справи відсутнє клопотання про допит такого свідка.

Крім того, звертаю увагу на те, що ОСОБА_2 в апеляційній скарзі фактично оскаржує факт керування ним автомобілем у стані алкогольного спяніння, проте, з матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення було складено та постанову судді щодо ОСОБА_2 ухвалено за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного спяніння.

З урахуванням наведених вище обставин, не вбачаю підстав для задоволення апеляційної скарги, доводи якої не знайшли свого підтвердження, не спростовують докази, зібрані під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та досліджені суддею, а також висновки судді щодо доведеності вини ОСОБА_2, і, таким чином, не дають правових підстав для скасування постанови судді.

Що стосується адміністративного стягнення, то воно накладено на ОСОБА_2 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Якимівського районного суду Запорізької області від 16 лютого 2017 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.П. Жовніренко