Ухвала суду № 65618319, 28.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №317/4821/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Мінгазов Р.В.

Провадження №22-ц/778/1275/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Кримської О.М.,

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2,

секретаря Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що у період часу з 30.01.1980 року по 04.03.1980 року він проходив військову службу на території Афганістану у складі військової частини польова пошта 93978, де в зазначений період велись бойові дії.

У 1980 році під час виконання інтернаціонального обовязку на території Афганістану позивач отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови (контузія головного мозку), шиї, тулуба, правої верхньої кінцівки. Після звільнення з військової служби стан здоровя позивача був незадовільний. У 2005 році позивачу було встановлено третю групу інвалідності. У 2015 році позивач переніс гострий інфаркт міокарду. На засіданні Центральної військово-лікарняної комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців, було встановлено, що отримані поранення, контузія та захворювання повязані з виконанням обовязків військової служби, які в подальшому призвели до погіршення стану здоровя.

У 2016 році позивачу було встановлено другу групу інвалідності. Внаслідок цього позивач відчуває глибокі моральні переживання та страждання, у звязку з чим просив суд стягнути з Міністерства оборони України на свою користь 50000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоровя, що повязано з виконанням обовязків військової служби

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 30000 грн., в якості відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоровя, що повязано з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Від представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначала, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що спір вирішено неправильно, просить суд апеляційну скаргу Міністерства оборони України відхилити, рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року залишити без змін (а.с.76-79).

Особи, що беруть участь у справі, повідомлені про місце та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст. 74, 76 ЦПК України, що підтверджується розписками про отримання судової повістки та рекомендованим повідомленням про вручення поштою судової повістки (а.с.73-75).

Позивач ОСОБА_3 не зявився до апеляційного суду, причини неявки в судове засідання не повідомив, будь яких письмових клопотань, у тому числі і про перенесення розгляду справи, заперечень або пояснень по справі від нього не надходило.

Приймає участь в судовому засіданні через свого представника.

З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст.ст. 303-1, 305 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності позивача, який не прибув в судове засідання.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань ( ст. 308 ЦПК України).

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться й у ч. 1 ст. 3 ЦПК України.

Встановлено, що ОСОБА_3 перебував на військовій службі на території Республіки Афганістан у складі військової частини польова пошта 93978, що підтверджується: військовим квитком серії НО №3560780 від 24.04.1978 року, виданого Запорізьким районним військовим комісаріатом Запорізької області та довідкою від 18.03.1997 року, виданою Центральним архівом Міністерства оборони(а.с.9-10).

Під час проходження військової служби в Афганістані отримав низку захворювань: «Залишкові явища після перенесеної контузії головного мозку (1980 р.) у вигляді після травматичного арахноїдиту з порушенням лікворної циркуляції. Постравматичної енцефало- та вестибулопатіє ІІІ ступеня, вестибуло-атаксичного синдрому, зниження концентрації уваги. ІХС: постінфарктного кардіосклерозу (30.03.2015). КАГ (09.04.2015). ПМША в середній третині стеноз на 80%, ВТК в середній третині стеноз 80-90%, ПКА в середній третині стеноз 80%, в дистальній третині стеноз 80-90%. СНІ. ФК ІІ. Гіпертонічної хвороби ІІІ ст., артеріальної гіпертензії, дуже високого кардіоваскулярного ризику». Ці захворювання повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, що підтверджується витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії № 4709 від 10.12.2015 року (а.с.14).

Згідно із випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії АВ №0302940 від 21.01.2016 року ОСОБА_3 встановлено другу групу інвалідності безстроково із зазначенням причини інвалідності хвороба, поранення, контузія, повязані із виконанням обовязків військової служби, під час перебування у країнах, де велись бойові дії (а.с.20).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року із змінами та доповненнями відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Моральна шкода, завдана фізичні або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті ( ч.1 ст. 1167 ЦК України).

Частиною 1 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Із матеріалів справи вбачається, що захворювання, які отримав позивач, повязане з проходженням військової служби.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступінь моральних і фізичних страждань позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів в їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги про те, що Міністерство оборони є неналежним відповідачем у справі, являються неспроможними.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обовязки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Отже, обовязок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-86гс14, який згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковим для судів.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що каліцтво позивача, яке призвело до стійкої втрати працездатності є наслідком травми, повязаної з проходженням військової служби, суд дійшов правильного висновку про виникнення у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди. При цьому, враховуючи тяжкість вимушених змін в житті позивача та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо розміру стягнутого відшкодування моральної шкоди в розмірі 30000 грн..

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

ОСОБА_2