Ухвала суду № 65618044, 14.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 335/8824/14-ц Головуючий у 1-й інстанції: Апаллонова Ю.В.

Провадження № 22-ц/778/82/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.,

Суддів: Крилової О.В.,

ОСОБА_2,

За участю секретаря: Бєлової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначала, що 20.05.2013 року між нею та ОСОБА_8 було укладено договір позики грошових коштів, згідно з умовами якого вона передала ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 360 000 грн. з умовою їх повернення до 20.11.2013 року (тобто на шість місяців). Відповідно до договору позики відповідач за кожний місяць користування коштами повинен був сплатити проценти у розмірі 3 600 грн. По закінченню строку договору ОСОБА_8 борг не повернув.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_4 просила суд стягнути з ОСОБА_8 на свою користь грошові кошти за договором позики у розмірі 360 000 грн. та проценти за договором в сумі 54 000 грн.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 360 000 грн. заборгованості за договором позики, 54000 грн. - відсотки за користування грошовими коштами, а всього - 414 000 грн., та витрати по сплаті судового збору - 3 654 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, направити справу до суду першої інстанції для розгляду в загальному порядку.

ОСОБА_8 помер 26 січня 2015 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 І-ЖС № 315676 (т. 1, а.с. 114).

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2016 року до участі у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором позики залучено правонаступника померлого відповідача ОСОБА_8 його спадкоємця ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 237).

Як видно з копії спадкової справи № 7/2015 до майна померлого 26 січня 2015 року ОСОБА_8, з заявою про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті останнього, звернулися ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

У звязку з чим, ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 09 листопада 2016 року до участі у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики в якості правонаступників ОСОБА_8, який помер 26 січня 2015 року, було залучено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20 травня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 було укладено договір позики грошових коштів, згідно якого ОСОБА_4 передала ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 360 000 грн. з умовою їх повернення до 20 листопада 2013 року (п. 1.1. договору). Відповідно до договору позики ОСОБА_8 за кожний місяць користування коштами повинен був сплатити проценти у розмірі 1% від отриманої суми, що складає 3 600 грн. (п. 1.3. договору) (а.с. 46).

Як встановлено судом, грошові кошти в розмірі 360 000 грн. ОСОБА_8 не повернув.

З урахуванням викладеного, суд дійшов правильного висновку, що з ОСОБА_8 на користь позивачапідлягає стягненню сума боргу за договором позики в розмірі 360 000 грн. та відсотки в сумі 54 000 грн. (3600 грн. х 15 місяців).

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів і в повній мірі відповідає вимогам закону.

Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що вона вважає, що ОСОБА_4 ніякої позики ОСОБА_8 не надавала, носять характер припущень, що суперечить ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду і посилання ОСОБА_3 на можливу недійсність договору позики, оскільки зазначений договір нею не оспорювався та не визнавався судом недійсним.

Решта доказів та обставин, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Клопотання ОСОБА_3 скасувати рішення суду та направити справу до суду першої інстанції для розгляду в загальному порядку не відповідає ст. 307 ЦПК України, яка передбачає, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право: 1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін; 2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог; 3) змінити рішення; 4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

Повноважень скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для розгляду в загальному порядку, як просить ОСОБА_3, у апеляційної інстанції не має.

Крім того, за подачу апеляційної скарги ОСОБА_3 сплатила судовий збір в сумі 275,60 грн. (т. 1, а.с. 244).

Судовий збір за подачу цієї апеляційної скарги з урахуванням 110 % ставки щодо вимог майнового характеру становить 4019,40 грн. (110 % від 3 654 грн.).

Отже, недоплата становить 3743,80 грн. (4019,40 грн. - 275,60 грн.), вказана сума підлягає стягненню з ОСОБА_3 в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 3 743 (три тисячі сімсот сорок три) грн. 80 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: