Ухвала суду № 65617872, 27.03.2017, Якимівський районний суд Запорізької області

УХВАЛА

iменем України

Справа № 330/563/17

1-кс/330/218/2017

"27" березня 2017 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі: слідчого судді Нестеренко Т.В.; за участю секретаря Корнієнко М.М., прокурора Якимівського відділу Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Якимівка клопотання про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 12017081140000018 від 09.03.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 12017081140000018 від 09.03.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, мотивуючи тим, що слідчим суддею Якимівського районного суду Запорізької області Нестеренко Т.В. своєю ухвалою від 15.03.2017 року було задоволене клопотання слідчого Кирилівського ВП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт майна, яке належить ТОВ «МЕЛДОК» (ЄДРПОУ 37701416), у кримінальному провадженні № 1217081140000018 від 09.03.2017 р., а саме: екскаватор САТ, який належить ТОВ «МЕЛДОК». Вважаючи дану ухвалу необгрунтованою, а накладений арешт на майно таким, що має бути скасованим повністю або частково з наступних підстав. Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно із ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді. Гарантується право на перегляд ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня.

Відповідно до ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються. Відповідно до ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; Стаття 172 КПК України встановлює, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня Його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника. Однак власника майна повідомлено про розгляд клопотання не було, чим були порушені його процесуальні права. Під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя мас право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь - які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна. В даному випадку власника майна було позбавлено такого права у зв'язку з тим, що йому не було повідомлено про розгляд клопотання про арешт майна. Згідно до статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільне небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Між ТОВ «МЕЛДОК» та ТОВ «АП «СИНИ МОРЯ-МОТОР СІЧ» було укладено договір оренди транспортних засобів № 01/09/14 від 01.09.2014 р. в зв'язку з чим власник арештованого майна діяв в полі цивільне правових відносин, він не мав на меті скоєння правопорушення, та не знав про його планування, якщо таке мало місце та буде доведене. Крім того, було порушено ч. 2 ст. 167, ч. З ст. 168, ч. 3 ст. 170 КПК України, та у відповідності до ст. 411 КПК України суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновок. Слідчий суддя зобов'язаний при вирішені питання про арешт майна врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин У кримінальному провадженні, однак цього зроблено не було. Також при розгляді клопотання та винесенні ухвали не бралася до уваги ч. 4 ст. 173 КПК України, яка говорить, що у разі задоволення клопотання слідчий судця, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб. Те що, арештований 15.03.2017 року, екскаватор використовується для ведення підприємницької діяльності підтверджується Договором №01/09/14 від 01.09.2014 року. Вказане свідчить про безпосередній вплив необгрунтованого арешту на обмеження та зупинку підприємницької діяльності. Крім того, в своїй ухвалі слідчий суддя не визначив де, та у кого саме на відповідальному зберіганні буде знаходитись арештований екскаватор, чим також зачіпаються права ТОВ «МЕЛДОК». Беручи до уваги Узагальнення судової практики ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (далі Узагальнення ВССУ), важливо зазначити, що: «слідчим судцям та суду слід враховувати, що обов'язок доведення існування зазначених обставин КПК покладає на слідчого, прокурора, який звертається із відповідним клопотанням. Крім того, важливими є наступні твердження із Узагальнення ВССУ: «ОСОБА_3 може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. При цьому таке майно може перебувати як у згаданих осіб, так і в інших фізичних або юридичних осіб. Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276 -279 КПК. повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПЮ або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільна небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна. Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним. З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру. Вимоги щодо учасників кримінального провадження, на майно яких може бути накладено арешт, поширюють свою дію і на випадки, коли клопотання про арешт стосується майна, яке було тимчасово вилучене. Вимоги щодо учасників кримінального провадження, на майно яких може бути накладено арешт, поширюють свою дію і на випадки, коли клопотання про арешт стосується майна, яке було тимчасово вилучене або вилучене за результатами проведення обшуку...» Крім того, ТОВ «МЕЛДОК» не було повідомлено про те, що відносно транспортного засобу, який належить підприємству на праві власності, подано клопотання про його арешт, не було повідомлено про дату та час розгляду клопотання і не було повідомлено про винесення слідчим суддею ухвали про арешт майна. Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна. Таким чином просить скасувати арешт майна повністю з екскаватору САТ, який належить ТОВ «МЕЛДОК», у кримінальному провадженні 1217081140000018 від 09.03.2017 року. У разі неможливості скасування арешту з зазначеного майна повністю, скасувати частково з урахуванням ч.4 ст.173 КПК України. Зобов'язати повернути майно, а саме екскаватор САТ, який належить ТОВ «МЕЛДОК», у кримінальному провадженні 1217081140000018 від 09.03.2017 року. законному власнику майна.

В судовому засіданні представник володільця арештованого майна ОСОБА_2, підтримав клопотання про скасування майна та просив суд долучити до матеріалів клопотання державні номерні знаки, які зберігаються на ТОВ «Мелдок» та які ідентифікують арештований екскаватор. Також просив задовольнити клопотання та скасувати арешт майна повністю з екскаватору САТ, який належить ТОВ «МЕЛДОК», у кримінальному провадженні 1217081140000018 від 09.03.2017 року та зобов'язати повернути майно його законному власнику.

В судовому засіданні прокурор Якимнюк С.А. заперечував проти доводів клопотання, вважаючи, що майно ТОВ «Мелдок» арештовано правомірно, оскільки арештоване майно є засобом вчинення кримінального правопорушення. Крім того зазначає, що заявник клопотання не надав належних доказів, що він є володільцем арештованого майна, оскільки на екскаваторі у корпусі жовтого кольору, відсутні ідентифікуючі номери зазначені у техпаспорті наданому заявником, що було встановлено під час його огляду 19 січня 2017 року, чи є на сьогоднішній день зазначені номери, йому не відомо, тому просив відмовити в задоволенні заявленого клопотання.

Розглянувши вказане клопотання слідчий суддя приходить до наступного: Встановлено, що ухвалою слідчого судді Якимівського районного суду Запорізької області від 26 грудня 2016 року, накладено арешт на екскаватор у корпусі жовтого кольору.

Підставами для арешту майна були ті обставини, що вищезазначене майно відповідало критеріям, передбаченим ч. 2 ст.167 КПК України, для забезпечення виконання завдань кримінального провадження. Органу досудового розслідування вказане майно необхідне для проведення з ним процесуальних дій та судових експертиз, що являється способом встановлення доказів у кримінальному провадженні.

Разом з цим, необхідно враховувати ті обставини, що ТОВ «Мелдок», відповідно до Договору оренди транспортних засобів №01/09/14 від 01 вересня 2014 року, передало у тимчасове платне користування ТОВ «АГРОРИБОЛОВЕЦЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «СИНИ МОРЯ - МОТОР СІЧ», що підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу №4 від 01 вересня 2014 року.

На час розгляду клопотання про скасування арешту майна, органом досудового слідства, прокурором, не надано доказів, щодо вчинення ТОВ «Мелдок», (їх посадових осіб, працівників), кримінального правопорушення.

Таким чином, при розгляді вказаного клопотання про скасування арешту майна встановлено, що арешт на майно, яке належало ТОВ «Мелдок», було накладено необґрунтовано, оскільки на цей час не вбачається, що арештоване майно належить підозрюваним (обвинуваченим) чи особам, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями вказаних осіб.

На цей час не доведено, що є потреба в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, а саме не доведено з якою метою необхідно на цей час застосування такого заходу для проведення яких процесуальних дій чи судових експертиз, тощо.

Також, на час розгляду клопотання про скасування арештованого майна, органом досудового слідства, прокурором не надано відомостей щодо перебування арештованого майна на відповідальному зберіганні в належних умовах для відповідного виду транспорту, не надано обґрунтованості в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження на цей час, тому відповідно не має потреби в застосуванні такого заходу.

Також необхідно приймати до уваги, що з огляду на санкцію ч.3 ст. 240 КК України та враховуючи дані досліджених матеріалів кримінального провадження, відсутня можлива конфіскація вказаного майна чи пред'явлення цивільного позову до ТОВ «Мелдок».

Таким чином, потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь у втручання у права та свободи, заявника клопотання та перешкоджають здійсненню останнім підприємницької діяльності.

Відповідно до положень ч. І ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Таким чином враховуючи, що на цей час не обґрунтовано підставу, мету та необхідність арешту вказаного майна, не обґрунтовано наявність реальних ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст. 170 КПК України.

Крім того, слід враховувати, що об'єктивна сторона кримінального правопорушення передбаченого ст. 240 КК України, передбачає порушення правил охорони надр та застосування транспортного засобу не має значення для правової кваліфікації вказаного кримінального правопорушення.

Зазначаючи підстави накладення арешту майна, слідчий не вказав та не надав підтвердження, чи пред'явлено будь-якій особі підозру в межах зазначеного кримінального провадження; шкоду, яка заподіяно від злочину, яка повинна бути обов'язково встановлена для визначення питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності. Також, слід врахувати, що пісок відноситься до копалин місцевого значення, відповідно до Переліку корисних копалин місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 р. N 827. Однак, слідчим належним чином зазначена інформація не перевірена. Будь-які докази (довідки, попередні висновки спеціаліста, тощо) з цього приводу відсутні, та не надані в обґрунтування клопотання, хоча диспозиція ч. 3 ст. 240 КК України, передбачає незаконне видобування корисних копалин саме загальнодержавного значення, що ставить під сумнів вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України. Посилання прокурора на ті обставини, що заявник клопотання не довів, що є володільцем арештованого майна, оскільки на екскаваторі у корпусі жовтого кольору, відсутні ідентифікуючі номери зазначені у техпаспорті наданому заявником, вважаю необгрунтованими, оскільки представник ТОВ «Мелдок» надав до матеріалів розгляду клопотання державні номерні знаки, які зберігаються на ТОВ «Мелдок» та які ідентифікують арештований екскаватор, будь-яким чином органом досудового слідства вказана інформація не перевірялась та не надано доказів на її спростування.

Встановлені обставини, дозволяють дійти висновку про необхідність задоволення клопотання про скасування арешту майна.

На підставі ч.6 ст.9, ч.4 ст. 147, ст. ст. 132,170-174, КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання представника володільця арештованого майна ОСОБА_2 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 12017081140000018 від 09.03.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт майна повністю з екскаватору САТ, який належить ТОВ «МЕЛДОК», у кримінальному провадженні 1217081140000018 від 09.03.2017 року.

Зобов'язати повернути майно, а саме екскаватор САТ, який належить ТОВ «МЕЛДОК», у кримінальному провадженні 1217081140000018 від 09.03.2017 року. законному власнику майна.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Нестеренко Т.В.