Постанова № 65617242, 10.03.2017, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 329/197/17

Провадження № 2-а/329/10/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2017 року смт Чернігівка

Чернігівський районний суду Запорізької області у складі:

головуючого - судді Богослова А.В.,

за участю: секретаря судового засідання Силаєвої Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України в особі Дніпропетровського управління офісу великих платників податків ДФС України про скасування постанови № 2 від 27.01.2017 про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України в особі Дніпропетровського управління офісу великих платників податків ДФС України про скасування постанови № 2 від 27.01.2017 про притягнення до адміністративної відповідальності.

У позові зазначено, що 27.01.2017 Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято постанову № 2 про накладення адміністративного стягнення. Вказаною постановою позивача ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 165-1 КУпАП, п. 8 , п. 12 ст. 19 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» абз. 6, п. 3 Розділу IV «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Зазначена вище постанова винесена на підставі протоколу № 2/28-01-46-07 про адміністративне правопорушення від 16.01.2017 складеного відносно ОСОБА_1 та витягу з бази даних Податкового органу «Податковий блок» - «Картка платника» щодо Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_2 КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ».

Позивач просить суд скасувати постанову № 2 від 27.01.2017 Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 165-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявилася, але надала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з'явився, але був повідомлений належним чином, відповідно до поштових повідомлень, що містяться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив, заперечень на позов не надав.

Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи зазначене, суд вирішує справу на підставі доводів позивача, що викладені в позові та матеріалів, доданих до нього.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 288 КУпАП, постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим кодексом.

Відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Судом встановлені наступні обставини справи.

Відповідно до постанови № 2 від 27.01.2017 суть правопорушення ОСОБА_1 полягала в тому, що вона допустила несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообовязкове соціальне страхування за: березень 2016 р., граничний термін сплати - 28.04.2016 р., а сплачено до бюджету в повному обсязі - 22.07.2016 р.; квітень 2016 р., граничний термін сплати - 30.05.2016 р., а сплачено до бюджету в повному обсязі - 07.09.2016 р.; травень 2016 р., граничний термін сплати -29.06.2016 р., а сплачено до бюджету в повному обсязі -07.10.2016 р.; червень 2016 р., граничний термін сплати - 28.07.2016 р.; а сплачено до бюджету в повному обсязі - 21.10.2016 р.; липень 2016 р., граничний термін сплати - 29.08.2016 р., а сплачено до бюджету в повному обсязі - 23.11.2016 р.; серпень 2016 р., граничний термін сплати - 28.09.2016 р., а сплачено до бюджету в повному обсязі - 07.12.2016 р.

Відповідно до Закону України від 08.07.2010 р. №2464-\/І «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, до 20 числа місяця, що настає за звітним, за який сплачується єдиний внесок, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28-го числа наступного місяця.

Проте, долученими до матеріалів справи платіжними доручення, спростовується несвоєчасність сплати єдиного внеску на загальнообовязкове соціальне страхування за вказані в постанові періоди.

Крім того, ПрАТ «ОСОБА_2 КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ» 11.01.2017 отримав від Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби акт перевірки від 06.01.2017 №2/28-10-46-07-05508186.

Також, ПрАТ «ОСОБА_2 КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ» 07.02.2017 отримав від Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби прийняте на підставі акту перевірки Рішення від 01.02.2017 №0000394607 (№ 6038/10/28-10-46-07-05508186) про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску відповідно до якого платника єдиного внеску зобов'язано сплатити штраф у загальному розмірі - 1 982 137 грн. 14 коп.

Не погоджуючись з вищевказаним Рішенням, ПрАТ «ОСОБА_2 КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ» 13.02.2017 звертається зі скаргою до ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ.

Відповідно до п.56.2 ст.56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Статтею 56.15 Податкового кодексу України передбачено, що скарга, подана із дотриманням строку, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань (10 днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення), визначених у податковому повідомленні - рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Проте, постанова № 2 від 27.01.2017 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності прийнята раніше аніж винесено рішення від 01.02.2017 р. №0000394607 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску відносно ПрАТ «ОСОБА_2 КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ».

Таким чином, постанова щодо ОСОБА_1 була винесена на підставі акту перевірки, який не є рішенням Податкового органу та не є носієм доказової інформації, внаслідок чого не впливає на права, обов'язки та законні інтереси для Платника єдиного внеску. Отже, постанова, винесена відповідачем відносно позивача є передчасною, оскільки сума грошового зобов'язання за Рішенням є неузгодженою.

Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення № 2/28-01-46-07 від 16.01.2017 також був складений на підставі акту перевірки від 06.01.2017 №2/28-10-46-07-05508186. Як вказує позивач ОСОБА_1, вона не отримувала жодних запрошень для складання та підписання протоколу.

Позивач ОСОБА_1 вказує, що постанова відносно неї, прийнята без будь-яких підстав та з порушенням процедури, встановленої чинним законодавством.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Частиною 2 ст. 254 КУпАП передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Як зазначено з позові особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, порушено порядок вручення протоколу ОСОБА_1, бо остання не отримала його під розписку чи поштою за місцем проживання, так як він був надісланий на адресу підприємства. Окрім того, в протоколі відмічено про факт неявки щодо розгляду та отримання протоколу, але позивач вказує, що він не отримував жодних запрошень.

Суд приходить до висновку, що відповідно до ч.1 ст. 165 -1 КУпАП порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» і «;Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, в силу ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, наявність адміністративного правопорушення в діях позивача встановлена виключно на підставі акту перевірки від 06.01.2017 №2/28-10-46-07-05508186. Дослідження будь-яких інших доказів згідно зазначеної постанови не здійснювалось.

Однак, згідно із ч.56.2 ст.56 ПК України у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до п.56.3 ст.56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

В силу вимог п.56.15 ст.56 ПК України скарга, подана із отримання строків, визначених п.56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до - Державної фіскальної служби України подано скаргу від 13 лютого 2017 року №05-440, якою оскаржено в адміністративному порядку вимогу про перегляд та скасування рішень від 01.02.2017 № НОМЕР_1 та від 01.02.2017 № НОМЕР_2.

Висновки, викладені в акті податкової перевірки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів, а тому не створюють жодних правових наслідків. Ці висновки не є обов'язковими ні для платника податків, ні для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Враховуючи наведене, суд вважає, що акт перевірки від 06.01.2017 №2/28-10-46-07-05508186, на якому ґрунтується протокол про адміністративне правопорушення та постанова про накладення адміністративного стягнення відносно позивача, оскаржено, а отже податкові зобов'язання є неузгодженими, факт допущення порушень ведення податкового обліку не можна вважати встановленим, а відповідні твердження податкового органу, які відображають лише позицію однієї із сторін спору, не можуть бути підставою для висновку про наявність в діях платника податків вини у порушенні встановленого порядку ведення податкового обліку у формі умислу або необережності і, відповідно, не може бути підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Отже, суд доходить висновку, що відповідачем передчасно, за відсутності належних та допустимих доказів щодо наявності складу адміністративного правопорушення в діях позивача та без врахування права позивача на оскарження до контролюючого органу вищого рівня, а отже не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень» належить перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому суд вважає, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності з порушенням встановленого законодавством порядку, а тому такі дії відповідача є протиправними, а постанова є незаконною і підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного та відповідно до ст. 293 КУпАП, суд, як орган, що розглядає адміністративний позов (скаргу або протест) на постанову по справі про адміністративне правопорушення, перевіривши законність і аргументованість винесеної постанови, прийшов до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у відношенні позивача підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 158-163, 171-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України в особі Дніпропетровського управління офісу великих платників податків ДФС України про скасування постанови № 2 від 27.01.2017 про притягнення до адміністративної відповідальності, - задовольнити повністю.

Постанову № 2 від 27.01.2017 Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ч. 5 ст. 165-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн. визнати протиправною та скасувати.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд Запорізької області.

Суддя А.В.Богослов