Рішення № 65616476, 28.03.2017, Запорізький районний суд Запорізької області

Провадження № 2/317/65/2017

Справа № 317/3614/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Сакояна Д.І.

при секретарі Лебідь О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ДІМ Страхування», третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ДІМ Страхування», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 25.01.2017 р. позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ДІМ Страхування», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди залишено без розгляду в частині вимог до ОСОБА_2 за заявою позивача (а.с. 108).

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 25.01.2017 р. ОСОБА_2 залучено до участі у розгляді справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (а.с. 106-107).

Відповідно до уточненої позовної заяви від 24.01.2017 р. (а.с. 102-103) року, 26.07.2015 р., близько 16 год. 00 хв., на 311 км + 10 м автодороги Харків-Сімферополь, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 Внаслідок цієї ДТП обидва транспортні засоби зазнали технічні пошкодження, постраждалих немає. Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 16.12.2015 р. та апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.01.2016 р. водія ОСОБА_2 було визнано винним у вказаній ДТП. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 застрахована згідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів АЕ/3274319, страховик ПрАТ «СК «Дніпроінмед». Таким чином, в результаті даної ДТП, ОСОБА_1, який є власником пошкодженого автомобіля «ВМW-520», державний номер НОМЕР_3, було завдано матеріальний збиток. На момент ДТП позивачу не було відомо про наявність полісу обовязкового страхування цивільної відповідальності у водія ОСОБА_2, який у свою чергу ніяких відомостей з цього приводу не надавав, не визнавав свою провину в даній ДТП. Лише після набрання рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області законної сили про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вказану ДТП, позивачу стало відомо про наявність у останнього полісу СК «Дніпроінмед». Тому, 27.01.2016 р. до страховика було подано письмову заяву про виплату страхового відшкодування та надані всі необхідні документи, перелік яких зазначено в ст.ст. 33, 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідач безпідставно відмовив у виплаті страхового відшкодування, ОСОБА_1, мотивуючи це тим, що жоден з учасників ДТП не повідомив ПрАТ «СК «Дніпроінмед» та не надав будь-яких відомостей щодо обставин ДТП, виду шкоду, розміру шкоди.

Із зазначеною відмовою позивач не згоден та вважає відмову у виплаті страхового відшкодування незаконною виходячи з наступного:

по-перше, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про страховий випадок з боку страхувальника не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, а лише надає право страховику після виплати страхового відшкодування стягнути його в порядку регресу з винної особи;

по-друге, у потерпілої особи є один рік з дати ДТП для подання заяви на виплату страхового відшкодування, а заява була подана 27.01.2016 р., тобто в межах цього строку;

по-третє, відповідно до вимог ст. 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик здійснює виплату оціненої шкоди. Якщо у звязку із відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Крім цього, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо він і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки/експертизи пошкодженого майна. На виконання положень цієї статті Закону, разом із заявою на виплату страхового відшкодування позивачем був наданий Звіт № 681 про визначення вартості матеріального збитку, що спричинений власнику колісного транспортного засобу, який було проведено за власні кошти та його вартість складає 500,00 грн. Таким чином, відповідач на власний розсуд, всупереч встановленим нормам Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ніяк не домовляючись із позивачем, прийняв незаконне та необґрунтоване рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Згідно Звіту № 681 вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2, складає 139480,61 грн. Однак, його вартість безпосередньо перед ДТП складає 78673,88 грн. Таким чином, відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в даному випадку автомобіль «ВМW-520» вважається фізично знищеним, оскільки витрати на його ремонт перевищують його вартість до ДТП. При цьому, якщо автомобіль вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю автомобіля до та після ДТП. У Звіті № 681 зазначено, що дійсна вартість автомобіля «ВМW-520» після моменту ДТП складає 23855,05 грн., тобто матеріальний збиток, завданий позивачу внаслідок пошкодження належного йому автомобіля НОМЕР_2, складає 54818,83 грн. Однак, страховик обмежений у виплаті страхового відшкодування згідно полісу лімітом в розмірі 50000,00 грн.

Оскільки відповідач прийняв незаконне рішення про відмову в виплаті страхового відшкодування, тому позивач вважає, що він повинен виплатити страхове відшкодування в розмірі 50000,00 грн. з урахуванням пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування, починаючи з 27.04.2016 р. з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду за який нараховується пеня, що дорівнює 5915,07 грн.

Згідно інформації Національного банку України облікова ставка з 27.04.2016 р. по 26.05.2016 р. складає 19 %, з 27.05.2016 р. по 23.06.2016 р. складає 18%, з 24.06.2016 р. по теперішній час складає 16,5%.

Всього сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення виплати страхового відшкодування, що підлягає примусовому стягненою з відповідача становить 283,33 грн., а 3% річних дорівнює 517,81 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 56716,21 грн., що складається з: 50000,00 грн. несплаченого страхового відшкодування; 5915,07 грн. пеня за прострочення виплати страхового відшкодування; 283,33 грн. інфляційні втрати; 517,81 грн. три відсотки річних, а також судові витрати.

Відповідачем подані письмові заперечення на позов від 24.10.2016 р., обґрунтовані тим, що позивач належним чином так і не обґрунтовує порушення прав з боку відповідача. Єдиною підставою для прийняття рішення щодо виплати або не виплати страхового відшкодування є заява особи, яка має право на отримання страхового відшкодування про страхове відшкодування. Як вбачається з фактичних обставин справи та підтверджується особисто позивачем, останній повідомив про дорожньо-транспортну пригоду лише 15.01.2016 р. , що підтверджується безпосереднім посиланням позивача про це в тексті позовної заяви та повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. Крім того, після отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховику стало відомо, що пошкоджений транспортний засіб вже відремонтований, що фактично позбавило страховика можливості провести огляд пошкодженого транспортного засобу, здійснити фотозйомку пошкоджень, встановити обставини ДТП та здійснити розрахунок (оцінку) завданої шкоди. Відтак, керуючись вимогами ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з боку ПрАТ «СК «ДІМ Страхування» на адресу позивача направлена відмова у виплаті страхового відшкодування з посиланням на порушення потерпілою особою свої обовязків, які призвели до неможливості ПрАТ «СК «ДІМ Страхування» встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Відмова ПрАТ «СК «ДІМ Страхування» за ст.37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є обґрунтованою та узгоджується як з вимогами Закону, так і усталеною судовою практикою. Відповідач вважає, що з боку ПрАТ «СК «ДІМ Страхування» надана законна та обґрунтована відмова у виплаті страхового відшкодування, що є підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

В судове засідання зявився позивач ОСОБА_1, який позов підтримав, зазначив, що за кермом належного йому автомобіля був його син. Оскільки у особи винної в ДТП не було страхового поліса, то він вирішив відновлювати автомобіль самостійно. Також самостійно замовив оцінку автомобіля. Після того як було відновлено автомобіль, він звернувся до адвоката, який допоміг йому дізнатись, що у винної особи був страховий поліс. Він поїхав до страхової компанії, але йому відмовили у здійсненні виплати, оскільки автомобіль вже був відремонтований. Представник страхової компанії проводив огляд автомобіля і на момент огляду автомобіль вже було відремонтовано.

В судове засідання зявився представник позивача ОСОБА_4, який позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у позові.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справі представник відповідача в судове засідання не зявився, у запереченнях на позов від 24.10.2016 р. просив розглянути справу за відсутності представника ПрАТ «СК «ДІМ Страхування».

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини і перевіривши їх доказами, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2015р. двадцять шостого липня 2015 року, приблизно о 16 годині, на автодорозі Харків-Сімферополь в с. Григорівка, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем н.з. АЕ5266ВО, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль НОМЕР_4, що рухався попереду нього. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальну шкоду. У даній постанові судом встановлено винність ОСОБА_2 та закрито провадження у справі у звязку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (а.с. 6).

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.01.2016 р. постанова суду першої інстанції залишена без змін.

За приписами ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована згідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів АЕ/3274319, страховик ПрАТ «СК «Дніпроінмед» (а.с. 12).

Як видно з листа № 74 від 03.02.2016 р. ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» отримало повідомлення про ДТП від ОСОБА_1 15.01.2016 р., але відмовила ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування. Відмова мотивована посиланням на необхідність подання повідомлення про ДТП встановленого зразка, необхідність збереження пошкодженого майна у такому ж стані, в якому воно знаходилось після ДТП, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник. Оскільки страховик був позбавлений можливості встановити обставини події та факт її наявності, він не вбачає можливості для здійснення страхового відшкодування.

На час розгляду справи ПрАТ «СК «Дніпроінмед» змінило назву на ПрАТ «Страхова компанія «ДІМ Страхування», що відображено в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно звіту № 681 від 06.08.2015 р.:

матеріальна шкода нанесена власнику автомобіля НОМЕР_4, в результаті пошкодження його при ДТП складає 78673,88 грн.;

вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_4, складає 139480,61 грн.;

вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_4, з урахуванням експлуатаційного зносу деталей, які підлягають заміні складає 54818,83 грн.;

дійсна вартість автомобіля НОМЕР_4, до моменту ДТП складає 78673,88 грн.;

дійсна вартість автомобіля НОМЕР_4, після моменту ДТП складає 23855,05 грн.

Відповідно до ст. ст. 1166, 1188 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В силу ст. 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Зазначеним законом передбачені дії, які повинні бути вчинені для виплати страхового відшкодування: відповідно до ст. 33-1 зазначеного вище закону страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобовязані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

Відповідно до п. 33.3 ст. 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобовязані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обовязку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

У матеріалах справи відсутні відомості про те, що страховик був своєчасно повідомлений про дорожньо-транспортну пригоду та не прибув до місця знаходження пошкодженого майна, що стало б в свою чергу підставою для звільнення позивача від збереження пошкодженого майна.

Згідно п. 35.1 ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом тридцяти днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Згідно з п. 37.1.3 ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обовязків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Позивач у порушення вимог Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не зберіг пошкоджений автотранспортний засіб в такому стані, в якому він був після ДТП, до огляду його представником страхової компанії та самостійно здійснив ремонт транспортного засобу, що унеможливило визначення страховиком розміру заподіяної йому шкоди.

Таким чином, відповідачем обґрунтовано відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Оскільки судом встановлено, що відповідачем обґрунтовано відмовлено у виплаті страхового відшкодування, підстав для нарахування та стягнення пені, інфляційних та трьох відсотків річних на користь позивача немає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 88, 209, 212, 214-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ДІМ Страхування», третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про відшкодування шкоди відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Запорізької області через Запорізький районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д.І. Сакоян